Соціум

Шах і мат Людвіга Чабіни: історія закарпатського шахіста

Серед видатних шахістів краю особливе місце посідає багаторазовий чемпіон Ужгорода й області, один з перших на Закарпатті місцевих кандидатів у майстри спорту, учасник всеукраїнських та міжнародних турнірів – Людвіг Чабіна. У світлі минулого Дня шахів в Україні (20 липня), видання “ПроЗахід” вшановує постать відомого земляка краю.

Коротка історія шахів на Закарпатті

Настільні ігри в основі яких було кидання або переміщення камінців чи фігурок виникли на різних континентах ще до нашої ери. Спочатку такого роду ігри мали сакральні функції, були атрибутами магії і не рідко використовувалися для ворожіння. Однак, згодом вони знайшли своє широке застосування у сфері розваг та дозвілля. Сьогодні шахи – одна з найпоширеніших спортивних ігор сучасності, поєднує в собі елементи мистецтва, науки і спорту.

Історія шахів в Угорщині, до складу якої входило і сучасне Закарпаття, бере свій початок ще з середньовіччя. Перша згадка про цю настільну гру відноситься до епохи короля Карла Роберта (1301-1342).

В описі Ужгородського замку за 1701 рік, володарем якого був граф Міклош Берчені, серед іншого згадується і шахова дошка, фігури якої були виготовлені з ебонітового дерева та слонової кістки.

Пізніше цією грою захоплювалися не тільки заможні люди, але й пересічні громадяни. Так у другій половині ХІХ ст. відомий скульптор-модельєр фрідєшівського залізоливарного заводу, Ондраш Шосел, створив «залізні шахи». Вони по праву вважаються мистецьким витвором і увійшли в історію залізоливарства не тільки Угорщини, але й Європи. Ці шахи є однією із кращих його художніх праць, а в 1873 році вони, навіть експонувалися на Всесвітній виставці у Відні, де були удостоєні першої премії.

У чехословацький період (1919-1939) про велику популярність шахів на Закарпатті свідчать різноманітні шахові події. Так весною 1922 року в Ужгороді (готель «Берчені») відбувся сеанс одночасової гри майбутнього чемпіона світу Олександра Алехіна, а літом того ж року – міжнародного гросмейстера Акіби Рубінштейна (готель «Корона»). Між іншим ужгородці та всі бажаючі, отримали можливість особисто зіграти декілька партій з цими шахістами; окремим, навіть вдалося переграти відомих майстрів. На післяматчевій прес-конференції Рубінштейн назвав ужгородця Антона Шурину кращим шахістом, з яким йому доводилось грати!

Серед відомих постатей шахової еліти Закарпаття знаходимо імена Самуеля Ліпцюша, уродженця Ужгорода і майбутнього дворазового чемпіона Нью-Йорка; Еміла Гаваші, Антона Шурини, Ратовського та інших.

У радянський час розвиток шахів на Закарпатті рушив новими шляхами. Поряд із майстрами довоєнного часу з’являється нове шахове покоління, яке десятиліттями визначало розвиток цієї гри на Закарпатті. До цього покоління належить і постать відомого у професійних колах, цікавого й неординарного шахіста, одного з перших на Закарпатті місцевих кандидатів у майстри спорту Людвіга Чабіни. Він досягнув високих результатів, ставши багаторазовим чемпіон першості Ужгорода й області, учасником всеукраїнських турнірів, і прожив цікаве але нелегке, трагічне життя.

Біографія Людвіга Чабіни

Людвіг Чабіна народився 14 грудня 1931 року в Ужгороді. Хрещений був 25 грудня реформатським священиком Габором Коняті. Ріс у багатодітній угорській сім’ї реформатського віросповідання. Батько Петро Чабіна, народився 1901 року, отримав тільки початкову освіту і працював на цегельному заводі №2, що знаходився по сучасній вулиці Минайській (фото заводу). Мати Марія Чабіна (дівоче прізвище Мойор) народилася 14.08.1914 р., була домогосподаркою. Зі спогадів доньки Магди мати була надзвичайно працьовитою, турботливою і доброю матір’ю. Проживала сім’я в Ужгороді за адресою вул. Сурікова 1, будинок їм було надано від заводу. Всього в сім’ї було шестеро дітей, Людвіг був найстаршим. Його брати: Петро народився 14 липня 1936 року, працював електрозварювальником у водоканалі в м. Ужгороді; Михайло народився 7 серпня 1939 року, працював маляром; Павло народився 12 лютого 1941 року також працював маляром. Сестра Єлизавета народилась 21 серпня 1938 року, працювала продавцем, Магда народилась 7 листопада 1942 року рано вийшла заміж й переїхала до Одеси, де й проживала до нещодавньої смерті.

