Про те, як студенти УжНУ їздили по обміну у Маріуполь, розповідали у лютому чи не всі закарпатські ЗМІ. Приїхали вони звідти живі, здорові і з повним розривом стереотипів, які до подорожі мали стосовно портового прифронтового Маріуполя. У березні же свої стереотипи розвінчувати приїхали вже студенти МДУ – Маріупольського державного університету. Вони провели в Ужгороді 10 днів, але цього було достатньо, аби абсолютно всі закохалися у це місто. Що побачили студенти в Ужгороді, чого очікували і які негативні враження мали – дізнавався "Про Захід".
Перш за все, скажемо, що програма "GOxChange" з першим пілотним обміном молоддю між містами Сходу і Заходу України була ідеєю ініціативи "GoEast", яка у свою чергу входить до складу відомої громадської організації "Global Office". Це саме "Global Office" привозить до України англомовних студентів-волонтерів зі всього світу, котрі потім працюють протягом певного часу у міських і сільських школах по всій країні. І саме там визріла ідея об'єднати молодь з дуже різних регіонів спільним проектом, котрий би допоміг краще пізнати свою країну, зруйнувати стереотипи, знайти нових друзів, зрештою, просто відпочити.
Цікаво, що так само, як закарпатські студенти їхали до Маріуполя з певним острахом, мовляв, війна поруч, на вулицях небезпечно, за українську мову можуть побити, так і маріупольці їхали до Ужгорода не зовсім спокійні, бо ж тут, мовляв, їх уже за російську мову можуть образити. І це був насправді перший стереотип, який обом групам вдалося зламати, бо Маріуполь нині входить до десятки найбезпечніших міст України і за українську мову ні на кого з закарпатців криво не дивилися. Так і в Ужгороді маріупольці почули на вулицях російську мову, за яку ніхто нікого не бив, тому могли спілкуватися так, як було зручно.
Неабияким випробуванням для обох груп стала тривалість подорожі поїздом, яка зайняла майже 40 годин. А ще одним зруйнованим стереотипом для маріупольців несподівано виявилася сувора ужгородська весна. Хлопці і дівчата під час першої оглядової екскурсії містом дуже замерзли і жартували, що зовсім не таким уявляли собі кінець березня у "сонячному Закарпатті". Програму організатори, до речі, підготували дуже насичену. Ужгородський національний університет, як приймаюча сторона, поселив 26-х студентів у гуртожитках (останні, до слова, залишили по собі не надто приємне враження, особливо розчарувала маріупольців відсутність гарячої води), провів офіційне відкриття програми. Далі ж на молодих людей щодня чекали зустрічі із цікавими людьми з дуже різних сфер діяльності. Так, вони ходили в гості до селекціонера ківі Генріха Стратона, спілкувалися про екологію з ГО "Екосфера", танцювали на концерті-зустрічі з гуртами "Триставісім" і "Чаламада", говорили про літературу з Андрієм Любкою та Банди Шолтесом, а про мистецтво – з Іваном Ільком, їздили у єдиний приватний замок України Сент-Міклош, грали в ігри з пластунами, ходили на екскурсії і багато працювали над заключними проектами.
Завдання розбитися на групи і підготувати проекти студенти отримали ще на початку обміну. Хтось одразу захотів дослідити архітектуру міста, хтось – розповісти про цікавих людей, а хтось – через громадське опитування спростувати чи підтвердити міф про те, що мешканці Закарпаття масово виїжджають за кордон на заробітки і постійне проживання. Усі десять днів студенти працювали над своїми проектами, аби у кінці представити їх в УжНУ. Вийшли сім цікавих робіт, власне цілих міні-досліджень про місто, його історію, архітектуру, політику, громадський рух і навіть діалектизми. Одна з груп створила цілий документальний фільм, однак представити його не змогла через технічні проблеми.
Цікаво, що спільною лінією усіх цих проектів стало захоплення Ужгородом. Його називали повільним, затишним, зручним, чистим, гостинним і стильним. В усіх склалося враження, що тут люди завжди відпочивають, протягом дня дуже багато містян на вулицях не поспішають, а прогулюються. І навіть коли ми попросили відверто розповісти про негативні враження, студенти не знали, що сказати, бо і транспорт для них був нормальний, і безпритульних тварин на вулицях вони майже не бачили, і самі вулиці їм здалися дуже чистими. Дехто казав, що залишився би в Ужгороді ще на деякий час, а більшість пообіцяли обов'язково приїхати сюди знову.
Організатори обмінної програми теж залишилися задоволені 10-денними відвідинами міста. Тетяна Кириленко, керівник комунікаційного відділу "Global Office" розповіла, що Ужгород для цього проекту порадив обрати один із засновників громадської організації Мустафа Найєм, котрий дуже любить це місто ще з того часу, як працював тут над реформуванням патрульної поліції. "Ми сподіваємося, що цей перший досвід стане базою для створення всеукраїнської внутрішньої обмінної програми, яка об'єднає молодь з усіх куточків країни. Після Ужгорода хочемо показати студентам зі Сходу інші міста Західної України: Луцьк, Івано-Франківськ, Чернівці тощо. І обов'язково доведемо, що хоч усі ми – різні, та всі – рідні", – зауважила Тетяна Кириленко.
Загалом участь у обмінній програмі може взяти будь-який український студент старших курсів. Для всіх учасників програма є безкоштовною. А ознайомитися з тим, як працює "GOxChange", і дізнатися, що потрібно для того, аби стати його учасником, можна на сайті globaloffice.org.ua.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, "Про Захід"
