Зоозахисна організація “Барбос” працює в Ужгороді вже майже п'ять років. А два роки тому саме їй міська влада надала в користування притулок для бездомних тварин. За цей час притулок прийняв і знайшов нових господарів 350-тьом нічийним собачкам і котикам. Волонтери же щодня не лише доглядають за тваринами, а і шукають гроші для утримання притулку, адже фінансується його діяльність виключно за благодійні внески. “Про Захід” вирішив розпитати керівника “Барбосу” Ірину Азізян про те, як їй з іншими волонтерам вдається робити таку важливу для міста справу, і коли місто таки зможе побороти проблему наявності на вулицях безпритульних тварин.
– Ірино, мені здається, що за останні кілька років безпритульних собак на вулицях Ужгорода стало значно менше. Це справді так?
– Це однозначно так. Я завжди ходжу містом пішки і вже давно не бачила на вулицях великих агресивних собачих зграй, як це бувало раніше. Кричущої проблеми з бездомними тваринами наразі в Ужгороді немає. Є собаки, які живуть у дворах багатоповерхівок, підгодовані бабусями. До них там так усі звикли, що навіть просять не забирати у притулок. І є ще собаки, як ми їх називаємо, циганські. Тобто ті, які виходять в місто з ромських таборів. Там їх справді ще дуже багато.
– Нещодавно, коли в місті працювала організація “4 лапи”, яка відловлювала і стерилізувала тварин, ви з ними у ці табори їздили?
– Звичайно. З Радванки і промзони в районі вулиці Гагаріна ми, мабуть, найбільше собак і вивезли. Табір на вулиці Тельмана мене у цьому плані найбільше вразив. Там така кількість собак і котів у кожному дворі, що просто очі розбігаються! Причому мешканці вулиці самі розуміють, що це проблема, яку вже треба якось вирішувати. Вони нас дуже гарно прийняли, допомагали псів у клітки саджати і дуже просили привезти собак назад. У них там у кожного є свої улюблені Джекі, Джессі, Бобі. Після трьох тижнів роботи простерилізували їм майже усіх собачок-дівчат. Тож із часом, якщо не приводитимуть собі інших собак, ситуація у них покращиться.
.jpg)
– Яка приблизна кількість безпритульних собак нині є в місті?
– Якщо чотири роки тому ми говорили про 600-700 собак на вулицях Ужгорода, то нині, за нашими приблизними спостереженнями, їх є близько 300. Власне, їх би взагалі могло не бути, якби люди постійно не поповнювали кількість, викидаючи на вулицю цуценят. Уявіть собі: лише днями до нас принесли коробку з цуценятами, знайдену у Сторожниці. Власник не лише підло викинув цуценят, а і написав на коробці мій номер телефону, підписавши “Іра, “Барбос”. Не приніс її напряму нам, бо знав, певно, що вислухає від мене усе, що я думаю з приводу того, що він не може стерилізувати свою собаку.
– І часто вам отак підкидають “домашніх” собак і котів?
– Буває, але частіше із такими запитаннями дзвонять. Питають: а чи можна вам віддати свою собаку? Ми пояснюємо, що забираємо тварин з вулиці, і радимо спробувати самим прилаштувати свою собаку в добрі руки. Способів є багато: обдзвонити знайомих, дати оголошення в газету, розповсюдити інформацію в соцмережах. А у відповідь часто чуємо: у нас на це нема часу. Тобто, в мене, як у волонтера, має бути час на їхню тварину, а у них часу немає!
– Можна підрахувати, у скільки гривень обходиться вам день перебування собаки чи кота у притулку?
– Ми такі розрахунки не проводили. Нині у притулку проживають 58 собак, які за день з'їдають 10-15 кілограмів сухого корму. Взимку ми варимо для них каші, але у таку спеку, як зараз, каша швидко скисає. Котів наразі теж харчуємо сухою їжею. Крім цього, кожну тварину ми регулярно купаємо, обробляємо від глистів, бліх, даємо всі щеплення, лікуємо, якщо є потреба, а новеньких ще й обов'язково стерилізуємо.
.jpg)
– А скільки волонтерів працює у притулку?
– В основному троє: я, Світлана Балан та Ольга Матвієва. Але загалом волонтерів є багато: хтось приходить на вихідних, хтось – на “генеральні” прибирання, інші допомагають нам на ярмарках чи просто грошима. Ми цінуємо вклад кожного.
– Чи трапляється так, що фінансової допомоги від небайдужих не вистачає на те, щоб придбати корм для тварин і що ви робите у такому випадку?
– Тьху-тьху, ще жодного разу такого не було, аби тварини у притулку сиділи голодні. Якщо бачимо, що корм закінчується, а грошей – мало, докладаємо власні і купуємо все, що треба.
– Як часто з притулку забирають тварин?
