Хто така “Набка” і від кого її рятують в Ужгороді?

Опубліковано:

Алеї в історичному центрі столиці Закарпаття – майже 100 років. За час свого існування вона стала центром культурного життя не одного покоління ужгородців, які лагідно називають її “Набкою”.

Вона була висаджена в “золоту пору” Ужгорода – в часи Чехословацької республіки, до якої входило і Закарпаття. Тоді Ужгород і став адміністративним, політичним та культурним центром краю, стрімко розвиваючись.

Влада республіки багато інвестувала у міське будівництво, сформувавши у місті новий адміністративний центр на місці боліт, в якого, попри розвиток, залишилася стара назва – Малий Галагов (Болотина).

Набережна, що стала його частиною, займає ділянку площею понад гектар і обрамлена понад 300 липами чотирьох сортів.

Її протяжність – 2,2 кілометра. Це дозволяє вважати набережну найдовшою липовою алеєю в Європі.

Дерева вздовж набережної річки Уж висадили чеські біологи у 1928 році. Окрім лип, до початку ремонту на алеї були збережені деякі автентичні деталі інтер'єру.

Тому спільнота Uzhhorod Modernism, прагнучи зберегти автентичність та унікальність комплексу Малий Галогов, ініціювала заявку на внесення району до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

Швидкими темпами

Історія почалася, коли у травні до Ужгорода приїхав прем'єр Володимир Гройсман.

Тоді він почув про ідею щодо ЮНЕСКО, прогулявся районом та набережною Незалежності і погодився підтримати активістів з ініціативою, а також виділити гроші на ремонт набережної, яка в окремих місцях потребувала правильної реставрації.

“Є хороша новина за наслідками візиту в Ужгород прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана. Я просив його – і от уже є постанова кабміну про виділення на ремонт набережної Незалежності в Ужгороді 21 мільйон гривень”, – розповів сесії міськради влітку мер Ужгорода Богдан Андріїв.

Набережна

 

Усі ті гроші, а також ще трохи із місцевого бюджету, влада міста зобов'язана використати до кінця року, інакше вони повернуться до центрального бюджету.

Протистояння, яке досі триває, запустив презентований згодом проект реконструкції набережної. На перший погляд він передбачав звичайне оновлення пішохідної доріжки, нові лавиці та ліхтарі з квітами. Та згодом була озвучена версія про риття траншеї глибиною у 70 сантиметрів поруч із липами, а отже – й можливе нищення кореневої системи старих дерев та деяких автентичних штрихів деталей набережної.

Ба більше, багато хто почав підозрювати, що у майбутньому це може спричинити вирубування лип.

Протистояння

Обурення вийшло за рамки соцмереж на набережну, коли на липовій алеї з'явилось загородження, і майстри почали демонтувати бруківку з пішохідної зони, оголивши коріння лип.

Жодних дозволів майстри не мали, і люди прогнали їх, а кожен камінь бруківки власноруч повернули на місце.

“Ми згодні з тим, що набережну ремонтувати потрібно. Але, зважаючи на те, що це улюблений громадський простір і цінний ареал, ми хочемо, аби він максимально зберігався в своєму вигляді, щоби історичне середовище було збережене, а не знищене”, – розповіла одна з активістів, представниця “Інституту міста Ужгород” Людмила Лівак.

Далі почалася цілодобова охорона “Набки”: активісти чергували, не допускаючи до роботи майстрів, та збирали підписи під зверненням до прем'єра з проханням відкласти втілення проекту.

Неякісні та затягнуті будівельні роботи – не рідкість для Ужгорода, тож люди мали підстави боятися втратити ще й улюблену алею.

Неякісна реставрація “поглибить проблему номінування Малого Галагова до ЮНЕСКО”, – йшлося у листі-зверненні до прем'єр-міністра.

