Втрачений Ужгород: офіційне сторіччя назви міста

Опубліковано:

Коли з’явилася назва “Ужгород”? Хто її вигадав? Впевнена – якщо звернутися з цим питанням до перехожих на вулиці, багато хто навіть приблизного віку цієї назви не знатиме. Та що там перехожі – історики теж не сходяться в думках стосовно віку слова “Ужгород”, бо одні вважають його 180-річним, а інші – лише 99-річним. Тож правильніше, мабуть, буде уточнити, що у 2019-му Ужгород може відзначати офіційне століття своєї назви, оскільки саме сто років тому, після входження тодішньої Підкарпатської Русі до складу Чехословаччини, її почали вживати на офіційному державному рівні.

То як же виникла назва “Ужгород”? Відповідь на це не давали навіть ті історики, котрі жили у XIX столітті. Відомий Карой Мейсарош, який у 1861 році написав “Історію Унгвара від найдавніших часів до сьогодні” навіть не згадував про назву “Ужгород”. У першому розділі своєї книжки він розбирав варіанти походження лише назви “Унгвар”. Набагато пізніше Петро Сова, автор книжки “Прошлое Ужгорода”, яку він написав у 1937-му, лише коротко зазначив таке: “Современное названіе Ужгородъ стало общепринятымъ и при томъ офиціальнымъ и обязательнымъ только послѣ развала АвстроВенгріи и присоединенія Подкарпатской Руси къ Чехословацкой Республикѣ. Названіе это наврядъ ли старше 100 лѣтъ. Его происхожденіе и точное время его возникновенія пока не было установлено. Впервые встрѣчается въ началѣ второй половины XIX. вѣка во время абсолютизма, послѣдовавшаго послѣ усмиренія мадьярскаго возстанія 1848/49 гг., подавленнаго при помощи русскихъ войскъ. Названіе это употреблялось, однако, только въ замкнутомъ кругу карпаторусской интеллигенцій. Въ концѣ прошлаго столѣтія карпаторусскій поэтъ Евгеній Фенцикъ посвятилъ городу стихотвореніе, подъ заглавіемъ “Ужгородъ”.
Названіе Ужгородъ слѣдуетъ считать простымъ, да къ тому еще не совсѣмъ вѣрнымъ переводомъ мадьярскаго названія Унгваръ (Ungvár), сложеннаго изъ двухъ частей, изъ коихъ первая, какъ уже было указано выше, есть названіемъ рѣки, a вторая есть нарицательное, которое по-русски обозначаетъ — замокъ, кремль или градъ, но ни въ коямъ случаѣ не городъ”.

Священик Ириней Контратович у своїй праці “Къ исторіи стародавняго Ужгорода и Подкарпатской Руси до XIV вѣка” (1928) також зазначав, що Ужгородом місто називали від другої половини ХІХ століття, але цю слов’янську назву використовували українські та російські письменники, “домашніе же довольны были Унгоградом, или Унгваром”. 

З усього цього виходить така картина: у жовтні 1849 року, після поразки Угорської революції, відомого поборника русинів Адольфа Добрянського призначили правителем канцелярії Ужанського державного округу. Він почав видавати перші офіційні документи руською мовою, запровадив у школах викладання руської, навіть з’явилися руські назви населених пунктів та вулиць. І хоч тривала робота Добрянського на цій посаді недовго – всього лише до березня 1850-го, саме цей період дав початок розвитку “руського” руху місцевої інтелігенції. Можливо, саме Адольф Добрянський у противагу угорському Унгвару був автором слова “Ужгород”, хоч у той час не мав права офіційно називати так місто у документації. А, можливо, вперше його використав письменник і журналіст Олександр Гомічков, котрий у 1864 році написав твір “Покореніе Ужгорода”. Цікаво, що Євген Фенцик, про якого згадував Петро Сова, у 1879 році написав віршовану драму з точно такою ж назвою, можливо, саме її мав на увазі історик, коли писав, що Фенцик є автором вірша “Ужгород”. Надрукувала Фенцикове “Покореніе Ужгорода” львівська газета “Слово” (№11-20 за 1879 рік), це був твір про князя Лаборця і те, чому він не зміг захистити свою фортецю від нападу угорських племен.

Цікаво, що на початку ХХ століття слово “Ужгород” вже почали використовувати чеські газети. Спершу навіть в одному номері, наприклад, празької “Lidové noviny” могло на другій сторінці йтися про “Ungvár”, а на четвертій – вже про “Užhorod”. На початку століття у чеських газетах вживалася і ще одна форма цього слова – “Užhrаd”. Але чим далі, тим “Užhorod” у чеських газетах зустрічався все частіше, в роки Першої світової війни місто вже називали лише так, а потім, з 1919-го, – й поготів.

Тож від якої дати можна відраховувати сторіччя офіційної назви “Ужгород”? 8 травня 1919-го в місті провели збори, на яких було ухвалене рішення про приєднання краю до Чехословаччини, тож можна вважати цю дату днем народження сучасної назви міста. Але юридично Підкарпатська Русь була приєднана до Чехословаччини пізніше – 10 вересня 1919-го, коли був підписаний Сен-Жерменський мирний договір. 
Саме того дня Підкарпатська Русь стала автономною одиницею у складі Чехословаччини, а Ужгород став столицею краю. Мені не вдалося знайти відомостей чи документів про офіційне перейменування Унгвара на Ужгород. Навіть коли 18 листопада 1919-го директорія Підкарпатської Русі  видала генеральний статут краю, в частині документу з описом демаркаційної лінії значився і Ужгород, і в дужках Унгвар. Можливо, перехід від однієї назви на іншу був поступовий, остаточно же закріпився у 1920-му, після підписання Тріанонського договору.

Карта Чехословаччини 1919 року, до якої вже приєднана Карпатська Русь

З того часу Ужгород офіційно був Ужгородом 100 років, щоправда, з перервою на 6 років у 1938-1944-му, поки місто і край були частиною Угорського королівства. І все ж, вважаю, Ужгород має право цьогоріч відзначити століття своєї назви. Вік цей поважний і красивий, який не можна забути і обов’язково варто врахувати і вшанувати або окремим міським святом, або під час відзначення Дня міста. Ужгород на це заслужив.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”         

Про Захід