На Замкових сходах підпірна стінка загрожує перехожим (фото)

До редакції “Про Заходу” звернулася ужгородка із проханням зробити щось задля порятунку Замкових сходів. Власне, мова наразі не про самі сходи старовинної ужгородської вулички, які, до слова, теж дуже потребують порятунку, а про підпірну стінку, яка загрожує ото-от впасти на перехожих разом із величезним деревом, яке цю стінку руйнує.

Ми прийшли на верхню частину вулиці Замкові сходи разом з колишнім головним архітектором міста Петром Сарвашем. Вердикт архітектора справді був невтішний: у двох місцях кам'яна стіна, яка є не стільки підпірною стінкою, скільки парканом, просто дихає на ладан. В одному місці кам'яна кладка, можливо, теж від дерева, яке вже викорчували, прогнулася дугою назовні і частково розвалилася. В паркані з'явилася велика дірка, а старий дашок повис у повітрі.

Друге місце значно небезпечніше. Велике дерево колись посадили попід парканом, тож воно корінням і стовбуром просто видавлює кам'яну стінку назовні. Ще буквально місяць-другий, каже Петро Сарваш, і стіна впаде просто у провулок. А поскільки вуличка сама по собі дуже вузька, то каміння і стовбур дерева, яке залишиться фактично без опори, може завдати шкоду випадковим перехожим.

Петро Сарваш не вважає саму стіну якимось унікальним шедевром чи історичною пам'яткою. Каже: на ній явно видно ознаки перебудов і втручань різних років. Подекуди є і верхній шар з цементною замазкою, притаманний для радянських часів. Однак сам паркан тут вписується дуже органічно і виглядає куди естетичніше, ніж бетонний паркан навпроти – явно радянська глуха огорожа, якою закрили наукові лабораторії та об'єкти на території колишнього єпископського саду.

Архітектор вважає, що на цій частині Замкових сходів потрібно негайно почати роботи. Перш за все викорчувати дерево, яке хоч і здорове, та, на жаль, дуже руйнує кам'яну кладку. Потім доведеться розібрати пошкоджену частину стінки і перекласти її. Головне – просто перекласти, а не прикрашати поверх облицювальним каменем, як це зробили трохи подалі – вже біля самого виходу з Замкових сходів на вулицю Капітульну. Так само варто зробити з іншою пошкодженою частиною кам'яного паркану, там, де вже “світиться” величезна дірка.

Нас зацікавило, що за установи працюють за цією стіною, і чому вони допустили, аби дерева розвалили старий паркан у двох місцях. Колись, вже у повоєнні роки, на цій території працювало Ужгородське державне художньо-промислове училище прикладного мистецтва. Багато хто й донині вважає, що для такого роду навчального закладу цей тихий старовинний куточок був ідеальним місцем. Коли ж училище у 1986-му перенесли у нову будівлю біля так званого “п'яного” базару, то інакше, як “Кульок”, його вже й не називали.

Тепер у колись “культурних” і мистецьких приміщеннях панує наука. Одну з будівель займає УжНУ, там працює адміністративно-господарська частина. Інша зайнята Ужгородським науково-технологічним центром матеріалів оптичних носіїв інформації, який підпорядковується Інституту проблем реєстрації інформації та НАН України. В адміністративно-господарській частині УжНУ вважають, що паркан не їхній, адже будівля стоїть трохи далі, вже безпосередньо перед спуском і самими сходами. В таємничому же Центрі матеріалів оптичних носіїв інформації, який займає красиву старовинну будівлю вздовж паркану, який розвалюється, нам довго ніхто не відкривав. Потім один працівник Центру таки вийшов, повідомив, що за паркан вони не відповідають, оскільки територія – не їхня, вони лише орендують її в Ужгородської міської ради.

Коли ми спитали, чи зверталися керівники Центру до міської влади з проханням звернути увагу на руйнування кам'яної стінки і дерево, яке розвалює паркан, працівник установи, котрий не зміг до пуття й роз'яснити, чим же цей центр займається, повідомив, що ніхто нікуди не звертався, оскільки міська влада повинна сама слідкувати за своїм майном і територією. При цьому чоловік визнав, що проблеми з підпірною стінкою тривають вже 2 роки. Весь цей час працівники центру лише спостерігали, як дерево поволі руйнує стару кам'яну кладку. Нікому не скаржилися і чекали, що міська влада якимось чином помітить і відреагує.

Між тим, нинішній головний архітектор Ужгорода Олег Боршовський у коментарі “Про Заходу” зазначив, що орендар будівлі мусить слідкувати за територією орендованого майна. Тобто, керівництво Центру матеріалів оптичних носіїв інформації мусило повідомити міську владу про проблеми, які виникли на території, яку вони орендують.

Щодо паркану, який руйнується, то і в управлінні містобудування та архітектури, і в департаменті міського господарства про проблему знають. Олег Боршовський повідомив, що певний час зайняла розробка проектно-кошторисної документації стосовно проекту реконструкції усієї вулиці Замкові сходи. Наразі документація готова, проект передбачає, серед інших заходів, і викорчовування дерева, яке пошкодило підпірну стінку, і перекладання кладки на проблемних її ділянках. Ремонт запланований на цей рік, однак точної дати початку робіт у міській раді поки назвати не готові. Сподіваємося, до того часу стінка ні на кого не впаде.

Між тим, Петро Сарваш, котрий чув багато приємних спогадів від художників, котрі навчалися в училищі, коли воно працювало на території, прилеглій до Замкових сходів, переконаний, що цю вулицю варто було би перетворити на такий собі мистецький простір з творчими майстернями, туристичними родзинками, місцем проведення презентацій, творчих тусовок, вернісажів. Місце для цього підходить прекрасно: центр міста, старовинний шарм, досить далеко від житлових будинків. Щось у цій ідеї таки є, адже тепер Замкові сходи – лише незаслужено забута прохідна вуличка з великим потенціалом, якою рідко цікавляться туристи.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”