– Не так часто, як би нам того хотілося. Нових ми знаходимо набагато частіше, тож повноцінного кругообігу не виходить. Напевно, якби ми бездумно “сплавляли” тварин будь-кому, то вони розходитися би швидше, але у нас є чіткі правила. Тварин з притулку ми віддаємо лише особам, які досягли 21-річного віку, прийшли до нас із паспортом і готові підписати з нами договір, у якому зобов'язуються утримувати тварину в належних умовах, а для собак – обов'язково не на ланцюгу. Відсутність ланцюга – це принципова умова. Не для того ми тих нещасних собак рятуємо з вулиць, виходжуємо і мало не в попу цілуємо, аби вони потім все життя сиділи на двометровому ланцюгові. Ми хочемо, аби ті собаки, яких півжиття на вулицях ображали і били, нарешті знайшли теплий дім і дбайливого господаря.
– Чи є у вас тварини, якими за весь час існування притулку ніхто з потенційних господарів не цікавився?
– Є такі, звісно. Як правило, їх не беруть, бо це дорослі собаки зі складним характером, напевно, ображені людьми, а тому не довіряють їм. До таких собак потрібен певний підхід і час, аби вони звикли до людини. Є у нас, наприклад, Чуча. Вона до мене вже звикла, я можу у неї їжу з рота забирати, уколи давати. А от на чужих Чуча кидається, як скажена. Звісно, люди, котрі прийшли у притулок, швидше візьмуть миле цуценятко, ніж Чучу. Хоча є і такі, котрі приходять і просять: дайте нам найнещаснішого “здохляка”, ми хочемо подарувати йому нове життя. От я недавно у соцмережах показала фото нашої Тосі до і після того, як її забрали господарі. Тося була на диво страшненьким цуциком із трьома волосками на спині, але такою милою, що Таня, котра прийшла у притулок, з першого погляду у неї закохалася. Але побачили би ви Тосю зараз! Красуня!
.jpg)
– Було таке, що з притулку забирали тварин, а потім туди ж повертали?
– Так. От нещодавно цуценятко у нас забрали, а через тиждень повернули, бо він загриз на подвір'ї усіх курей. Я йому кажу: ну нічого, друже, хоч наївся досхочу!
– А сліпому Сліпі, про якого “гудів” весь інтернет, вже знайшли господаря?
– Ні, поки не знайшли. Ця історія мене дуже вразила своєю жорстокістю. Сліпі знайшли у полі біля Великої Доброні. Хтось добряче дав йому по голові лопатою: гематома на голові, від удару очі витекли, щелепа пополам розлетілася. Ми були в шоці від того, що хтось може зробити таке з маленьким цуценятком. Ми його виходили, вилікували. Зараз це здорове, дуже миле створіння бігає, стрибає, оббігає дерева і взагалі одразу і не скажеш, що він сліпий. Ми шукаємо йому дім з подвір'ям, яке би вів вивчив і почувався там комфортно.
Нам дзвонили недавно з Харкова, хотіли його забрати. Але коли я спитала, нащо їм саме Сліпі, адже у харківському притулку теж є купа хворих і нещасних тварин, мені відповіли: та він вже просто розкручений. Я на таку заяву навіть не знала, що відповісти. Звісно, таким людям ми собаку не віддамо.
.jpg)
– Яка ситуація з котами?
– Взагалі зараз у притулку проживає більше 40-ка дорослих і малих котиків. Минулого року їх було дуже багато, близько 70-ти. Скільки ми не переконуємо людей стерилізувати своїх кішок, багато хто продовжує це вважати знущанням над твариною. А те, що кожні три місяці ця тварина народжує кошенят, яких викидають на вулицю – це не знущання?
Під час роботи у нас медиків організації “4 лапи” ми давали оголошення про те, що будь-хто в окремі дні може принести до нас своїх домашніх тварин для безкоштовної стерилізації. Записалося людей багато, але у призначений час 50% записаних просто не з'явилися. Були такі, хто прийшов, а потім нив: ну довго ще? Замість того, аби подякувати за те, що медики зробили тварині безкоштовну операцію, господарі втомлено казали: ну нарешті! Хоча їх попереджали заздалегідь про операція триватиме мінімум дві години.
.jpg)
– Коли “4 лапи” приїдуть до нас наступного разу?
– Наразі важко спрогнозувати, бо на наступні чотири роки у них все розписано. “4 лапи” насправді не панацея. Вони приїхали, аби показати, що проблему можна вирішити, що це не так складно, як здається владі, зрештою, аби показати, що стерилізація – це єдиний гуманний метод контролю чисельності безпритульних тварин. Повторюся: якби кожен власник тварин стерилізував їх, у нас не було би бродячих чотирилапих безхатьків.
Допомогти ужгородському притулку для бездомних тварин може кожен. Бокси для збору благодійних внесків стоять у кількох магазинах міста, на міських ярмарках завжди працюють волонтери “Барбосу”, реквізити для допомоги: рахунок “Приватбанк” 5168 7555 2396 6485 (Брудка В.В.), номери телефонів для довідок: 0664880480, 0992393738.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”
