Ужгородський детектив із бюстом Ференца II Ракоці: як викрадену в скульптора роботу сприйняли за старовинну знахідку (Фото)

Опубліковано:

 

Ця історія почалася ще у липні. Закарпатські угорські новинарські сайти поширили цікаву новину: в ботанічному саду знайшли невідомий і нічийний пошкоджений бюст, скоріше за все, Ференца ІІ Ракоці. Гіпсову голову князя під одним із дерев на території ботсаду випадково побачили відвідувачі, серед яких були і працівники українсько-угорського навчально-наукового інституту УжНУ. Вони звернулися до працівників ботанічного саду з питанням, чому для бюсту Ференца ІІ Ракоці знайшли таке дивне місце. А у відповідь почули, що скульптура так лежить уже більше ніж півроку, а звідки взялася – ніхто не знає. Оскільки бюст на балансі ботанічного саду не значився і вважався нічийним, викладачам УжНУ його дозволили забрати. Так в українсько-угорському навчально-науковому інституті з'явився бюст, який викладачі зі згоди директора Олександра Шпеника задумали відреставрувати і урочисто відкрити на 10-ліття створення інституту.

Ця новина особисто мене дуже зацікавила, бо ж раптом це – залишки якоїсь старовинної забутої міської скульптури? Походження гіпсової голови Ференца ІІ Ракоці зацікавили і закарпатських угорських активістів, котрі у соцмережах почали активно обговорювати цю подію і шукати дані про те, чи стояла колись в Ужгороді така скульптура. Тим часом я намагалася випитати у працівників ботанічного саду, коли ж з'явився у них гіпсовий бюст і звідки. Дивно, але ніхто з них точно не міг пригадати, було це півроку тому чи більше. Одні казали, що хтось зі сторожів знайшов бюст на смітнику, інші – що його привезли разом зі списаними меблями з одного з університетських корпусів. Мовляв, коли в університеті списують старі меблі, їх привозять до ботсаду, де є котельня, що працює на дровах. І ніби в одній із вантажівок зі списаними меблями був і цей бюст, який вирішили не викидати, а просто поставили під деревом.

 

 

З якого корпусу університету привезли вантаж із бюстом, ніхто точно не знав, та й було це давно. Хтось припустив, що з хімічного факультету, де вичищали приміщення. Ну що ж, логіка в цьому була: якщо бюст – старовинний, то міг бути, до прикладу, експонатом музею Ужгородської гімназії, яка працювала у довоєнні часи в стінах будівлі хімафаку. Варто було цю теорію перевірити. Та, на жаль, завгосп корпусу хімічного факультету УжНУ запевнила, що ніякого бюсту, крім бюсту Леніна, у них не знаходили і не списували. Але порадила поцікавитися на медичному факультеті, де менше року тому вичищали для облаштування нових лабораторій підвальні приміщення. Ця будівля на нинішній набережній Незалежності теж теоретично могла би бути домівкою бюсту Ференца ІІ Ракоці, адже колись у її стінах працювала міська жандармерія. Та завгосп цього корпусу теж розчарувала: підвали справді розчищали, сміття і старого мотлоху звідти винесли багато, але то були речі радянських років і серед них ніхто не бачив бюсту вусаня у високій шапці.

Єдиною зачіпкою, яка здатна була допомогти розплутати цю історію, було повідомлення в соцмережах, що знайдена в Ужгороді скульптура дуже схожа на мукачівську, от тільки в Мукачеві Ференц ІІ Ракоці зображений у повний зріст. Стоїть скульптура на верхівці фронтону будівлі банку на вулиці Пушкіна. Однак ніхто не міг сказати, у який період з'явилося в Мукачеві це зображення Ференца ІІ Ракоці.

 

 

Усі сподівання віднайти історичну цінність розвіялися, коли мукачівські екскурсоводи розповіли мені, що скульптура на фронтоні будівлі банку не є старою, а була встановлена під час ремонту будівлі приблизно 10 років тому. Пошуки серед скульпторів скоро привели і до імені автора мукачівської скульптури – викладача Закарпатської академії мистецтв Івана Цубини. Він виготовив її у 2005 році у співпраці з Олександром Єлізаровим.

 

 

Ви навіть уявити собі не можете, яким було здивування Івана Цубини, коли я розповіла йому про знайдений в ботанічному саду бюст Ференца ІІ Ракоці. Виявилося, що через два роки після виготовлення скульптури, замовленої власником мукачівської будівлі, Іван Цубина виготовив зі збережених кліше гіпсову копію голови Ракоці. Цю роботу скульптор представив у 2007-му на виставці, яка проходила у галереї "Ужгород". Гіпсовий бюст пофарбували у білий колір з темними тінями у місцях заглиблень, тож здалеку скидалося, що бюст вирізаний з мармуру, потемнілого від часу.

 

 

Після виставки гіпсова голова Ференца ІІ Ракоці ще деякий час стояла на подвір'ї майстерні скульпторів на вулиці Ольбрахта, але одного дня безслідно зникла. Сталося це ще у 2010 році, але досі Іван Цубина не розуміє, для чого було комусь красти бюст. Можливо, злодії спокусилися на його "мармуровий" вигляд, подумали, що зможуть задорого продати мистецький виріб. Та, мабуть, продати нікому так і не змогли, після чого бюст просто викинули.

Де скульптура була майже вісім років із часу викрадення – невідомо. Чому її зрештою викинули, і як саме вона опинилася на території ботанічного саду – теж досі загадка. Автор бюсту Ракоці вже й забув про загадкове зникнення своєї роботи, тож неабияк здивувався її раптовому поверненню. В Інтернеті він про знахідку інформації не бачив, але на фотографіях одразу її впізнав.

Спершу Іван Цубина висловив бажання повернути собі знайдений бюст, але коли почув про те, що його збираються встановити на території українсько-угорського навчально-наукового інституту УжНУ, сказав, що немає нічого проти того, що його робота буде виставлена у публічному просторі. Більше того – готовий відреставрувати бюст, основа якого є трохи пошкодженою.

 

 

Тож історія ця завершилася, вважайте, щасливо. Викрадений бюст знайшовся, на наступному тижні скульптор зустрінеться з одним із рятівників скульптури, викладачем інституту Ласло Зубаничем, аби обговорити деталі реставрації та подальшої долі гіпсового Ференца ІІ Ракоці. А Ужгород таки отримає нову скульптуру, яку всі охочі зможуть побачити вже в кінці вересня, на святкуванні 10-річчя українського-угорського інституту УжНУ.

 

Тетяна ЛІТЕРАТІ, "Про Захід"     

 

 

 

   

Про Захід