Поминальний день із пластиком на кладовищах: попри шкоду довкіллю та прохання священиків закарпатці продовжують масово купувати штучні вінки та квіти (Фото)

Опубліковано:

Біля так званого “зеленого” ринку на вулиці Фединця в Ужгороді у ці дні з'явилася ціла вуличка з вінками, лампадками, квітами – словом, усім тим, що прийнято на Закарпатті купувати перед поминальним днем 1 листопада. Особливо багато тут пластику: є й окремі квіти, і букетики, і віночки, і величезні вінки найрізноманітніших, часто просто “кислотних”, кольорів. Біля однієї з яток старенька бабуся вибирає вінок: маленькі – по 25, середні – по 50-60, великі – по 200-300 гривень. Здається, вона одразу й не зрозуміла питання, чому купує не живі, а штучні квіти. “Жива квітка день постоїть, та й усе, а це довго буде стояти”, – з щирим обуренням відповіла вона і почала пояснювати, що це традиція, вона завжди так робила і буде робити, бо є людиною віруючою.

Про “завжди так робила” жінка явно перегнула палицю, бо старші люди на Закарпатті пам'ятають, що штучні вінки на кладовища почали носити не так уже й давно. Раніше вінки робили з ялинкових гілок, прикрашали їх шишками та засушеними квітами. Була у нас ще традиція робити паперові вінки, а квіти інколи також вирізали з паперу, після чого поливали їх воском зі свічки, аби затверділи. У сусідніх Угорщині та Словаччині вінки з ялинкових гілочок та шишок популярними є досі, там пластикові квіти не купують зовсім. А у нас ця мода чомусь прижилася і процвітає, незважаючи на шкоду довкіллю та навіть заклики священиків.

Днями єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік та ординарій Мукачівської римо-католицької дієцезії Антал Майнек опублікували спільну заяву із закликом відмовитися від використання штучних вінків та квітів. “Подорожуючи Європою, ви можете відмітити, що такої великої кількості пластикових квітів та вінків на кладовищах там немає ніде. В Європі подібний пластик спалюють у котельнях з відповідними фільтрами, які вловлюють шкідливі речовини. На жаль, у нас такого немає і викиди потрапляють у довкілля. Це призводить до суттєвого забруднення навколишнього середовища та до чисельних загроз для здоров'я та життя людей.

Не секрет, що при згоранні пластмаси виділяються різні токсичні речовини, зокрема діоксини, які призводять до виникнення онкозахворювань. Церква не може мовчати, якщо йдеться про гріх проти життя. Не вбиваймо самі себе!”, – йдеться у цьому посланні. Подібні заяви закарпатські священики озвучують не вперше, і, можливо, певна кількість вірників таки бере їх до уваги. Але, судячи з величезної кількості тих, хто таки штовхається на “зеленому” ринку в Ужгороді, обираючи собі найкрасивіший, на їхню думку, пластиковий вінок, про шкоду для довкілля та здоров'я люди думають в останню чергу.

Один із продавців штучного краму розповів “Про Заходу”, що приїхав до Ужгорода торгувати з Ракошина. Усі вінки він зробив зі своєю дружиною власними руками. Підробляють так не вперше, тому готувалися заздалегідь, закупили всі складові у великій кількості і за гуртовими цінами. Чоловік каже, що зменшення кількості покупців у порівнянні з минулим роком не помітив, пластик купують добре. Основний пік продажів припадає на 30-31 жовтня, те, що не розпродасться можна буде відвезти на продаж на Тячівщину, бо там прийнято відвідувати цвинтарі і поминати померлих родичів ще й на “Дмитря” (Дмитрів день, день святого Дмитра) 8 листопада. Загалом продавець з Ракошина виготовив і планує продати до 1 листопада близько тисячі штучних вінків. Уявіть собі масштаби того, скільки пластикового сміття осяде на цвинтарях Ужгорода, якщо лише один продавець лише на одному ринку продасть покупцям тисячу вінків!

Керівник “Ужгородського комбінату комунальних підприємств” Ужгородської міської ради Анатолій Сухолов розповідає, що пластиковий непотріб є для цвинтарів Ужгорода справжньою проблемою. “За останній тиждень на обидвох діючих цвинтарях обласного центру люди почали активно прибирати могили родичів. Впорядкуванням території займаються і працівники нашого підприємства, тобто, з могил забирають старі вінки, лампадки, квіти. Кожного дня за цей тиждень ми вивозимо на звалище 50-60 кубометрів такого сміття, тобто, приблизно 15 вантажівок з непотребом, серед якого найбільше – саме тих пластикових вінків. Але не вони одні завдають нам проблем. Ніхто не говорить чомусь про лампадки, які теж часто роблять з пластику. Їх ми також тоннами вивозимо на сміттєзвалище”, – зауважив очільник підприємства, яке відповідає за благоустрій ужгородських кладовищ.

Що ж може стати альтернативою штучним квітам? Як варіант, висаджені у ґрунт живі. На Закарпатті в якості таких осінніх “кладовищних” квітів найчастіше використовують хризантеми. На тому ж “зеленому” ринку поміж яток зі штучними вінками розмістилися і продавці з живими квітами в горщиках. У них теж покупців багато, хоча, як вони самі кажуть, покупці трохи розчаровані тим, що ціни на хризантеми вищі у порівнянні з минулим роком. Усе тому, пояснюють, що минулоріч закарпатці висадили дуже багато квітів і велика конкуренція змусила їх знизити ціни. Цьогоріч охочих вирощувати хризантеми було менше, тож і ціни трохи підскочили – за середній вазон з квітами просять близько 50-55 гривень. Одна з продавчинь, літня жінка, розповіла, що висадила цьогоріч на продаж 3 тисячі кущів хризантем. Частину їх ще у вересні продала у Київ, а все інше залишила на останній тиждень жовтня. Справи, каже, йдуть непогано, до 1 листопада планує розпродати усі свої квіти. Сама вона, до слова, штучні вінки вважає несмаком і ніколи їх не купує. Куди краще, каже, прикрасити могили рідних живими рослинами, але багато хто просто не хоче цим займатися – їм простіше купити яскравий і довговічний пластиковий вінок.

Власне, подекуди в Україні відмовитися від пластикових вінків та квітів людей не просять, як у нас, а примушують. Прикладом може стати Дніпро, де ще минулого року міська влада винесла рішення про заборону продажу синтетичних ритуальних виробів. Лише з одного міського цвинтаря там вивозили на звалище 45 тонн пластикових вінків за рік, що було для міста великою проблемою. Звісно, після введення заборони на продаж пластикових ритуальних виробів ситуація в Дніпрі не змінилася за один день. Але це стало першим дієвим кроком, який почали повторювати й інші українські міста.

Щодо Ужгорода, то тут міська влада поки не піднімала і не розглядала питання про заборону продажу штучних вінків і квітів. Можливо, це питання могла би зрушити сама небайдужа громада шляхом реєстрації відповідної петиції. Поки ж петиції немає, на усіх ринках міста процвітає торгівля синтетиком, який менш ніж за рік стане звичайним токсичним сміттям.    

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”

  

Про Захід