Presentational white space

В архітектурних скандалах для ужгородців немає нічого нового – останнім часом вони спалахують практично щомісяця:

  • Таке протистояння виникло довкола руйнування будинку, де колись розташовувалася крамниця Циріла Фунданича. Нині він зруйнований.
  • Минулого року мерія проводила оновлення пішохідної зони на одній із центральних площ міста – Поштовій. Результат настільки обурив ужгородців, що міськрада була змушена перервати угоду з фірмою-виконавцем і укласти договір з іншим підрядником.
  • Ще одним резонансним оновленням став ремонт площі Шандора Петефі, який триває уже рік. За цей час він не раз ставав об'єктом обурення, сарказму, іронічних зауважень та відкритого скандалу.
  • 24 листопада у центрі міста встановили пам'ятник жертвам Голодомору “Свіча пам'яті” роботи київського скульптора ІгоряГречаника. Ужгородців обурило, що пам'ятник геть не відповідає заявленому макету, також його встановили не там, де планували.
  • Ужгородцям не догодиш ніяк! Он скільки шуму було з набережною, а тепер що? Гляньте, як гарно роблять!” – прокоментував губернатор Геннадій Москаль.

Presentational white space

Ремонт чи реконструкція?

Налагодити діалог з владою активістам не вдавалося довго, оскільки в мерії наполягали, що “необхідно до кінця року освоїти кошти!”

Головний архітектор Ужгорода Олег Боршовський ще під час однієї з перших зустрічей з протестувальниками заявив, що активісти надто драматизують: “Концепція набережної залишається такою, як вона є. Капітальним ремонтом виключно передбачена заміна покриття пішохідної зони, яка була зроблена у 84-му році. Бетонну плитку замінять на природний камінь”.

Міський голова додав, що жодних порушень нема: “Це буде капітальний ремонт”. За його словами, тротуар із правого боку вулиці, де росте алея, зачіпати не планували.

Однак на набережній є дерева, які пустили коріння далі – під асфальтом та бруківкою, тож вони у небезпеці – переконані активісти.

#SaveNabka

Кампанію під такою назвою на тлі усіх тих подій запустили активісти.

Вони навіть розглядали можливість звернення до суду.

“Оскільки тут є явні порушення”, – аргументувала юристка Наталія Майстренко.

Активісти хочуть, аби цю місцевість внесли до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО

 

Після цього у мерії таки сіли за стіл переговорів з активістами та погодилися підготувати додаток до договору з підрядником, в якому має бути прописана черговість робіт.

Спершу мають заасфальтувати проїжджу частину, зберігши автентичні чехословацькі люки і зливні решітки.

Потім – провести дослідження, проконсультуватися з експертами стосовно матеріалу покриття пішохідної частини. Усе це мало б зберегти шанс номінування до списку спадщини ЮНЕСКО.

“Якщо все піде за планом і влада цього разу поставиться відповідально до власних обіцянок, то ми отримаємо чи не найперший в місті прецедент діалогу громади та влади”, – писали активісти.

Роботи на набережній почалися наприкінці вересня.

Чия взяла?

Однозначної відповіді немає. Ремонт “Набки” триває все ж за проектом міськради, однак під наглядом ужгородців.

Замість бюруківки - гранітна плитка

 

Попри низку юридичних порушень зі змінами до проекту та проходженням усіх дозвільних процедур, на набережній поклали асфальт, а на алеї триває заміна бруківки на гранітну плитку.

“Хоча ми спостерігаємо, що міськрада цілеспрямовано знищує шанси на ЮНЕСКО і досі не забезпечила гарантію збереження лип, в цьому цинічному покращенні є й позитив – вперше мощення гранітом проводяться з нівеліром (вимірювальний пристрій для визначення перепадів висот між точками. – Ред.). Буде рівно”, – написали активісти на сторінці групи у Facebook.

“Без ЮНЕСКО, невідомо чи з липами, але рівно”, – іронізують ужгородці.

 
Про Захід