Лавріщев проти Шухевича – в Ужгороді назріває скандал навколо змін назв вулиць

Опубліковано:

Схоже, закон “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” в Ужгороді буде втілити не так просто, як здавалося одразу. Каменем спотикання стали нові назви вулиць, що досі носять імена комуністичних діячів.

 

Перша декомунізація у назвах вулиць в Ужгороді пройшла ще на початку 90-х. Тоді при міській раді створили комісію, яка працювала над перейменуванням вулиць. У результаті з мапи міста зникли площі Леніна, 50-ліття СРСР та Радянська, проспект 40-річчя Жовтня, вулиці Радянська, Новоросійська, героїв Сталінграда, Калініна, Енгельса, Кремлівська тощо. Однак чомусь комуністичного присмаку в ті часи позбулися не всі вулиці міста, тож до них дійшла черга лише зараз.

Заступник начальника управління містобудування та архітектури Валентина Квіт розповіла “Про Заходу”, що до процесу перейменування вулиць міськрада намагалася підійти якомога прозоріше. “Ми проаналізували всі назви вулиць Ужгорода та відібрали ті, які мали відношення до комуністичного минулого. Розпорядженням міського голови були призначені громадські слухання, а на сайті розміщені пропозиції стосовно нових назв. Кожен мешканець Ужгорода мав змогу ознайомитися з переліком, додати свої зауваження. Люди справді багато нам писали: як звичайних паперових листів, так і електронних. Всі ці пропозиції ми обговорювали на засіданнях робочої групи, яку створили.

Так до першого списку, який складався з 14-ти вулиць з іменами комуністичних діячів, додалося ще 10-ть. Вперше робоча група засідала у грудні минулого року, тоді проголосували за перейменування 24-ох вулиць Ужгорода. Список ми оприлюднювали на сайті, друкували у газеті “Ужгород”, поширювали його і інші ЗМІ. Кожен, хто був незгодний із представленим варіантом, мав можливість аргументувати і запропонувати свій.

20-го січня робоча група збиралася знову. На засідання прийшло чимало активістів, котрі відстоювали свої бачення. Наприклад, була ціла дискусія стосовно того, чи варто змінювати назви вулиць Туряниці та Борканюка. Активісти з ГО “Закарпатська громада” наполягали на тому, що і Іван Туряниця, і Олекса Борканюк були комуністичними діячами, тож відповідні вулиці потрібно переназвати. Інші ж апелювали до того, що Іван Туряниця на посаді голови облвиконкому багато чого зробив для Закарпаття, і якби не його позиція, в області після війни все могло бути інакше в гірший бік. А Олекса Борканюк, мовляв, і сам потім постраждав від радянської влади, тож питання щодо нього спірне. Зрештою, члени комісії проголосували за те, аби вулиці Туряниці і Борканюка прибрати зі списку тих, назви яких слід змінити.

Прийшли на засідання також рідні Івана Чендея та Петра Скунця, на честь яких ми пропонували назвати вулиці Белінського та Пархоменка. Донька Івана Чендея зауважила, що її батько жодного стосунку до вулиці Белінського не мав, тож вона проти того, аби на його честь називали будь-яку вулицю міста. Мовляв, якщо вже називати, то ту вулицю, на якій він проживав – Високу. Таку ж позицію висловила вдова Петра Скунця, котрий за життя проживав на проспекті Свободи. Та оскільки ані Висока, ані проспект Свободи не підпадають під закон про декомунізацію, змінювати ці назви зараз недоцільно. Таким чином, поки що в Ужгороді не буде вулиць Скунця і Чендея.

Дискусія також виникла щодо вулиці Лавріщева. Представник від громади пан Савицький виступив за збереження назви, інші присутні активісти доводили, що військовий Лавріщев таки підпадає під декомунізацію. Зрештою члени комісії проголосували за те, щоб дати вулиці Лавріщева нове ім'я – Романа Шухевича”, – розповіла Валентина Квіт. І додала, що ужгородці від процесу перейменування вулиць клопоту не матимуть, адже це не потягне за собою ніякої обов'язкової зміни документів. Хіба що підприємцям потрібно буде змінити печатки.

Загалом же робоча група затвердила проект рішення сесії, у якому для перейменування подаються 22 вулиці Ужгорода. Розглядатимуть депутати цей проект не на найближчому засіданні 4 лютого, а вже на наступному. Однак вже зараз скидається на те, що одностайності поміж депутатів у цьому питанні не буде. Про бойкот цьому проекту рішення вже зараз заявляє “відродженець” Станіслав Пономарьов – депутат, обраний якраз від району вулиці Лавріщева. Він розповів “Про Заходу”, що виступає категорично проти того, аби Лавріщева стала вулицею Шухевича. “Василь Лавріщев ніякого відношення до комуністичної партії не мав. Це був молодий 23-річний офіцер, котрий у Другу світову загинув у боях на Івано-Франківщині. Його товариші-танкісти, коли будували в Ужгороді танковий полк і військове містечко, вирішили присвятити загиблому другу одну з вулиць. Деякі з цих людей ще досі живі, вони можуть підтвердити.

На вулиці Лавріщева 80% жителів – це колишні військові. Вони самі почали збирати підписи за те, аби залишити вулиці її першу назву. А я їх у цьому підтримав. Ну до чого, скажіть ви мені, Шухевич до Закарпаття? Хто це взагалі придумав? Перед сесією цей проект рішення має ще пройти погодження всіх депутатських комісій. То я вам одразу говорю, що на своїй комісії я жорстко підніму питання про фаховість тих спеціалістів, котрі цей проект готували. І на сесії виступлю, скажу з трибуни усе, що я думаю про це питання”, – зауважив Станіслав Пономарьов.

Протилежну думку має одна з активісток, присутніх на засіданнях робочої групи, – член Громадської ради Ужгородської міськради Ольга Курнат. “Наскільки мені відомо, на Лавріщева проживає багато патріотично налаштованих колишніх військових, тому ми подумали, що цій вулиці підійде ім'я Романа Шухевича. Я не чула про те, аби вони були налаштовані категорично проти. Насправді це Лавріщев не мав ніякого відношення до Закарпаття, бо він у Другу світову навіть до нього не дійшов, загинувши у Карпатах. А Шухевич брав безпосередню участь у боях на Красному полі, допомагав Августину Волошину боронити Карпатську Україну. Просто тепер цю історію спотворили, і люди неоднозначно ставляться до постаті Шухевича.

Щодо робочої групи, то я маю до неї свої зауваження. Ні, не по Туряниці і Борканюку – вони справді були, якщо можна їх так назвати, “червоними націоналістами”, відстоювали інтереси краю, України. Мені незрозуміло чому так багато намагалися у нові назви вставити греко-католицьких єпископів. Це вже було занадто, бо більшості з них ніхто не знає і сумнівно, що всі вони були борцями за інтереси жителів краю.

У будь-якому разі неможливо догодити всім. Якщо депутати хочуть плямувати себе скандалом навколо вулиці Шухевича – їхній же репутації буде від того гірше. Активісти готові ходити на комісії, відстоювати свою думку і, в разі категоричної незгоди депутатів, шукати інші варіанти назви вулиць”, – зауважила Ольга Курнат.

Скандальний проект рішення вже можна побачити на офіційному сайті Ужгородської міської ради або за посиланням http://rada-uzhgorod.gov.ua/download/s/PR_pro_perejmenyv_vyluc_26.01.16.pdf.

 

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”

Про Захід