Погода Ужгород, Закарпаття 9 °C
прозахід
новини західної україни
Понеділок, 15 жовтня 2018 року
  Останні новини:
   

Керамістка з Ужгорода майструє дивовижні горщечки для кактусів (Фото)

лютого 06
16:07 2018

Аліні Симкович 25 років, вона випускниця коледжу мистецтв ім. А. Ерделі та Львівської національної академії мистецтв. Про дівчину у ЗМІ пишуть часто, адже за 10 років навчання вона брала участь у великій кількості різноманітних мистецьких акції, зокрема два роки поспіль вона здобувала перемогу, зробивши кращі роботи у своїй категорії на Міжнародному гончарському фестивалі у столиці гончарства – селищі Опішня на Полтавщини. Також її роботу можна побачити і в першому підземному музеї скульптур, що розміщений в печері під назвою "Оптимістична" на Тернопільщині. Тут, на глибині близько 45 метрів,  разом з однокурсницею Аліна упродовж трьох днів ліпила оголену жінку – трипільський символ родючості. Цікавим є той факт, що температура у печері стабільна – 11 градусів, а завдяки мікроклімату, скульптури там залишатимуться незмінними. До слова, скульптурна експедиція такого плану у Європі проводилася вперше. Сьогодні дівчина без кераміки не уявляє свого життя. З її вправних рук на світ з'являються вази та тарілки, годинники та підсвічники, а також чимало цікавих та дивовижних виробів. Про це ми поговорили з мисткинею.

 

– Розкажи трохи про себе, коли ти зрозуміла, що глина – це твоє?

– Народилася я в Ужгороді. Навчалась в садочку, потім в школі, ходила на всі можливі гуртки. З часом залишилося тільки малювання. Коли подорослішала, настав час обирати, ким я хочу бути в майбутньому. З усіх предметів в школі найбільше любила малювання, от і вирішила вступати в ужгородський коледж мистецтв. Чесно кажучи на момент вступу я взагалі не мала уявлення, що таке кераміка і як її роблять. Але вже одразу з перших занять в коледжі я, як то кажуть, "ввійшла в смак". Мені подобалось з шматка глини створювати щось цікаве. Отак і почалась моя історія з керамікою.

 

– У тебе дуже хороша освіта, ти закінчила коледж й інститут. Часто можна почути, що якщо є життєве покликання, то освіта не потрібна. Можеш спростувати цю тезу?

– В 2011 році закінчила Ужгородський коледж мистецтв ім. А. Ерделі, навчалась на кераміці, де моїм викладачем була Попова Наталя Юріївна, в тому ж році вступила до Львівської Національної Академії Мистецтв на бакалавра на кафедру художньої кераміки і вже в 2017 успішно захистила магістерську роботу. Насправді, мистецтво – це така штука, яка не залежить від того скільки тобі років і де ти навчаєшся, якщо в тебе є бажання щось творити,  то ти твориш. І не  важливо що скажуть оточуючі на твій витвір. Але якщо ти хочеш присвятити цьому все життя  то ази потрібно знати. Бо малювати пензлем можна кожного дня і для цього непотрібно багато навиків, а от займатись керамікою чи металом це вже складніше, потрібно знати з якої глини можна ліпити, як її потім сушити, випалювати. Це дуже складний технологічний процес, його не можна навчитись за тиждень чи місяць. Насправді, я десять років присвятила навчанню, але і досі відкриваю для себе щось нове в кераміці, постійно експериментую...і надалі сподіваюсь цим займатися, таким чином я сама себе навчаю. Хай буде ще багато спроб і помилок в роботі, але це все приходить з практикою. Ми вчимося на своїх помилках, як то кажуть.

 

– Твоя дипломна робота вразила викладачів і відвідувачів, розкажи про неї.

