Хенд-мейд в Ужгороді: пряничні дива від Світлани Свистак

Хенд-мейд, або вироби ручної роботи, нині стають все більш популярними. Чого тільки не виробляють майстри й майстрині в домашніх умовах: шиють, вишивають, готують, клеять, плетуть, видувають і ще купу всього вигадують, аби створити іноді справжні шедеври. "Про Захід" вже розповідав про багатьох таких хенд-мейд майстрів в Ужгороді. Вони показували, як шиють зі шкіри, варять мило, сушать чайні композиції, плетуть смішні іграшки для дітей тощо. Нині продовжимо розповіді про людей, котрі знайшли себе у хенд-мейді, історією ужгородки Світлани Свистак, котра ночами перетворює власну кухню на міні-цех з виготовлення тортів та імбирних пряників.

Світлана, як і багато хто із хенд-мейд майстринь, почала експериментувати в декретній відпустці. Відчуваючи, що бухгалтерія, якою вона займалася до народження сина, її не надто приваблює, згадала про свою давню любов до випікання смаколиків. Якось на день народження сина подруги  Світлана вирішила зробити малому подарунок у вигляді прикрашених кольоровою глазур'ю імбирних медових пряників. Підглянула рецепт в інтернеті, спекла, прикрасила і так захопилася процесом, що зрозуміла: це воно, те, що приносить їй справжнє задоволення.

"Я дуже люблю солодощі, а найбільше – шоколад. Однак із шоколадом працюю не так часто, для цього потрібні знання й освіта, а на кулінара я не вчилася. А от із пряниками в мене все склалося одразу. Насправді це дуже просто, кожен на кухні, навіть без особливих навичок, зможе виготовити таку красиву смакоту, – зізнається Світлана. – Раніше імбирні домашні пряники у нас майже не були відомі. Це таке віяння із західних країн, де вони є неодмінними атрибутами різдвяних свят. Модними і популярними такі пряники у нас стали буквально за останні кілька років, причому не лише на зимові свята, а майже цілорічно. Хоча, звісно, я по попиту на свої вироби бачу, що влітку, коли спекотно, людям все ж пряників не хочеться – це, мабуть, смаколик, який підходить до прохолодної погоди, до смакування з гарячим чаєм, наприклад".

Власне, зараз, восени, у Світлани і починається найважчий робочий період, пік якого припаде на новорічно-різдвяні свята, коли замовлення на пряничні подарунки збільшуються в рази. Хоча і влітку їй відпочити особливо не вдалося. Приміром, днями вона завершила поки рекордне замовлення – 230 пряників, й усі різні. Таку кількість смакоти майстрині замовили люди, котрі захотіли перепродати пряники на одному з місцевих фестивалів. Аби швидко віддати замовників таку кількість пряників, Світлана працювала без перерви на сон дві доби!

"Як про мене дізнаються клієнти? В Ужгороді чудово працює сарафанне радіо, – сміється молода мама. – Також рекламую свої вироби на сторінках у соцмережах. Людей нині дуже цікавлять оригінальні речі, якісь незвичні подарунки, свіжі ідеї. Тому я теж намагаюся рости, експериментую зі спеціями, новими смаками, формами і прикрасами. Досі найважчим  виробом була прянична колиска, виготовлена в подарунок на хрестини. Спечені окремо пряничні деталі потрібно було склеїти разом з допомогою сиропу. Вийшла велика така колиска, в яку ще й помістилися менші пряники. Дуже популярними є пряники-сувеніри, такі мені замовляють у подарунок, коли їдуть, приміром у гості за кордон. Також часто я печу торти, які прикрашаю пряниками. Щодо тортів, то нині основна тенденція – це натуральність. Всі хочуть максимально нешкідливий і натуральний торт, тож, аби зробити його яскравішим, можна прикрасити його цікавими пряничними композиціями, наприклад топерами на паличці".

Ще однією цікавою задумкою ужгородської майстрині є виготовлення пряникових розмальовок. На ярмарках, майстер-класах, в інтернеті вона представляє набір із готових імбирних пряників, різнокольорової глазурі у закритих кондитерських мішочках, і пакетики з різними їстівними прикрасами. Такий подарунок купують для дітей, які люблять щось робити власними руками. З його допомогою кожна дитина може взяти пряник, розмалювати його глазур'ю з кондитерського мішка на свій смак і розсуд, ще й прикрасити його зверху різними їстівними блискітками. Світлана каже: такі набори – дуже популярні, на ярмарках їх розбирають іноді краще за готові пряники.

З чого ж робляться пряники Світлани? Вона розтоплює цукор і мед, додає спецій (імбир, корицю, мускатний горіх, гвоздику), далі соди, масла, яйце, а тоді борошно, щоб тісто було м'якеньке, як пластилін. Розкатує тісто у пласт товщиною 2-3 мм. й вирізає формочками, або з допомогою трафарету прянички. Випікаються вони швидко – 9-10 хвилин при 150-160-ти градусах.

"Гратися" зі спеціями, формою і глазур'ю тут можна безкінечно. Найважче ж Світлані, котра, зізнається, не вміє гарно малювати, зробити поверх пряника красивий малюнок глазур'ю. Іноді, каже, діти замовляють таких персонажів, що зобразити їх майстриня через складність, не може. Зате вже чудово розбирається у тонкощах всіх "мультяшних" героїв, від свинки Пепи до робокарів і фіксиків.

Випіканням Світлана займається, як правило, вночі, аби діти не відволікали. Нині вона мріє, що коли малеча трохи підросте, вона таки піде на кулінарні курси, аби мати змогу займатися вже улюбленою справою професійно. Можливо, тоді хенд-мейдові пряники та інші смаколики з хобі і підробітку майстрині перетворяться на її нову повноцінну роботу.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, "Про Захід"