Культура

Як закарпатські музиканти ідуть у Європу і чим там «беруть» слухача

Часто місцеві музиканти кажуть, що Закарпаття подібне до акваріуму – світ у собі. Музика та музиканти живуть в ньому але за його межі не потрапляють. Проте життя свідчить – так не завжди є, радше навпаки, закарпатська сцена стає все більш упізнаваною на українському ринку і має вже свій європейський досвід та свого слухача за кордоном. Щороку з'являється все більше цікавих релізів, які виходять на регіональних та міжнародних лейблах. Чим “беруть” закарпатські музиканти та з якими труднощами стикаються на шляху до європейського слухача – в нашому матеріалі.

HUDAKI Village Band

Без перебільшення найвідомішим колективом, про який знають за межами Закарпаття та України є HUDAKI Village Band, з Нижнього Селища, що на Хустщині. Гурт заснований  у 2001 році австрійцем Юргеном Крефтнером, або, як його звуть односельці, Юрком Буковинцем. Він приїхав на Закарпаття  і залишився тут назавжди. HUDAKI виконують народну музику на традиційних інструментах без значних аранжувань, чітко виписаних нот та партитур. На закарпатському діалекті гудаки – це музики, вони йменують  себе мараморошським колективом, щоб підкреслити етнографічну, локальну особливість музики, яку вони грають. Мараморош – це історичний район, колишній комітат Австро-Угорщини, до якого входило східне Закарпаття та частина сучасної Румунії.

Що цікаво, гурт протягом своєї діяльності більше виступає саме за межами України, колектив дуже багато гастролює Європою, серед країн – Австрія, Швейцарія, Німеччина, Франція, Нідерланди, Словаччина, Польща, Бельгія, Угорщина, інші країни. В 2010 році HUDAKI Village Band отримав почесне звання найкращої фолк-групи Європи на міжнародному фолк-фестивалі “Plauener Folkherbst 2010”. Також гурт виступав на значній кількості фестивалів у Європі, зокрема, Sziget в Будапешті, Fusion та Bardentreffen у Німеччині, Balkan Trafik Brussels, Les Suds Arles у Франції.

 – Те, що ми граємо – це досить винятковий випадок, адже в нас автентичні музиканти, вони створюють сильну емоційну атмосферу. Люди, які потрапляють на концерт, мають легкий шок, наскільки це прямолінійно і близько до людських емоцій – каже Юрген Крефтнер –  Такої музики в Європі давно немає. Традиційна європейська музика померла у 18-19 столітті завдяки вчителям та священикам, які зробили з неї більш стерильну та технічну музику, де все має бути правильно. А в нас навпаки – все неправильно”.

Переважна кількість слухачів гурту HUDAKI – жителі європейських країн, хоча після 2014 року кількість українців на концертах збільшилася.

– Завдяки зближенню України з ЄС і тіснішій співпраці з європейськими фондами, яка розпочалася після підписання Угоди про Асоціацію, з'явилася можливість отримати європейські гроші на цікаві культурні проекти в Україні. І ми цим скористалися. Зараз готуємо проект, який стосується старої єврейської музики Закарпаття, особливо Мараморощини. Це дуже велика втрата, що ми не маємо цієї музики тепер, тому дуже цікаво буде спробувати її реконструювати. Ми співпрацюємо з музикантом із Каліфорнії, який співає на ідіш, консультує нас, щоб все було зіграно автентично, – розповідає Юрген Крефтнер.

Безперечним  плюсом  є безвізовий режим з європейськими країнами – кажуть HUDAKI. Адже, якщо раніше музикантам слід було отримувати шенгенські візи, витрачати на це значний час, кошти, то тепер все стало набагато простіше. Також для такої концертної діяльності, яку провадить гурт, не потрібні спеціальні робочі візи, спілкування з організаторами концертів також є відносно нескладним.

– Після Майдану, підписання Угоди про асоціацію значний плюс полягає в плані публічності, люди почали цікавитися Україною. Взагалі почали розуміти, що є Україна.  Я сам австрієць, Австрія, на мою думку, дуже провінційна країна, – каже Юрген, – і там небагато людей взагалі розуміли, що є така держава. Колись, до 2014 року, ми говорили: “Ми з України”, а нам часто відповідали: “А, ну зрозуміло, це Росія, Сибір”. Зараз у зв'язку Майданом, війною з  Росією все сприймається зовсім по-іншому. Також змінилося відношення української діаспори, вона після Майдану стала згуртованішою та свідомішою.

Дмитро Павловський

Але не тільки автентичний продукт цікавить європейського слухача. Ужгородський музикант Дмитро Павловський вже більше 7 років працює з різноманітними європейськими лейблами у жанрі пауер-металу.

– Все почалося у 2011 році, коли мій сольній проект Power Squad та проект Grotesque Orchestra підписали контракти із італійським лейблом Heart of Steel Records. Ці договори були так собі, але ми були дуже молоді і, коли почули про контракт, то зраділи: “О це круто!” Гроші, які я отримав від продажу дисків – по суті лише те, що продав сам на сайті bandcamp.com, від лейблу ми отримали мінімальні кошти. Але що важливо – Heart of Steel допоміг нам з розкруткою. Також неочікувано було те, що альбом отримав непогане поширення в Японії, там навіть додруковували тираж дисків, – розповідає Дмитро.

