У спільноті “Закарпатські волонтери батальйону “Донбас” в мережі Фейсбук волонтери подякували небайдужим краянам та австрійцям за чималу допомогу: швидку, яка допомагатиме бійцям у зоні АТО.
“Ну ось і прийшов час написати звіт про 5 поїздку.
В черговий раз переконуюся у тому, що для мене це найважче.
Так виходить, що з кожним разом реалізувати задумане стає все важче. Але кожен раз нам везе і на нашому шляху трапляються чудові люди, завдяки яким нам все вдається.
Хочемо в черговий раз подякувати групi UKROP Austria за їх постійну допомогу. Ваш внесок був вирішальним та надзвичайно вагомим.
Хочемо подякувати нотаріусам Закарпаття, лікарям та всім мешканцям міста Ужгорода.
Хочемо подякувати Ігорю та Роману за їх допомогу. Це неймовірні хлопці, без яких у нас би нічого не вийшло.
До речі, ім'я машини – “Вікторія”. Бойове ім'я їй дали патpioти з UKROP Austria.
На протязі 2 тижнів хлопці з різних автомобільних майстерень безкоштовно допомагали нам зробити з нашої “Вікторії” надійну бойову подругу. Ними була проведена величезна робота. Дякуемо хлопцям, якi зробили повну дiностику, ремонт всiєї паивної системи, поміняли масло та фільтри. Ще було відремонтовано ходову частину, пічку, встановлення кріплення для запасного колеса, в результаті что прийшлося переварювати вихлопну трубу. Тільки в останній день, коли нам потрібно було бути вже у дорозі, був відремонтований генератор, проведена остаточна комп'ютерна діагностика та усунуті останні недоліки. Окрім цього “Вікторія” отримала у дарунок нові зимові чоботи (зимову гуму) від підприємця з Хустського р-ну.
У “Вікторію” ми запакували гостинці від UKROP Austria та мешканців міста Ужгорода, допомога від яких збиралась у ТЦ “Дастор”.
Наш кінцевий пункт призначення – Київ. У Києві в машину має бути встановлене все необхідне медичне обладнання. Роботу по встановленню медичного обладнання буде вести начмед батальйону “Донбас” – Марч.
По дорозі до кінцевого пункту призначення ми мали заїхати до селища Володимирець Рівненської області.
Шлях до селища для нас виявився непростим, оскільки навігатор повів нас не по основній дорозі. Дорога була з каміння по який можливо було рухатись максимум 15-20 км за годину. Було таке враження, що ця дорога пам'ятає Тараса Григоровича Шевченко. Спочатку це було весело. Через годину ми почали панікувати. Я намагався заспокоїти Миколу, відволікаючи його увагу на красивий місяць та просто неймовірний схід сонця. Але ми такі доїхали до селища, де волонтери довантажили “Вікторію” продуктами харчування для хлопців батальйону “Донбас”.
Під Києвом ми заїхали до одного з місць дислокації батальйону “Донбас”, де розвантажили теплий одяг, продукти харчування та гітару від Віктора з Австрії.
У Києві зустрілися з Марчем та передали йому “Вікторію”. У зв'язку з тим, що ми запізнювалися на потяг, зустріч була на жаль короткою.
Сподіваюсь, що “Вікторія”, як і “Ужгород-1” врятує не одне життя.
Ще раз дякую всім за допомогу!”, – висловили вдячність волонтери.
