Тема збереження культурної спадщини в Ужгороді стає дедалі актуальнішою і дуже гостро піднімається у соцмережах та ЗМІ щоразу, як в місті зникає чи плюндрується якась стара будівля чи її частина. У кінці жовтня такий скандал розгорівся навколо заміни дверей ужгородської лінгвістичної гімназії ім. Т.Г. Шевченка. Небайдужі ужгородці у день виборів (на території навчального закладу діяла виборча дільниця) зафіксували, що старі дерев’яні внутрішні двері у школі замінили на пластикові. Чому їх змінили, чи можна було проводити такі роботи та що з дверима буде далі – дізнавався «Про Захід».
Не одне покоління ужгородців, котрі навчалися у «першій» школі-лінгвістичній гімназії, пам’ятає ті внутрішні вхідні двері-«ковбойки». Аби їх відкрити, потрібно було просто штовхнути секцію в будь-який бік, а щоб закрити – ставили поміж латунними довгими ручками палку. Пам’ятає зі свого дитинства, ще з 1950-х років, вхідні двері школи і її багаторічний директор Михайло Мегеш. Коли через багато років він прийшов до своєї школи вже в якості вчителя, старі вхідні чотирисекційні двері ще були на місці. Десь у 1985-1988-х Механічний завод, який опікувався тогочасною ЗОШ №1, замінив більшість дверей до класів, встановивши полотна з пластиковою оббивкою. Тоді ж замінили і старі внутрішні вхідні двері, зробивши дерев’яну копію і використавши деякі оригінальні елементи, наприклад, латунні ручки.
Якщо подивитися на фотографію зі зображенням вже демонтованих дверей, можна побачити, що дверна коробка та пофарбована у білий колір верхня частина (так званий світлик) були автентичні, дверне ж полотно – копія 1980-х років із використанням оригінальної фурнітури. Чому ж їх демонтували?
Директорка лінгвістичної гімназії ім. Т.Г. Шевченка Любов Попович розповідає: і подумати не могла, що навколо дверей радянського періоду може піднятися такий шум. «У нас було кілька причин замінити ці двері, – каже вона. – По-перше, їхній стан був дуже поганим, доводилося кілька разів на рік ремонтувати, бо петлі не трималися. Ми переживали, щоб двері не впали і не травмували дітей. По-друге, ці двері не закривалися, будь-хто міг зайти всередину, траплялися крадіжки. Нам було би набагато зручніше, якби двері закривалися на ключ. Третя причина – великі тепловтрати. Ми радилися з фахівцями, хотіли зробити дерев’яні двері, однак нам назвали дуже велику суму. Оскільки ми знали, що двері ці – не оригінальні, не бачили проблеми в тому, аби їх замінити.
Як на мене, фірма нам виготовила якісний металопрофіль з алюмінію. Старі ми старалися зняти максимально обережно, бо маємо задумку створити кабінет-музей школи, де можна буде їх виставити».
Металопластикові двері на вході до школи встановили у кінці серпня. Та попри те, що демонтовані були не автентичними, знімати їх просто так дирекція навчального закладу не могла. Коли ситуація вийшла у публічній простір, Департамент культури Закарпатської ОДА виніс припис, який вручили дирекції навчального закладу. У документі значиться, що роботи, які були проведені у будівлі, що є пам’яткою архітектури місцевого значення без дозволу відповідних органів охорони культурної спадщини, є порушенням ст.6, 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Керуючись цим законом, Департамент культури ОДА ще 28 жовтня зобов’язав дирекцію навчального закладу негайно припинити будівельні роботи, отримати дозвіл на проведення будівельних робіт та відновити замінені вхідні двері. Відповідь на припис Департамент не отримав досі.
Аби знайти вихід із ситуації, що склалася, дирекція лінгвістичної гімназії ім. Т.Г. Шевченка звернулася до міського управління архітектури та містобудування з проханням створити комісію, яка би обстежила демонтовані двері і дала рекомендації щодо подальших дій. Головний архітектор міста Олег Боршовський підтвердив: щойно звернення до них надійде, комісія буде створена. Якщо комісія визначить, що демонтовані двері становлять культурну цінність, їх зобов’яжуть відновити. Якщо ж ні, комісія розробить інші рекомендації.
Директорка гімназії Любов Попович каже: до рекомендацій комісії готова прислухатися. «Якщо скажуть, щоб ми демонтували пластикові двері і відновили дерев’яні, будемо шукати способи відновити. Ми ж не проти дерев’яних, просто нам потрібні на їх виготовлення великі кошти. Якби ми їх мали, то із задоволенням би зробили дерев’яні», – запевняє вона. За словами Любові Попович, якби з міського бюджету виділили достатню для відновлення дверей суму, можна було би виготовити копію старих автентичних дверей на основі тих, які збереглися в коридорі на другому поверсі. Скопіювати ці двері справді було би найкращим варіантом виходу зі ситуації, що склалася, – так вважають і у відділі охорони культурної спадщини Департаменту культури ОДА. Адже пластикові двері – це грубе втручання в пам’ятку архітектури, вони є чужорідними у стінах старовинної будівлі 1912 року.
Яким буде продовження цієї історії – покаже час. Будемо сподіватися, що місто знайде змогу відновити двері одного з найстаріших навчальних закладів Ужгорода – якщо не з міського бюджету, то з пожертвувань небайдужих городян і колишніх випускників школи.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
