«На Закарпатті інваліди найчастіше йдуть вчитися на соціальних працівників чи медиків»

Опубліковано:

Директор обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про працевлаштування, освіту та реабілітацію людей з обмеженими можливостями

В Закарпатті діє кілька програм, які допомагають людям з обмеженими можливостями із соціалізацією та адаптацією. Зокрема Закарпатським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів фінансуються видатки на заходи щодо сприяння працевлаштуванню інвалідів, їх соціальній, трудовій, фізкультурно-спортивній та професійній реабілітації. Особливу увагу Закарпатське відділення Фонду приділяє фінансуванню навчання інвалідів.

Крім того, відділенням виплачуються компенсаційні виплати по програмі “Санаторно-курортне оздоровлення інвалідів”, здійснюється фінансування програми “Фінансова підтримка громадських організацій інвалідів”. “Про Захід” дізнавався, наскільки захищені люди з обмеженими можливостями, та які перспективи вони мають для повноцінної реалізації власного життя, у директора Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, кандидата соціологічних наук − Андрія Воробця.  

− Андрію Юрійовичу, Фонд фінансує програму, яка дає інвалідам можливість отримати вищу освіту. Розкажіть детальніше про її умови.

− Є така програма “Соціальна, трудова, фізкультурно-спортивна та професійна реабілітації інвалідів”, до якої входить і можливість навчання інвалідів у різних учбових закладах. Тобто куди б людина, не захотіла піти вчитися, якщо вона це може і хоче, а навчання у виші платне, то ми їй його оплачуємо.

Скільки б людей до нас не звернулося, кожного року ми надаємо стовідсоткову допомогу. Власне фінансування в програмі трохи “плаваюче”. Бо, наприклад, якщо людина поступила до вишу і звернулася до нас за допомогою щодо оплати за навчання, приміром, у вересні, то за один місяць одразу ми, звісно, надати фінансування не можемо. Для нас неважливо, яку групу чи діагноз має людина, − якщо вона здатна вчитися, то ми розглядаємо її питання. Подається відповідний пакет документів, а навчальний заклад дає погодження на те, що він готовий взяти студентів із обмеженими можливостями. Це таке своєрідне  спрощене державне замовлення. Студент може обрати будь-який навчальний заклад − ми ж оплачуємо навчання у всіх вишах, різних профілів та рівнів акредитації.

− Маєте якісь вимоги до абітурієнта?

− Одна з істотних умов − треба добре вчитися. Є також інший важливий фактор: де саме людина хоче вчитися і на кого. Адже ми можемо рекомендувати їй ту чи іншу спеціальність, виходячи з кожної конкретної ситуації. Наприклад, нещодавно у нас був випадок, коли хлопчик хотів вчитися в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти та газу, але ми його відговорили. І не тому, що дорого, а тому, що йому було б потім непросто працевлаштуватися, бо це ж досить важка робота в полі. Після того, як студент закінчить навчання, ми намагаємося допомогти йому із працевлаштуванням по спеціальності. А для цього, зокрема, стараємося підібрати таку професію, в якій він би потім міг раціонально працевлаштуватися, а не просто отримати диплом.

− Скільки людей скористалося цією можливістю цього року?

− Цьогоріч від нас на навчання пішло 13 студентів, минулого – 24.  у грошовому еквіваленті − це близько 80 тисяч гривень та 130 тисяч гривень відповідно. До питання оплати намагаємося підходити диференційовано, аби якомога більша кількість людей могла отримати освіту. Адже є такі спеціальності, де семестр навчання коштує по 10-15 тисяч гривень. Оскільки деінде ми можемо заплати таку суму за цілий рік навчання.

− Які напрямки і спеціальності обирають абітурієнти?

− Це, до речі, дуже цікаво, якщо чесно. Здебільшого обирають спеціальності “соціальний працівник” і медичний персонал. Маємо одиничні випадки юристів чи економістів, але найчастіше обирають перші два напрямки. Другий профіль − це не лікарі, а молодший медичний персонал. Зокрема, йдуть вчитися у Медичне училище “Медик” та Медичний коледж “Монада”.

Також у Хусті є Відкритий Міжнародний університет розвитку людини “Україна”, який спеціалізується на навчанні інвалідів, тому це доволі популярний виш. Крім того, цікавляться фахом масажистів особи з частково, або повністю втраченим зором. Адже таких спеціалістів потім дуже цінують, у них високий тактильний рівень. Відповідний учбовий заклад, який підготовлений для навчання інвалідів, знаходиться в Києві. 

− Як Фонд допомагає своїм студентам із працевлаштуванням? 

− Ми моніторимо студентів, яки ми оплатили навчання, після закінчення вишу ще хоча б три-чотири роки. Зокрема, дивимося чи людина знайшла роботу. Якщо ні, то пробуємо щось радити, допомогти, підшукати, скеровуємо її через службу зайнятості тощо. Маємо постійний обмін інформацією з центрами зайнятості і місцевими управліннями праці.

