Соціум

Наш хенд-мейд – вже у Європі, або чому за кордоном так цінують українських майстринь

 

Українські жінки – майстрині на всі руки. І величезна кількість хенд-мейду, який у нас виготовляють у якості хобі та бізнесу, – тому підтвердження. На Закарпатті, звісно, також кожна третя якщо не шиє, то плете, гачкує, малює, майструє, причому роблять це наші жінки й дівчата так майстерно, що не соромно і всьому світу показати. Багато хто й справді вже зробив зі свого хобі хоч і невеличкий, але власний цілком прибутковий бізнес, продаючи вироби до багатьох європейських та інших країн. Як їм це вдається, та що заважає – цікавився “Про Захід”.

Ужгородська майстриня Вікторія Петах уже рік успішно відправляє свої вироби у країни ЄС і навіть далі – до США, Австралії, Індії. Вона виготовляє дуже милі гачковані іграшки для діток, має дуже багато замовлень, тож може поділитися успішним досвідом того, як українським майстрам хенд-мейду вийти на міжнародний ринок. Її перша порада – актуальність та оригінальність. Це означає, що вироби наших майстрів і майстринь мають розуміти люди у всьому світі, але при цьому вони повинні бути оригінальними, вирізнятися від тисяч інших подібних пропозицій. “Головним інтернет-майданчиком для мене та дуже багатьох інших хенд-мейдерів по всьому світу є американський сайт “Etsy”, на якому свої вироби пропонують понад 33 мільйони майстрів, – розповідає Вікторія. – Зрозуміло, що це шалена конкуренція, але і дуже великі можливості. Якщо ви пропонуєте щось справді оригінальне та якісне, то обов'язково знайдете свого покупця. Але для цього потрібно багато уваги приділяти і просуванню своїх виробів. Не можна просто виставити абиякі фотографії без опису і чекати, що завтра в тебе з'являться сотні клієнтів. Нині це працює не так. Клієнт обирає перш за все очима, тому якщо ви виконали першу умову, тобто маєте на продаж щось актуальне та оригінальне, друга обов'язкова умова – гарні фото. Без красивих світлин ви річ не продасте, тому читайте поради, дивіться відеоуроки, вчіться фотографувати свої вироби так, аби показати їх максимально вигідно.

Коли є красиві фотографії, їх треба ще й гарно описати, надати клієнтові коротку, але насичену  інформацію про ваш виріб. Багато хто з українських хенд-мейдерів пасує перед тим, що з клієнтами на міжнародному майданчику потрібно переписуватися англійською мовою. Так, налаштуйтеся на те, що клієнти задаватимуть вам уточнюючі питання, на якій чекатимуть відповіді, тож спілкування англійською не уникнути. Наприклад, мені у цьому допомагає чоловік, який добре володіє англійською”.

 

 

До Вікторії перші закордонні клієнти прийшли вже через два тижні після реєстрації на сайті “Etsy”. Майстриня це пояснює актуальністю своїх виробів, бо для діток подарунків зазвичай не шкодують, та й приводів подарувати щось для дитини є цілорічно багато. Найактивнішими у пошуку подарунків ручної роботи є, як правило, американці, а в Європі – британці та німці. Вікторія переконана, що хенд-мейд для українок цілком може стати прибутковим бізнесом, якщо займатися ним серйозно, наприклад, знайти помічника, котрий візьме на себе велику частину роботи з соцмережами, спеціалізованими сайтами, спілкуванням із клієнтами, упаковкою, відправкою на пошті тощо.

“Знаєте, чого найбільше хочуть клієнти від хенд-мейд виробу? Індивідуального підходу, – веде далі Вікторія Петах. – Наприклад, якщо в мене замовляють ляльку, то на ній має бути ім'я дитини, якій цю ляльку планують подарувати. Якщо замовляють, до прикладу, м'яку корівку, то хочуть схожу на ту, що живе на їхній фермі. Також багато хто за кордоном шукає подарунки спеціально до свят, тому потрібно залежно від сезону пропонувати актуальні вироби. Будьте також готовими виконувати фантазії клієнта, наприклад, до Хеловіну мені замовили виготовити брязкальце у вигляді келиху мартіні з оливкою, бо у дитини мав бути костюм Джеймса Бонда. Це було дивно, але я спробувала і навіть сама приємно здивувалася результату”.

Інша ужгородська майстриня, засновниця бренду “InGlass” Інесса поділилася своїм досвідом роботи із закордонними клієнтами. У неї їх є дуже багато, серед лідерів –  замовники з США, Франції, Португалії. Інесса працює у складній та оригінальній техніці виготовлення вітражного скла, вже має свій впізнаваний стиль. Саме оригінальність, переконана вона, є запорукою уваги клієнтів. “Нині серед хенд-мейдерів дуже модно виготовляти різноманітну біжутерію, тому конкуренція у цій сфері – величезна, відповідно важко знайти свого покупця, – розповідає Інесса. – Мої же вироби – оригінальні, тож їх охоче купують люди з усього світу. Хоча поки що це процес, я би сказала, нестабільний. Замовлення надходять якось так, хвилями: то їх є дуже багато, то на певний час – взагалі жодного. До цього треба бути готовим кожному хенд-мейдеру.

 

Пробувала я також через посередників відправляти свої вироби на продаж до європейських магазинів. Зацікавленість там була велика, але європейські правила – дуже жорсткі, потрібно було багато документів, які би посвідчували країну виробництва і якість продукції, тож від цієї ідеї посередники відмовилися”.

Серед інших складнощів, мабуть, усі українські хенд-мейдери мають одну спільну проблему – електронну платіжну систему “PayPal”, точніше, її відсутність в Україні. Річ у тім, що наша держава вже довгий час не може вирішити, як співпрацювати з глобальними електронними платіжними системами, серед яких і “PayPal”, з яким працюють найбільші сайти, у тому числі і з продажів хенд-мейду, – “Etsy”, “Amazon”, “eBay” тощо. Аби мати змогу таки отримати винагороду за продані роботи, українські майстрині змушені користуватися послугами фірм-посередників, котрі за певний відсоток обіцяють легалізувати гроші, сплачені закордонними покупцями через систему “PayPal”. Відсоток цей немалий – від 5-ти до 10% вартості товару. У результаті, сплативши спеціалізованим сайтам за розміщення товару (наприклад, “Etsy” за кожну одиницю розміщеного на сайті виробу просить 20 центів), сплативши “PayPal”, а потім ще й фірмі-посереднику, хенд-мейдер втрачає кілька доларів свого прибутку.

Багатьох українських майстрів і майстринь такі труднощі відлякують, але так само багатьом вдається поєднати свої творчі таланти з отаким менеджментом і бухгалтерією, винагородою же стає можливість займатися улюбленою справою і отримувати за це пристойну винагороду.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 + 3 =