Він не був скептиком, а жив оптимізмом, чому свідчить фраза, мовляв, не стільки місто необхідне мені, як я потрібен йому – тож заради цього потрібно об'єднуватися, правильно голосувати та вигравати
Як не прикро констатувати, але у неділю завершилося земне життя колишнього найвищого (за понад двохметрового зростом) міського голови Берегова Йосипа Йосиповича Жупана, який народився 12 листопада 1951 року. Здобув аграрну освіту в одному з сільськогосподарських вузів Одеси, потому працював головним агроном колгоспу "Дружба", який об'єднував села Квасово й Оросієво (його очолював чудовий керівник Йосип Сірчак). Згодом на доньці голови колгоспу Ганні він одружився, у молодої сім'ї народилося двійко синів – Йосип й Аттіло. Після сільської агрономії, де про нього серед людей залишилися найкращі спогади, пан Жупан стає директором радгосп-заводу "Берегівський", яким керував до 1998 р. Тобто виноградарсько-виноробна галузь опинилася у фахових руках…
Однак часи міняються, він вирішує стати міським головою – і стає ним, легко перегравши своїх конкурентів. Його найперша заслуга в тому, що місто у 2000 р. отримало статус обласного значення, на що добро своїм голосуванням давала Верховна Рада України, коли її очолював спікер І. Плющ. Отже, якщо Берегово в адміністративно-управлінському плані було схоже на сільраду з головою та заступником, то нині тут повноцінно працюють чотири "зами" мера, секретар міськради, керуюча її справами, з десяток відділів і управлінь, інших комунальних структур. До речі, покійний Й. Жупан свою "мерську" позицію у 2002 р. не здав, а вдруге після "гарячих" виборів став берегівським "градоначальником".
Отже, керівне крісло своєму наступнику ІштвануГайдошу (доти він був депутатом ВРУ) "передав" у 2006 р. з гордо піднятою головою. А перед ним, як відомо, посаду міського голови займали Іштван Потокі, Михайло Товт, Василь Желізник, Лайош Гал, Імре Деяк, Аврелій Берені, Юрій Данч, Павло Пушкаш, Юлій Мошкола (до речі, окрім М. Товта, який був нардепом та адвоката Л. Гала), усі вони уже покійні. Нерідко точаться дискусії, що для Берегова зробив Й. Й. Ж.? Якщо коротко, то відповідь буде такою – місто жило та розвивалося у правильному руслі та у міру своїх можливостей.
Зокрема, почав розбудовуватися Закарпатський угорський педінститут, який розмістився у приміщенні колишнього заводу точної механіки, з'явився ошатний центр із бруківкою та липовою алеєю (колись ним їздили автомашини та посеред міста діяла АЗС), потроху розпочиналася розбудова міської інфраструктури, народжувалися бізнесові проекти тощо.
Найголовніше, він став хрещеним батьком міської газети "Берегово", яка виявилася "піарним" майданчиком для багатьох майбутніх мерів, депутатів і різнопланових політично-ділових проектів. Прикро, що газету зі своїми понад десятьма редакторами і надалі "шматують" чиновники. Такий стиль роботи явно не сподобався б екс-дворазовому міському голові, душа якого вже на тому світі. Багато хороших рис, притаманних п. Жупану, зокрема, привітність, щирість, добродушність, товариськість, уміння бачити перспективу та гідно розв'язувати неординарні ситуації на користь конкретній справі тощо, запам'ятаються надовго. Цікаво, що приймав людей і тоді, коли їм необхідна була аудієнція в міського голови. Це також той незабутній штрих, за що його шанували берегівська громада.
Пам'ять про колишнього міського голову Й. Й. Жупана назавжди збережуть мешканці двадцятип'ятитисячного закарпатсько-прикордонного Берегова.
Стас КОСТАС
На фото: Й. Жупан (справа) підписує ділові документи за участі Ю. Гецка; міський голова з М. Поводом-молодшим, О. Бізілею та гостем із Києва; ще мить, і розпочнеться виступ мера; міський голова з дирекцією ЗОШ № 5 у день її 25-річчя; культурницький захід в Ужгороді за участю письменника Ю. Чорія та Й. Жупана; мер Берегова зі своїм замом В. Поводом-старшим).
