У червні та липні українську туристичну індустрію серйозно лихоманило. Кілька сотень туристів застрягли в аеропортах через конфлікти туроператорів JoinUp і Oasis Travel з авіакомпаніями BravoAvia та YanAir, що виконували чартерні рейси. Президент Національної туристичної організації України Іван Ліптуга пояснює, в чому причина складнощів та що потрібно для виправлення ситуації.
Туроператори – це, фактично, оптові продавці туристичних продуктів. У всьому світі їхня діяльність в гарантується фінансовим забезпеченням, фінансовими гарантіями. Фінансові гарантії можуть бути різними за формою: є банківські гарантії, є страхові.
Туроператор продає послугу, яка буде надана пізніше; будь-який клієнт, який купує турпоїздку, купує повітря, а в саму подорож їде вже через якийсь час. Є варіанти подорожче (завчасно) або гарячі путівки – вони обходяться дешевше.
Все це продається через турагентів, яких в Україні дуже багато. В Україні є закон Про туризм, але він не оновлювався з 2005 року. У ньому нібито закладені міжнародні норми, але закладені не зовсім повноцінно, тому що на момент прийняття закону все робилося традиційно в гарячці, і з критикою з усіх боків. Тому він прийнятий в дуже спрощеному в плані фінансового забезпечення форматі. Гарантія туроператорів у нас 20 000 євро, і гарантія турагента – 2 000 євро. 20 000 євро як фіксована банківська гарантія – це ні про що, оскільки для великих туроператорів це взагалі не цифри.
У нас видано неймовірну кількість ліцензій туроператорів – 2,5 тисячі. З них близько 370 виконують ліцензійні умови – подають звітність в Держстат і Мінекономрозвитку. Всі інші займаються незрозуміло чим: ліцензії у них є, але чим вони займаються, ніхто напевно не знає.
Великі туроператори, з якими в Україні недавно виникали проблеми – це компанії, у яких щодня вилітає за кордон близько 4-5 тисяч осіб. Таких великих компаній у нас небагато – всього з десяток на всю країну, але вони забезпечують 90 з гаком відсотків від усіх турів. Все решта – це дрібні туроператори.
Недавні проблеми виникали саме з великими туроператорами ( Join Up!, Oasis Travel), і на це вплинула ціла низка чинників. Є авіакомпанії, які працюють в основному саме з чартерами. Так як за останній рік кількість туристів, що виїжджають за кордон, виросли приблизно на 20%, всі програми виконувалися в жорсткому графіку. В результаті, коли відбулося кілька форс-мажорів – зокрема, літак Bravo Airways вибув з льотної програми – почалися по ланцюжку затримки і заміни рейсів. До того ж, в конкуренції між собою туристичні компанії при складанні програм активно оптимізували туристичні потоки, щоб максимізувати свою вигоду. Тому кілька збоїв потягнули за собою затримки відразу у кількох туроператорів.
У даній ситуації не можна однозначно звинувачувати тільки оператора або авіакомпанію: є тисячі туристичних агентств, що продають тури. Туроператор часто отримують дані про пасажирів за день вильоту, так як наші туристи люблять купувати максимально дешеві "гарячі тури" через умовну сусідку у дворі, що вирішила стати турагентом. Ніхто не читає ані договір, ані умови скасування, ані правила відшкодування.
Те, що сталося цим літом з українськими туроператорами – це ще не колапс, а, швидше, робочі моменти. І оператори, і авіакомпанії намагалися допомагати туристам у вирішенні проблемних питань. Колапс – це коли туроператор банкрутує, і єдине, що з нього можна отримати без втручання суду – це 20 000 закладної суми на всіх туристів. Тому важливо не шукати винних, а розбиратися з системою, за якої усе робиться в останній момент, а на договори ніхто не звертає уваги. Необхідна зміна законодавства, адже коли правила порушуються 90% суб'єктів, про нормальне функціонування індустрії туризму в країні говорити нічого. Без зміни законодавства і встановлення адекватної системи страхування та реалістичних банківських гарантій система не запрацює.
Іван Ліптуга, президент Національної туристичної організації України
