Владислав Панін – молодий гітарний майстер із Перечина. Вже кілька років цей хлопець займається виготовленням унікальних електрогітар, котрі з задоволенням розкуповуються музикантами по всій Європі. Як Владислав перетворив своє захоплення музикою на перспективний бізнес, та як робляться електрогітари – він розповів “Про Заходу”.
“Почалося все 7 років тому. Тоді друзі-музиканти запросили мене на одну зі своїх репетицій, і я закохався в звучання електрогітари. Згодом настільки захопився цим, що й сам почав писати музику, заснував власний рок-гурт. По закінченні школи я вступив на юридичний факультет київського вишу. Аби заробити гроші, працював у Перечині кочегаром. Цей етап згадую як страшний сон, але він видався досить повчальним для мене. За той зимовий сезон зрозумів, що так жити не хочу. Відтак, сповнений ентузіазмом, узяв усі зароблені гроші, купив на них звукове обладнання і почав займатися озвученням різних заходів. Потім трішки підучив веб-програмування, продав частину обладнання, зареєструвався як приватний підприємець і відкрив свій перший інтернет-магазин з продажу музичних інструментів.
Згодом відкрив в Ужгороді й повноцінний магазин. У той час мені довелось перепробувати сотні електрогітар, оцінити плюси і мінуси кожної з них, а головне зрозуміти хто, як і для чого їх виготовляє. Тоді в мене і виникла думка зробити цей інструмент власноруч. Започаткувати випуск електрогітар, чиї ноти звучали би по всьому світі.
Я перечитав всю можливу літературу, перелопатив Інтернет і почав. Першою проблемою на шляху до мрії стала якісна деревина. Матеріал, який заготовляють меблеві фабрики, не підходить тому, що його дуже швидко просушують у виробничих сушарках, а нам потрібно було, аби деревина зневоднювалась природним способом. Відтак, ми з друзями почали шукати підходящі сорти деревини по навколишнім населеним пунктам. Іноді людям необхідно просто позбутись старих дерев, тому часто нам віддають їх безкоштовно або за символічну плату. Це, в свою чергу, дозволило нам проводити експерименти над виготовленням електрогітар з так званих садових дерев – вишні, яблуні, горіха. Іноді результати перевищували всі наші очікування”, – розповідає Владислав Панін.
З тих пір він зробив вже не один десяток гітар, а нині розкриває таємниці своєї роботи. Для того, аби шматок дерева перетворився на музичний інструмент, на лісопилці стовбури ріжуть на дошки завширшки 4 см. Потім їх привозять на склад, де є гарні умови для просушування, і там залишають на кілька років. Працює Владислав уже з тією деревиною, яка добре висохла, наприклад, вишня має сохнути 14 років, інша деревина – від 5-ти років. Також він пробував працювати з адамовим деревом або павловнією. Його багато в Криму, звідки і доставляли деревину. Цінність павловнії у тому, що вона дуже легка і відносно дешева. Саме з неї хлопець і робив перші свої гітари.
Власне, аби розпочати роботу, Паніну Владиславу довелося сконструювати токарний станок с числовим програмним управлінням (так званим ЧПУ). Розробляючи спеціальну програму, хлопець може вирізати з допомогою цього станка 3D-моделі будь-якої форми. Це дозволило йому конструювати унікальні форми електрогітар, яких немає більше ні в кого у світі. Так, одна з придуманих Владиславом моделей називається “Eagle”, а інша – агресивна і “гостра” – нагадує плавник акули, а тому називається “Shark”.
Коли корпус майбутньої гітари вирізаний, Владислав залишає його “відпочивати” на тиждень. За цей час стане видно, чи підійде заготовка для подальшої роботи. Потім у корпусі вирізаються отвори для електроніки, а також спеціальні отвори для кращого резонансу гітари. Всі порожнини, куди згодом укладається електроніка, покриваються спеціальною електропровідною фарбою для захисту від сторонніх шумів. Після цього корпус часто “накривають” так званим топом. З'єднують дві частини за допомогою клею. Топ виготовляють з іншої, вже декоративної, деревини. Владиславу подобається робити його з хвилястого клену – рідкісного дерева з дуже красивим малюнком. Готовий корпус фарбують, іноді ще й лакують і знову на деякий час залишають.
Паралельно Владислав працює над грифом електрогітари. Його, до слова, робити куди важче, ніж корпус. Гриф краще вирізати з твердіших видів дерева – ясена або вільхи, бо з часом грифи можуть викривлятися. Для того, щоб гриф гітар “Panin” завжди був рівний, Владислав вставляє у нього спеціальний металевий анкер, з допомогою якого після років експлуатації можна буде знову вирівняти гриф. Зверху на основу грифа приклеюють накладку, на яку дуже точно і акуратно кріпляться латунні, сталеві або срібні лади.
Коли гриф вже прикріплений до корпусу гітари (цю процедуру Владислав теж робить різними способами залежно від дизайну та характеристик інструмента), починається робота з технологічним “начинням”. “Електроніку для своїх гітар ми використовуємо німецьку – відомої фірми “Schaller”. Аби здешевити гітару, можемо на прохання поставити корейську електроніку. В дешевшому варіанті наша гітара коштуватиме близько 200 доларів. Але зазвичай виготовляємо інструменти дорожчі – в середньому за 500-700 доларів. На виготовлення одного інструмента в мене йде 2 місяці. Замовлення отримую через мережу Інтернет або за рекомендаціями клієнтів. Власне, моїми авторськими електрогітарами частіше за все цікавляться іноземці. Чимало гітар вже поїхали до Австрії. В Європі взагалі більше поціновують авторські інструменти, тоді як у нас музиканти частіше звертають увагу на бренд. Я ж навіть пропоную клієнтам на сайті самим “зібрати” собі гітару: вибрати яким буде корпус, колір, кріплення грифа і його “перо” (форма кінцівки)”.
Саме на “пері” грифа готової гітари й красується прізвище Владислава Паніна. Він мріє, що колись гітари “Panin” стануть відомими у світі, доведуть, що в Закарпатті є хороші майстри, здатні внести в музичний ринок якісь інновації. “Найбільшим своїм досягненням вважаю чудову команду професіоналів, які допомагають мені в цій нелегкій але надзвичайно цікавій справі. Ми дійсно багато працюємо над удосконаленням електрогітари. За два роки підготували цілу низку власних ноу-хау: компенсатор сустейну, плаваючу мензуру, стаціонарний каподастр і багато іншого. Також працюємо над розробкою концептуально нових дизайнерських рішень. Зараз випустили у світ дві авторські моделі “Eagle” та “Shark”. Вже майже готовий прототип першої гітари у світі, яка здатна в режимі онлайн навчати саме техніці гри на електоргітарі. Тут стали в пригоді певні навички веб-програмування.
Ринок музичних інструментів нині дуже насичений, тому потрібно бути дійсно оригінальним у своїй справі. Навіть та сама “гітара-репетитор” за час конструювання нашого прототипу (що за браком коштів тривало більше двох років) була продубльована декількома іншими виробниками. Та все ж у нас є велика перевага, ми не зациклюємось над тим, що роблять інші, ніколи не оглядаємось на чужі розробки, натомість черпаємо свої ідеї від безпосереднього спілкування з професійними гітаристами краю та світу. Так ми зберігаємо основне – свою унікальність. Саме пошуками цієї унікальності, автентичності я б і охарактеризував роботу якій присвятив декілька останніх років”.
Тетяна ЛІТЕРАТІ “Про Захід”