Потім співпраця продовжилася із різними лейблами та дистриб'юторами музичної продукції в Україні, Німеччині, Великій Британії. Із групою Majesty of Revival з 2012 року Павловський випустив вже три повноцінні релізи на європейському ринку, низку синглів та ЕР. Для ефективної співпраці з лейблами музикантам важливо багато вкладати в свій продукт. І мова не тільки про якісну музику, але й про зовнішнє оформлення, фото- й відеоконтент, таргетовану рекламу і просування в соцмережах. Просто поширити музику на декількох сайтах і чекати, що прийдуть запрошення на концерти, тури, фестивалі  – марно.

Наразі останній альбом Dualism вийшов у 2016 році на лейблі More Hate Productions, а його дистрибуцією займається британська компанія Awal. Зокрема вони поширюють треки на більшості онлайн платформ, таких як Spotify, iTunes, Google Play, Deezer та інших. З продажу треків чи альбому артисту припадає досить значний відсоток – близько 80-85% від вартості. 

Дмитро Павловський каже, що після 2014 року, Революції та підписання Асоціації з ЄС є позитивні зміни в плані організації концертів в Європі. Зокрема, значно більший відсоток музикантів у зв'язку із безвізом мають можливість вільно поїхати на європейські гастролі. Цей досвід є дуже позитивним, як для самих музикантів, для багатьох з яких до недавнього часу подібні турне були далекими від реальності, так і для організаторів концертів. Психологічне відчуття, що є якась невидима, але реальна “залізна завіса” зникає, причому з обох сторін.

– До Майдану лейбли часто так дивилися: ага, ви українці, візовий режим, все зрозуміло, ми не беремо вас.  Були гурти, які мали розплановані тури в Європі, але їх розвертали на кордоні. М'яко кажучи, це дуже демотивувало. Зараз з цим простіше: маєш біометричний паспорт і спокійно їдеш за кордон. Важливим є той факт, що можеш подивитися, як в Європі реагує публіка на твою музику, як працює концертний менеджмент, як взагалі це все відбувається. Ну й зрештою, сам факт подорожі є дуже крутим, – каже Дмитро.

З іншого боку, серйозною проблемою, є те, що зароблені кошти за музику дуже важко отримати, адже paypal в Україні не діє, на рахунок можна перерахувати гроші, але вивести їх тут – неможливо. Тому Majesty of Revival послуговуються Western Union, де досить значний відсоток за перерахунок коштів.

Триставісім та Чаламада

Гурт Триставісім за останні роки став вже досить відомим в Україні, взяв участь  у багатьох відомих фестах, зокрема Захід-фест, Woodstock Ukraine, Країна мрій, Файне місто. Хлопці грають музику в стилістиці фолк-панку з елементами ска, балканських та карпатських мелодій.

Гурт має вже повноцінний альбом “Лачо”, міні альбом, сингли та 5 відеокліпів. Треки гурту можна придбати на онлайн-платформах, концерти з 2014 року проводять і закордоном.

 – Організація наших концертів, а також виступів гуртів подібного рівня за кордоном відбуваються так, як і в Україні.  Є промоутер, який організовує концерт та запрошує музикантів. Також декілька разів ми виступали на Лемківській ватрі у Польщі, ми подавалися до них, надіслали свій матеріал, нам сказали: “О, класно!” і ми до них приїхали. Різниця відчувається в плані віддачі та поваги. Там люди готові слухати різну музику, вони не стоять на концерті, “відриваються”, розкуповують мерч і диски.  Це небо і земля у порівнянні з нашим, українським варіантом, – розповідає учасник гурту Ігор Магада.

Щодо продажів музики, то левова частина розходиться у вигляді дисків на самих концертах. Підтверджує цю думку й Василь Полажинець, гітарист закарпатського гурту “Чаламада”.

Колектив у 2017 році вже випустив дебютний альбом “Пушлисьме!”, встиг взяти участь у низці знаних українських фестивалів, а в 2018 році подався в перше міні-турне до Польщі.

– З нами зв'язався організатор, який запрошує українські гурти, зокрема  Kozak-System,  Триставісім, та  Гайдамаки. Ми мали три концерти, два були в пабах, один на етнографічному фесті. Ці виступи були недалеко від українського кордону, було цікаво і нас дуже добре прийняли. Диски  йшли як гарячі пиріжки, з цим проблем немає. В нас же ж навпаки, народу дуже любиться “халява” і мало хто готовий за музику платити.

“Заробітчано, мені й так непогано” – співають Триставісім про долю закарпатського заробітчанина. За останні три десятиліття знайомство закарпатців з Європою та навпаки відбувалося переважно через трудову міграцію.  Тепер спостерігається позитивна тенденція й експорту культурного музичного продукту, кожного року більшає концертів та гуртів, які грають якісну музику та добре сприймаються в Європі. І ця тенденція дає добру надію – кажуть закарпатські музиканти. 

Олексій Шафраньош, спеціально для “Про Заходу”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

58 − = 49