З самого ранку в четвер під проливним дощем власники вівцепоголів'я сім'ями піднімалися на гору в урочищі Дівчий у Волівчику, де й розташувався салаш. У призначений час до місця свого розташування білими струмочками під мелодійний спів дзвіночків у супроводі чабанів зливалися отари кіз та овець. Біля заздалегідь змайстрованих трьох кошар свою худобину очікували господарі. Зручно примостившись вздовж кошари, за командою старшого ватага Василя Цендри, розпочалося доїння овець та кіз. І полилося білою струйкою запашне молоко у дійниці. За вже усталеною традицією його міряють на очах у всіх присутніх. Все це ретельно занотовує старший полониньош Василь Цендра. Адже від точності надоєного молока залежатиме кількість гелет сиру того чи іншого господаря.
За першого здоювання, яке тривало близько години, визначається міра молока кожного господаря. Його кількість встановлюється способом, запозиченим від предків –гелетами, дерев”яними коновками, місткістю від 10 л і менше. Через годину повторне доїння. Вряд шикуються дійниці, наповні запашним молоком, яке згодом перетвориться у сир та вурду. За підбиття гелет стариший полониньош Василь Цендра говорить, що від понад 170 голів овець та кіз надоєно майже 1500 гелет запашної продукції. Найвищі показники у газдів Івана Цендри та Василь Цендри. А це значить, що саме вони мають право першими забирати з полонини сир та вурду.
-Не обходяться такі урочистості без селищного голови Василя Щура, – зізнається старший полониньош Василь Цендра. – Його участь у мішанні овець додає нам впевненості у тому, що наша праця потрібна людям і про нелегку роботу вівчарів турбується наша місцева влада.
Продовжуючи розмову, голова селищної ради Василь Щур із задоволенням констатує, що обряди і звичаєвості наших предків мають логічне продовження у часі.
-Праця чабанів одна з найважчих і найпочесніших і наш обов'язок підтримувати їх за будь-яких обставин. Цим самим примножувати духовні надбання, передавати їх нащадкам. І не випадково проводи отар на полонини у нас на Міжгірщині набули обласного статусу,- каже Василь Михайлович.
