Вишиті портрети ужгородки Наталії Фурлетової віднедавна знає і відомий гурт «Radiohead» (Фото)

Опубліковано:

В Ужгороді проживає чимало талановитих людей. А завдяки Наталії Фурлетовій про це знають і дуже далеко за його межами. Загалом ужгородкою Наталія, котра народилася в Тюменській області Росії, стала не так давно: у 2009 році вперше приїхала сюди з чоловіком, корінним закарпатцем, і їй так сподобалося місто, що подружжя вирішило тут оселитися.

За освітою Наталія – економіст, але вже більше року займається зовсім іншим – вишиває портрети. Почалося це як звичайне хобі, але щойно Наталія виставила першу роботу на своїх сторінках в соцмережах, замовлення просто посипалися. Причому посипалися з усього світу. Так хобі перетворилося для ужгородки у прибуткову роботу, якій нині вона віддає увесь свій вільний час. Одночасно із замовленнями обов'язково вишиває щось і для себе, як правило, портрети улюблених музикантів, художників і акторів. Одну з останніх таких робіт – портрет вокаліста всесвітньовідомого британського гурту "Radiohead" Тома Йорка навіть помітили і "прорекламувати" у соцмережах самі музиканти цього гурту. Зокрема гітарист "Radiohead" Джонні Грінвуд на своїй фан-сторінці у "Facebook" похвалив нашу майстриню, "заховану" під брендовою назвою "Embroidery Portrait & Art", виставивши спершу відео з процесом роботи над вишитим портретом Тома Йорка, а згодом і майже готовий виріб.

Як же так сталося, що про неймовірні вироби "Embroidery Portrait & Art" так мало знають ужгородці? По-перше, пояснює Наталія Фурлетова, вишиває портрети вона не так давно, по-друге, в місцевих магазинах чи на хенд-мейд-ярмарках її виробів не знайдеш, бо кожен виготовляється на замовлення, а по-третє, через високу кінцеву вартість виробів, Наталія (на жаль – як сама каже) зовсім не має замовлень з України, тому її справді краще знають за межами країни.

"Я не художник, малювати ніде не навчалася, просто одного дня вирішила спробувати вишити щось цікаве. Першим був портрет Ван Гога. Спершу я перенесла контур його відомого автопортрету на тканину, а потім почала вишивати, роблячи довгі стібки кольоровими нитками. Це, можна сказати, звичайна техніка вишивки гладдю, але стилізована. Багато хто з вишивальниць у світі експериментує з гладдю, але мені здається, що все-таки я знайшла власний стиль. Стібки-лінії різної довжини допомагають "оживити" портрет, створити уявлення руху. Виглядає це так, ніби я наношу фарбу на полотно, мазок за мазком", – розповідає Наталія.

Дивина, але вишитий портрет Ван Гога з першого разу вийшов дуже вдалим. Навіть тепер, рік потому, майстриня не бачить у ньому недоліків. А процес створення цього портрету настільки їй сподобався, що вона почала вишивати ще і ще. "Майже одразу після того, як я опублікувала в соцмережах фото першої роботи, люди почалися цікавитися можливістю купити такий портрет. Спершу я уявлення не мала, скільки моя робота може коштувати. Ціна, яку я називала, для українців була захмарною, а європейцям та американцям здавалася підозріло низькою. Тоді я почала спілкуватися з майстринями-вишивальницями з багатьох країн світу, котрі розповіли мені, як зазвичай формується ціна на вироби ручної роботи. Найбільше замовлень нині маю через соцмережу "Instagram". В основному замовляють роботи клієнти з США та Великобританії. У США, наприклад, дуже популярно дарувати на День народження друзям чи рідним цікаві портрети. Тому американці зазвичай звертаються саме з таким замовленнями. Надсилають фото свого друга, а я за цим зображенням створюю вишитий портрет. Чи траплялися незадоволені? Ні, жодного разу ніхто не скаржився!", – сміється Наталія. – А от у Великобританії полюбляють менш ужиткові речі, наприклад, нещодавно один британець замовив на День народження своєї дружини вишите полотно Ван Гога "Нічна тераса кафе". У них модно, якщо любиш якусь картину, але не можеш собі дозволити оригінал, не вішати на стіни репродукції, а замовляти їх собі у якомусь незвичному виконанні. Моє виконання "Нічної тераси кафе" іменинниці дуже сподобалося, вони потім мені прислали фото вишитої картини на своєму підвіконні, а на задньому фоні видно було море". 

До створення своїх робіт ужгородська майстриня підходить дуже відповідально, тому довго сидить над кожною, часто працюючи ночами. Іноді Наталія поєднує роботи, наприклад, виконує замовлений портрет і вишиває портрет якогось актора чи музиканта, переключаючись у процесі з однієї роботи на іншу. Так, каже Наталія, вона знаходить цікаві рішення і трохи відволікається. Хоча й зізнається, що вишивати себе ніколи не примушує, кожна робота їй у радість і до кожної вона підходить із завзяттям і творчим пошуком, тому, мовляв, вишивати їй ніколи не набридає.

"Вишивання – це моя медитація. Мені щиро подобається це робити, я так відпочиваю. Іноді так "зростуся" зі своєю роботою, що і продавати її не хочу. Наприклад, саме так сталося з портретом Тома Йорка. Мені дуже багато людей писали і просили продати цю роботу. Найбільша сума, яку пропонували – 250 доларів. Але я відмовила усім, крім однієї особливо впертої дівчини – їй я пообіцяла зробити копію, хоча й попередила, що копія все одно буде трохи іншою, ніж оригінал", – каже Наталія.

Вона, до слова, має вже велику кількість постійних клієнтів і поціновувачів свого таланту у США, Великобританії, Бразилії, Аргентині, Туреччині, Чилі, Австралії та багатьох інших країнах світу. Дуже підтримує Наталію у цікавій роботі і її сім'я – чоловік і 4-річний син Коля, котрий дуже любить допомагати мамі. "Йому дуже подобаються мої вишивки, – розповідає Наталія. – Часто каже: "Мамо, ти так гарно зробила, так гарно!". Іноді допомагає мені вишивати: робить великі стібки, все понаплутує. Але я терпляче чекаю, а потім тихенько все розплутую. Хоча не все, бо іноді він так цікаво може стібок зробити, що я його залишаю. Коля мені і нитки сортує, і підвозить мені їх на машинці – словом, помічник він дуже милий".

Хтозна, можливо, у сім'ї ужгородської вишивальниці підростає ще один митець. Бо те, чим нині займається його мама, упевнено можна назвати справжнім мистецтвом. І довела це Наталія Фурлетова, коли взяла участь у виставці свого друга, польського художника Блажея Русина, котрий проживає в Ужгороді. Для виставці у Німеччині Блажей попросив Наталію вишити кілька його графіті. Експеримент вийшов вдалим, і вишиті графіті Блажея та Наталії стали окрасою виставки, надзвичайно незвичною і цікавою її складовою. І. мабуть, це буде далеко не останнє втілення творчого пошуку Наталії, яка точно нас іще не раз здивує.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, "Про Захід"    

Про Захід