Сьогодні в Ужгороді зі шкіл у доросле життя вийшли 709 випускників, 69 із них закінчили школи з золотими та срібними медалями. Вже цієї суботи на площі Поштовій медалістам вручать їхні відзнаки, там же вранці вони станцюють спільний вальс. Власне, на вихідних в Ужгороді пройдуть і перші випускні. Цьогоріч кожна школа на внутрішніх зборах вирішувала, коли проводити випускні вечори й чи робити їх, з огляду на складне фінансове становище в країні, взагалі. Попрощатися зі школою без гучного святкування наважилися лише батьки та учні НВК “Гармонія”. Не було з цим питанням проблем лише в ЗОШ № 16, де цього року не було жодного випускного класу.
На репетиції спільного вальсу на площі Поштовій та у різних школах міста “Про Захід” розпитав випускників скільки коштує цьогоріч прощання зі школою та що нині модно одягати на випускний. “Ой, навіть не питайте, виходить дуже дорого!”, – кажуть дівчата й хлопці “шостої” школи. Лише ресторан, ведучий свята та відеозйомка “потягнули” у них на 2000 гривень. Якщо хочуть прийти батьки, то кожен мусить заплатити додатково ще 350 гривень. Гімназисти на ресторан, ведучого, музичний супровід свята та шкільні альбоми витратили трохи менше – по 1500 гривень. Учні інших шкіл називали приблизно такі ж цифри.
У що вбратися – окрема тема. Тут у кожного свої витрати. Дівчата кажуть: нині модно вдягати не довгі пишні сукні, а короткі, коктейльні. Якщо купувати їх у магазинах, виходить близько 1-3 тисяч гривень. Приблизно у стільки ж обійдеться і сукня, пошита за індивідуальним замовленням. Шкода, кажуть, що в Ужгороді немає прокатів вечірніх вбрань. Бо зараз батькам важко віддати великі гроші за дуже вишукану сукню, тож намагаються купити щось простіше, аби потім можна було вдягнути на інші урочисті заходи. При цьому відверті варіанти суконь з оголенням тіла випускниці одягати не планують. Кажуть: плаття мають бути скромними.
У хлопців витрати теж суттєві. Костюм із сорочкою коштує від тисячі гривень, плюс потрібно купити взуття. Хтось із хлопців зізнався, що має костюм за 5 тисяч гривень, черевики ж купив за тисячу гривень. З огляду на це не дивно, що майже в кожному випускному класі є один або й кілька дітей, котрі не можуть “потягнути” ці витрати й відмовляються від участі у випускному. Не рідкість також, що випускник, аби уникнути зайвих витрат, йде на свято без батьків.
Цікаво, що багато хто з дівчат-випускниць зізнавався: аби зекономити, шукали собі сукні в онлайн-магазинах. У звичайній крамниці з продажу суконь, куди я зайшла запитати про ціни, таку молодіжну тенденцію вже теж відчули. Продавчиня, що не побажала називати своє ім'я, розповіла: минулого року навесні до примірочних черга з дівчат та їхніх мам стояла. Тепер заходили всього кілька, та й ті від цін відсахнулися. “Я не розумію, як в тому інтернеті можна купити сукню для випускного. Її ж обов'язково міряти треба! Це ж така подія в житті! От недавно прибігла до мене мама вся в сльозах. Каже: замовили через інтернет сукню за тисячу гривень, а приїхала ганчірка якась. Тепер мусять бігати по крамницях і терміново щось собі шукати. Ціни ми не піднімаємо, але бачимо, що вони і так для батьків більшості випускників зависокі. Сукні у нас коштують від однієї до десяти тисяч гривень, а батьки кажуть: нам би бажано щось за 800 знайти. Для нас такі слова – катастрофа”.
Гірше справи йдуть і у швачок. Майстриня Марина з Ужгорода розповіла, що протягом року тканини дуже здорожчали, тому й ціна сукні виходить більшою, ніж у минулих роках. В середньому за пошив довгої вечірньої сукні в місті беруть від тисячі гривень. Замовляли різні: і з оксамиту, і з мереживом, але всі довгі. Часто приносять Марині й ушивати або підправляти куплені випускні сукні. З побаченого майстриня робить висновок, що цьогоріч дівчат у коротких пишних платтячках буде й справді набагато більше, ніж зазвичай. .
Цікаво, що такого популярного нині національного колориту у випускному вбранні молодих ужгородців, скоріше за все, не буде. Дівчата сказали: це все таки урочистості, тож хочуть виглядати вишукано. Хлопці ж заявили, що вишиванку купити коштуватиме ще дорожче, ніж звичайну білу сорочку, тому ідею дрес-коду в національному стилі відкинули одразу.
Тетяна ЛІТЕРАТІ,
“Про Захід”
