В понеділок, 19-го січня, християни східного обряду святкуватимуть третє велике свято із різдвяного циклу − Богоявлення, або в народі Водохреща, а на Закарпатті − Йордана або Водоща.
Передує святу останній Свят вечір, який в народі називають Бабиним вечором, або голодною кутею. 18-го січня, як і 6-го, день суворого посту: перший прийом їжі за день − вечеря, а страви обов'язково мають бути пісними. Також цілий день вартувало утримуватися від роботи. Сідали за стіл з першою вечірньою зорею, а на стіл подавали рибу, вареники з капустою, гриби та, звісно ж, кутю та узвар.
А далі за звичаєм дівчата та старші жінки починали різноманітні гадання та ворожіння. Багато обрядів були схожі на ті, яка практикували на Андрія: гадання на чобітках, кілках у паркані, варениках тощо. Крім того, ворожили на ножах і ложках, підкидуючи в руці: якщо падав ніж – бути сватачеві, ложка – сидіти в дівках. Гадали також на вуглику, який кидали у миску з водою: потоне – не засватає милий, лишиться на плаву – готуйся до весілля.
Єдина відмінність від Андріївських ворожінь: багато таких обрядів на Відорща здійснювали старші жінки. Проте, якщо молодих, неодружених дівчат цікавили питання заміжжя та пошуку судженого, то “жони” здебільшого цікавилися господарською та оздоровчою ворожбою.
Такі гадання були направлені робилися “на хосен”, аби в родині всі були здорові, худоба не хворіла, корови давали молоко, кури неслися, а доньки та сини вдало пошлюбилися. Позаяк у селах на нашіптуванні, ворожінні та знахарстві найкраще зналися старші жінки, вечір і назвали “бабиним”.
Варто пам'ятати, що після йорданського свят вечора по селах вже не колядували, а замість “Христос родився!” знову віталися “Слава Ісусу Христу!”.
До речі, у ніч на Хрещення гуцули чекають, що відкриється небо. Кому пощастить це побачити, той отримає те, що просить. Вважається необхідним попросити Бога, щоб душа потрапила в рай. А напередодні Водохреща гуцули добре годують худобу, щоб вона не нарікала на господарів. Вважається, що в ніч на Хрещення отримує здатність говорити i худоба, i взагалі всі живі та неживі предмети.
Всі традиції та обряди святкування Водохреща пов'язані з водою. З самого ранку 19-го січня нарід йшов до церкви освячувати воду. Перед тим на берегах струмків, річок та озер пробивали ополонки у вигляді хреста, а священик за великого скупчення люду занурював хрест у воду та освячував її. Вважалося, що в той момент, як священик занурює хрест у воду, всяка нечиста сила вистрибує з річки і залишається на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею впірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. А тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну на протязі цілого тижня після Водохреща — “щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів”.
Йорданська вода здавна вважалася особливою та наділялася цілющими властивостями. Потіму люди тримали освячену водичку вдома цілий рік, аж до наступного Водохреща, та користувалися у разі потреби: під час хвороби, занепаду сил − душевних чи фізичних.
За багатьма спостереженнями освячена вода цілий рік не псується, не має поганого запаху і смаку. Годилося в такий день бути освяченим у церкві, або взагалі зануритися у цілющу йорданську водицю в річці. Вважалося, що після такого купання людина не хворітиме протягом року.
До того ж, потому як родина поверталася із церкви, господар освячував освяченою водою членів сім'ї, домівку, колодязі і криниці. По обіді дівчата бігали до водойм вмиватися в йорданській воді, аби лиця були рожеві. На Гуцульщині хлопці водили своїх дівчат до ополонки — “щоб сі умила та красна була”.
Одразу ж після Водохреща в селах розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту.
Народні прикмет на Водохреща
Якщо все небо буде похмурим, то всякому хлібу родитися добре; якщо ж тільки на сході − добре вродить жито, на півдні − просо, на півночі − гречка.
Якщо цього дня ясна й холодна погода − на посушливе літо, похмура й сніжна – на рясний урожай.
На Богоявлення сніг іде − до урожаю, ясний день − до неврожаю.
Вірили, якщо, йдучи на Йордан, пролетять поперед хоругв горобці, то велика смерть на дітей, граки − на молодь, а гуси − на літніх.
Під час освячення води йде сніг − добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.
Якщо вдень випав іній, то у відповідний день треба сіяти пшеницю.
Йде сніг − на врожай гречки: зранку − ранньої, вдень − середньої, а ввечері − пізньої.
Коли на Водохрещі випав повний місяць − бути великій воді.
Якщо в цей день зоряна ніч − вродять горіхи і ягоди.
Йде лапатий сніг − на врожай.
Якщо похмуро − хліба буде вдосталь.
На Водохрещі день теплий − буде хліб темний.
Коли на Водохреща риба табунами ходить − на рої добре.
Про Захід