− В Закарпатті є кілька підприємств, на яких велика частина працівників − інваліди. Вони мають якусь підтримку від держави?

− Таких підприємств у області є 5 одиниць. Ужгородське учбово-виробниче підприємство № 2  УТОГ де основний профіль це швейне виробництво, Ужгородське виробниче підприємством “Синевир” УТОГ, який займається деревообробкою та металопластиком. В Мукачеві УВП УТОС, виготовляються картоні коробки та ще одне підприємство, яке займається переробкою вторинної сировини. У Хусті є підприємство сліпих, яке займається виготовленням дорожніх вказівників та найновіших Led-світлофорів. Наприклад, на швейній працює  86 осіб, з яких 56 інвалідів по слуху.

На сьогоднішній день у нас є програма підтримки підприємств, на яких більше ніж 50% працівників саме інваліди. Позаяк таким підприємствам важко перепрофілюватися, а також, особливо у сьогоднішніх реаліях, триматися на плаву.

− У чому вона полягає?

− Минулого року за кошти Фонду ми надали швейній фабриці безповоротну фінансову допомогу, за яку там створили нові робочі місця, на які взяли інвалідів. Та ще, крім того, змогли облаштувати санітарно-гігієнічні приміщення. Така начебто банальна справа, але вони там надзвичайно необхідні. Крім того, там великі цехи, де працює багато людей, і була просто жахлива ситуація з вікнами. Тому постала пропозиція, аби замінити вікна у цехах. Зауважу, що наразі вони виготовляють досить таки конкуренту продукцію. Підприємство одне з небагатьох, яке не тільки тримається на рівні, але й ще намагається підвищувати показники. А наразі вже починаємо думати, як допомогти таким підприємствам на час опалювального сезону.

− Як в області реалізується вимога про квоту на робочі місця для інвалідів для підприємств з певною кількістю штатних осіб?

− Маємо 2110 таких роботодавців по області, з них прозвітувалися до нас 1857.  Нормативно має бути працевлаштовано майже 6,500 інвалідів, а по факту 6,822. Тобто деякі підприємства не виконують норматив, а деякі беруть більше людей. Наразі незайнятих вакансій 1037 місць. Підприємства ж, які не виконують норму, згідно закону, мають або сплатити санкцію, або вступити в кооперацію з якимось іншим підприємством громадських організацій інвалідів, і замовити у них відповідну продукцію.

На сьогоднішній день тільки санкцій та пені ми нарахували майже 2,5 мільйонів гривень за невиконання цієї норми закону. Всі ці справи наразі перебувають в судах. Частково сума сплачена: наразі надійшло понад 600 тисяч гривень. Потім ці кошти акумулюються і їх розподіляють по регіонам, на соціально-трудову, або іншу реабілітацію людей з обмеженими можливостями.

На підприємстві, яке декларує бажання, але пояснює, що, мовляв, у нас інваліди на вакансію не претендували, мають пам'ятати − це не є причиною звільнення від виконання закону.

− Перевіряєте чи людина дійсно працює чи тільки влаштована на роботу де-юре?

− Раніше було простіше: ми мали право перевірити. Потім цю функцію переклали на інші контролюючі органи. А наразі ще й діє тимчасове обмеження на перевірки. Тому ми не перевіряємо, а чи інспектують інші, не знаємо, принаймні останнім часом відповідні акти до нас не надходили. Але ми теж вже вміємо вчепити таку інформацію, і потім надаємо її в судах. Хоча є багато таких підприємств, де керівництво просто не знає, що в нього працевлаштовані інваліди. Наприклад, людина соромиться сказати про свій статус працедавцю. Але в суді така інформація проясняється і ми, відповідно, знімаємо претензії до роботодавця.

− Яка зараз ситуація із фінансуванням спортивної реабілітації інвалідів?

− В рамках цієї ж програми ми фінансуємо і такий напрямок, як реабілітація інвалідів-спортсменів. Звісно, що на всі заходи грошей не вистачає. Але намагаємося всіляко підтримувати спортсменів. У нас в області є центр реабілітації інвалідів “Інваспорт”, якому ми щороку до анексії Криму фінансували два табори − зимовий та літній. Позаяк Національний Центр параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів, який був створений за кошти Фонду у Євпаторії, зараз важкодоступний, то літній табір там ми наразі не проводимо. А щороку туди виїжджало на табір 20-30 спортсменів від Закарпаття.

Тепер ми фінансуємо один табір у Львівській області, у с.Яворів,  де маємо зимові види спорту. Наші три десятки спортсменів щороку їдуть туди на досить тривалі виїзди і підготовку.

Лариса РОМАНЮК, “Про Захід”

Про Захід