У 1938(скоріше 1937) році у віці 6 років Людвіг Чабіна пішов у перший клас угорської початкової школи № 10 в Ужгороді. Після завершення 4 класів, хлопчина продовжив навчання в Ужгородській угорській гімназії ім. Другетів. Згідно документів про успішність Людвіг Чабіна був відмінником і одним із кращих учнів школи. Серед 50 вихованців класу тільки троє мали найвищі показники, серед них був і Людвіг. Його класним керівником був вчитель угорської та латинської мов Янош Чоплар. Його однокласниками були А. Гаваші, Ласло Мегої та інші. Тут він провчився тільки 2 роки, оскільки у квітні 1944 року навчальний рік у гімназії був завершений у зв’язку з наближенням фронту до Карпат. За розповіддю покійної сестри Магди в другій половині 1940-х рр. Людвіг продовжив навчання у торговельному технікумі по вулиці Фірцака (нині Капітульна), де навчався протягом трьох років, здобуваючи спеціальність ревізора-бухгалтера. Згодом він поступив до Московського державного університету ім. Ломоносова на фізико-математичний факультет заочного відділення. Однак змушений був призупинити навчання, оскільки був призваний на службу до радянської армії. Строкову службу проходив артилеристом у м. Баку (Азербайджан). Після чотирьох років військової служби (3 роки строкової служби і ще 1 рік офіцером), скориставшись демобілізацією радянських військ, наприкінці 1950-их років, повернувся на Закарпаття. Працював ревізором по області, а згодом старшим бухгалтером художньо-рекламної майстерні облпотребсоюзу.

Людвіг Чабіна і Василь Нечипорук (Баку, 1955 рік)

У 1958 році Людвіг одружився з Розою Мочоску. Працювала Роза перукарем, поблизу колишнього кінотеатру «Москва» (нині занедбана будівля не функціонує). Як показав час Людвіг та Роза були чудовою парою, юна дівчина була не тільки вродливою, але й працьовитою, доброю господинею, відданою та люблячою жінкою. Людвіг був хорошим сім’янином, однак далося в знаки те, що після довгого часу подружжя так і не зуміло створити сімю. Після близько 10 років шлюбу вони розлучилися. Наприкінці 1960-х років Людвіг Чабіна вдруге одружився, жінку також було звати Роза. Вона працювала бухгалтером в будівельному тресті «Закарпат. Стройтрест».

У 1976 році Людвіга Чабіну було звинувачено у розтраті коштів згідно ст.84 ч.2 УК УССР й засуджено на 2 роки ув’язнення. Покарання відбував у м. Харкові (вул. Роганська, вагонне містечко) з 6 січня 1976 року. Судова справа виявилась доволі неоднозначною. Родичі, фактично відразу після висунутих обвинувачень звернулися з петицією. Після 9 місяців ув’язнення 29 вересня 1977 року Людвіг Чабіна помер при загадкових обставинах. Ранком він не з’явився на роботу, тіло було знайдене в його кімнаті. За однією з версій він помер від серцевого нападу. Хоча родичі переконані в тому, що радянська влада замовчувала справжні обставини смерті Людвіга. На їх думку його було вбито. За свідченням близьких тіло було в побоях. Привезла тіло з Харкова дружина Людвіга. Похований 2 жовтня 1977 року в м. Ужгород на кладовищі Кальварія.

Чабіна як шахіст 

 Людвіг зацікавився шахами ще в дитинстві. За спогадами покійної сестри він грав на одинці, роблячи ходи і білими, і чорними фігурами. Саме так він практикував і вдосконалював свої шахові навички. Спочатку настільна гра для Людвіга була всього улюбленим заняттям, однак якому він присвячував багато часу. Але вже у юнацькому віці, він почав все частіше відвідувати, а згодом і брати активну участь у шахових подіях міста та області. В такий спосіб, через якийсь час Людвіг опинився в епіцентрі шахового життя краю. Його спортивна активність вражає, партії з конкурентами за першість області широко публікувалися, як найцікавіші партії турніру й були добрим прикладом для підростаючого покоління. Важливо ще раз наголосити, що Людвіг Чабіна був одним із перших місцевих (не приїзджих) кандидатів у майстри спорту на Закарпатті, багаторазовим чемпіоном області та неодноразовим переможцем особистої першості Ужгорода.

І. Сюч – Л. Чабіна за шаховою дошкою

У радянський час продовжувалася активна організаційна робота, проводились турніри різних рангів. У 1957 році шахова федерація затвердила кандидатів до збірної команди області, яка розпочала підготовку до командної першості України за олімпійською системою. На старті, серед учасників В. Струпинського, Л. Гольцмана, Л. Подлевського, Л. Громової також був і Л. Чабіна. Наша збірна обіграла тернопільців і команду Дрогобицької області, але у четверть фіналі, поступилися команді з Миколаєва і вибули зі змагань.

Фінал першості області 1958 року в двох підгрупах завершився перемогами В. Струпинського, С. Ткаченка, Л. Чабіни та Ф. Панфлія. Перші двоє поділили 1-2 місця, бронза дісталась Л. Чабіні.

