Зроблено на Закарпатті: хустські приправи «Огородник»

Опубліковано:





У наших магазинах продається чимало різних приправ та спецій. Але приємно те, що в них також часто трапляються закарпатські – виготовлені в Хусті. Перець червоний та чорний, кріп, морква, петрушка, часник, чебрець, шавлія, а ще різноманітні приправи: грибні, м'ясні, рибні, до супів, піци та голубців – всього, що роблять на цьому підприємстві й не перелічити. То як же це все змішується й робиться, звідки привозять до нас ці трави?

Директор ТОВ “Огородник” Микола Місарош погодився провести для “Про Заходу” екскурсію виробництвом. Він розповів, що “Огородник” почав роботу в кінці 2004 року як підприємство з виробництва та фасування сухих приправ та спецій. “Спочатку ми займалися тим, що перепродували в Україні приправи чеського виробництва, та вони у нас не користувалися великою популярністю. На Закарпатті більше люблять угорську кухню, чеська не так розповсюджена. Наприклад, чеська приправа до супу робила першу страву солодкуватою. Для українців це незвично, тому її мало купували. Так виникла думка, що потрібно самим змішувати приправи, які могли би сподобатися в першу чергу закарпатцям.

Починали буквально з 5-ох позицій. Найняли штат працівників, хорошого технолога – Надію Володимирівну Ковальову. Вона дуже багато експериментувала зі спеціями, змішувала їх, ми їх пробували так би мовити “в ділі” і так знаходили кращі суміші для тих чи інших страв. Зробили приправу для бограчу, голубців, барбекю, піци. Дуже сподобалася споживачам і наша універсальна приправа. Саме її ми покажемо вам у процесі виробництва”.

Виявилося, що сировина на підприємстві вся імпортна, завезена зі всього світу: Китаю, Перу, В'єтнаму, Угорщини, Словаччини тощо. “Ми багато різних зразків перепробували, щоб знайти найкращі спеції. Наприклад, солодку паприку привозимо з Перу, чорний перець горошком найкращий у В'єтнамі, у Словаччині вирощують дуже якісну петрушку, селеру, пастернак, моркву. На жаль, із Закарпаття ми спеції не використовуємо. Потужностей, аби їх вирощувати для себе, у нас немає, а у великих масштабах жодне підприємство в області цим не займається”, – зауважує Микола Антонович.

При цьому, як свідчать цифри, самі закарпатці приправи дуже люблять і використовують їх на кухні багато. Лише “Огородник” розпродує в області щомісяця до 20 тон різних приправ та спецій. Особливо добре їх купують в холодний період року.

Однак і за межами Закарпаття люблять наші приправи. Підприємству вдалося “увійти” в мережу гіпермаркетів “Метро”, завозять закарпатські приправи і в чимало інших супермаркетів та магазинів області й країни. Микола Антонович зізнається: налагодити співпрацю з такою великою мережею магазинів було нелегко, багато хто з недовірою ставився до нового підприємства: спочатку брали невеличку партію на реалізацію, а коли бачили, що продукція користується популярністю, збільшували об'єми.

То як же виготовляються хустські приправи? Спочатку на підприємство зі всього світу звозять величезні мішки вже подрібненої й висушеної сировини.

Аби переконатися в їхній якості, зразки сировини обов'язково мають пройти мікробіологічну та хімічну перевірку в лабораторіях. Якщо лабораторія дає “добро”, працівники виробництва приступають до роботи.
“Зараз ми покажемо вам, як робиться універсальна приправа “Огородня”. З мішків на ваги висипається певна кількість різних спецій. Зараз, наприклад, наш працівник зважує суху зелень петрушки.

Цю петрушку висипають у великий бак-мішалку. Туди ж додають за рецептом певну кількість солі, сушену моркву, цибулю, селеру, пастернак та часник. Далі також трохи цукру, глутамату натрію, чорного молотого перцю, мускатного горіху, перцю чілі, натурального овочевого ароматизатора та рибофлавіну (вітаміну В2). Багато хто з недовірою ставиться до глутамату натрію, але він не є шкідливим у розумних дозах. Китайці, наприклад, його використовують замість солі. Загалом же він потрібен для того, щоб зберегти аромат та смак приправи, адже змішані трави самі по собі дуже сильно впливають на смакові та ароматичні якості одне одного. Глутамат натрію – це фактично консервант.

Поки Микола Антонович розповідає про склад приправи, всі її інгредієнти змішуються, а далі висипаються в іншу велику ємність. Звідти працівниці підприємства начерпують трохи й відносять до столу, де починають насипати приправу в пластикові прозорі баночки.

Роблять це не на око, вагу кожної повної баночки перевіряють на точних вагах.

Після цього інша працівниця герметично запаює баночку тонкою мембраною, яка збереже аромат приправи. Далі залишається лише закрити кришку баночки і запакувати готову продукцію у великі коробки.

Директор підприємства Микола Місарош каже: “Огороднику” за досить короткий час вдалося вийти в лідери західного регіону за продажем приправ та спецій. Однак для того, аби так продовжувалося й далі, їм конче потрібно, щоб стабілізувалася економічна та політична ситуація в країні. Зараз же вона не найкраща для роботи підприємства, адже стало невигідно завозити з-за кордону сировину. Потроху тут починають освоювати інші види робіт: фасування гречки, рису, манної крупи, кукурудзяної муки тощо. Але від приправ обіцяють не відмовлятися: надто вже багато шанувальників завоювало підприємство за роки роботи.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”

 

 

 

 


Про Захід