Шахова гра Л. Чабіна – В. Олеан

Великою була роль наприкінці 50-х років сеансів одночасної гри кращих місцевих і приїжджих шахістів. Сеанси в клубі «Авангард» закінчилися перемогами Л. Чабіни і В. Струпинського. 1959 рік був останнім, коли В. Струпинський зіграв на першість області. Йому вдалося вдруге завоювати чемпіонський титул, випередивши Л. Чабіну і Л. Гольцмана.

Наприкінці 50-х на початку 60-х рр. обласна шахова федерація, яку на громадських засадах доручили очолити К. Нейпаверу, головним завданням вважала розширення географії обласних змагань. Один із двох півфіналів особистої першості 1961 року федерація провела в Білках, а фінал – у с. Деренівці (Ужгородського р-ну). Інші змагання року пройшли на високому рівні. Особливо гостра боротьба точилася під час особистої першості Ужгорода. Уже вкотре перемогу святкував Чабіна.

Чемпіонат області 1962 року, за участю 14 переможців півфіналів, проводився вже в Ужгороді. Перемогли Л. Візінгер та Л. Архипов, на третьому місці опинився всюдисущий Л. Чабіна, гра якого зростала з кожним турніром, і який поступово наближався до шахової еліти краю. Так, 1964 року Л. Чабіна посів уже 2 місце в турнірі на першість області.

Про успіхи Л. Чабіни свідчить і те, що коли в березні 1970 року, шахова федерація організувала турнір то до шістки кращих берегівських шахістів запросили відомих кандидатів у майстри спорту, серед яких був і Л. Чабіна з Ужгорода.

Сімдесяті роки ХХ ст, були одними з найяскравіших сторінок еволюції шахового руху на Закарпатті. Прізвища чемпіонів та призерів обласних першостей мінялися, як у калейдоскопі (А.Озимок, О.Рутковський, Б.Грибанов, М.Локкер та ін). У 1971 році першість області завоював Л. Чабіна. Цього ж року він переміг в особистій першості найбільш шахового в ті часи спортивного товариства «Спартак».

1975 року в Ужгороді відбувся турнір найсильніших гравців обласного центру. Знову перемогу святкував Л. Чабіна. Восени того ж року у Львові відбувся півфінал відкритої першості місцевого республіканського клубу. Л. Чабіна зумів набрати 5,5 очки із 9 можливих і серед 28 учасників поділити 4-7 місця.

За період 1958-1976 рр. ужгородський спартаківець Л. Чабіна 4 рази виборював титул чемпіона області, 3 посідав другі місця, 5 разів йому діставались бронзові нагороди.

Одна з найбільш пам’ятних шахових партій Людвіга Чабіни, була партія з радянським шахістом, міжнародним гросмейстером, двічі чемпіоном СРСР і переможцем багатьох міжнародних турнірів Єфимом Геллером. Коли вони зустрілися Людвіг Чабіна був лише першорозрядником, а після успішного виступу проти чемпіона СРСР він вперше склав норму кандидата в майстри спорту.

Чабіна як людина

Знайомлячись із постаттю Людвіга Чабіни, одразу стає зрозумілим, що майбутній шахіст, вирізнявся з-поміж своїх ровесників. Не тільки своїми математичними здібностями, які проявилися ще в юному віці. Зі спогадів сестри Магди, у школі вчитель математики, неодноразово запрошував малого Людвіга до старших класів аби той допоміг розв’язати поставлену задачу. Він також без проблем множив у голові трьохзначні числа.

Людвіг Чабіна і його дружина Роза (1958 р.)

Вирізнявся майбутній шахіст, насамперед й своїми людськими якостями. Навесні 1944 року, коли десятки тисяч євреїв були зосереджені в гетто, в тому числі й в Ужгороді (колишня будівля Цегельного заводу), поспіхом покинуті будинки разом з цінними речами часто грабувались. Натомість Людвіг відвідуючи такі будинки збирав тільки книги, переважно угорськомовні, які згодом передав до місцевої бібліотеки з метою створення там відділу з угорською літературою.

За спогадами родичів та друзів Людвіг Чабіна був доброю, освіченою, культурною та вихованою людиною, добре ставився до інших, ніколи не жалів свого часу аби допомогти. Своїм племінникам з дитинства прививав любов до роботи. Часто навідував всіх родичів, не оминаючи увагою нікого. У вільний час полюбляв кулінарити. Окрім цього мав гарний голос, співав у церковному хорі.  

Будучи всебічно розвиненою особистістю Людвіг полюбляв читати художню літературу, знайомий був як з творчістю угорських М. Верешморті, так і світових класиків Г. де Мопассана. Зокрема, він сам писав вірші, а також один роман. Рукопис книги, нажаль втрачений, однак відомо, що її зміст зводився до шахів, дружби та інших одвічних тем життя. Зокрема відомо, що Чабіна звертався до видавництв, однак йому відмовили через суперечність твору радянській ідеології.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 53 = 59