– Моя дипломна робота складалася з комплексу керамічних ваз. Насправді, я до останнього не могла визначитись з темою своєї дипломи. За роки навчання було багато цікавих тем, але обрати з них всіх одну було дуже важко. Так, експериментальним шляхом я обрала декілька варіантів ескізів та створила з них комплект ваз (буквально за два тижні) . Я дуже люблю слухати музику, а ще краще – працювати під неї. Тому музика стала моєю музою в створенні диплому. Так на світ народилося 10 ваз, які творять один ансамбль. Виконувала свій диплом я з такого матеріалу як шамот, ліпила моделі, потім робила з них форму і вже в формі виходила готова ваза. Декорувала поливами та оксидами, що не завжди можна передбачити як в кінцевому результаті буде виглядати той чи інший колір. Це завжди хвилюючий момент, коли ти відкриваєш піч і не знаєш, що там всередині.  Саме ефект несподіванки мені і подобається в кераміці.

 

–  У якій техніці ти працюєш зараз?

– Насправді зараз я ще в творчому пошуку, намагаюсь знайти свій стиль, тому випробовую різні техніки. Але найбільше я люблю ліпити вручну, не гончарити чи відливати у формі, а саме ліпити з шматочків глини вручну. Це стан, коли я повністю занурююсь в роботу  і інколи не помічаю навіть як пролітає час.

 

– Серед останніх твоїх робіт – серія горщечків для кактусів. Чому саме кактуси?

– Завжди любила щось оригінальне і незвичне. Кактуси – моя пристрасть. Ніколи не можу встояти, коли проходжу повз якоїсь бабусі на вулиці, яка продає кактуси. Так і починається його історія. Спочатку з'являється кактус, а вже під нього мені приходить ідея зробити горщечок індивідуально під нього. Люблю експериментувати з формою та кольором, адже кактуси теж бувають різні.

 

– Глину вважають мертвим матеріалом, адже в ній не проростає нічого. Однак, досить взяти її до рук, як вона оживає. Ти одразу бачиш, яким буде твій виріб, чи вносиш корективи у процесі роботи?

– Зараз технології настільки розвинулись, що вже не потрібно, як раніше, ходити в ліс, копати яму та добувати глину, потім її просіювати, сушити... Сьогодні вже можна купити готовий матеріал і просто ліпити. В залежності від технології виробництва і глини є різні, тому і процес створення якогось виробу залежить від матеріалу. Буває що я одразу бачу якусь ідею і починаю ліпити, не маючи навіть чіткого уявлення  (ескізу) як це буде виглядати в кінцевому варіанті. А буває що на початковому етапі потрібно чітко і грамотно все продумати, зробити багато ескізів, прорахувати всі плюси і мінуси матеріалу, адже потім, в процесі роботи, важко буде щось змінити. Тому, зазвичай, кожен кераміст обирає собі матеріал близький по духу: комусь більше подобається гончарити, комусь робити посуд з фарфору, а хтось любить просто ліпити з глини. Для себе я обрала матеріал шамот. Це суміш глини з домішками вже випаленого черепка (так називають випалену кераміку). Він досить легкий в роботі і дає можливість створювати як великі речі (кераміку скульптурного плану), так і досить тендітні прикраси чи горщечки для моїх кактусів.

– Розкажи трохи про прикраси з глини, знаю, що ти на це заняття "підсадила" і маму біолога.

– Так, моя мама теж підсіла на кераміку. Напевно, десь в душі в ній живе кераміст. А все почалось ще тоді, коли я почала навчатись в коледжі. Мама зацікавилась і почала щось собі ліпити. Спочатку ліпила щось просте, робила маленькі намиста, прикраси. З часом пробувала робити невеличкі керамічні мельнички, пізніше тарілочки та різні підставочки під ароматичні палички та свічки. Зараз вже її важко зупинити, вона сама експериментує і придумовує щось цікаве. Це для неї своєрідне хобі і їй вже складно уявити свій вечір без шматочка глини.

 

– Гончарство в Україні вважається давнім ремеслом, яке було популярне в усіх регіонах. Як вважаєш, що чекає на українське гончарство та кераміку у майбутньому?

– На жаль, зараз дуже мало залишилось майстрів і керамістів, які займаються керамікою такою, якою робили її їхні предки. Сьогодні технології настільки розвинулись, що всі матеріали можна купити вже в готовому вигляді, замовивши через інтернет. Тому з кожним роком можливостей стає все більше і, відповідно, молодих керамістів також. Я вважаю, що це дуже добре, адже, після закінчення навчання, в тебе є можливість займатися улюбленою справою. Зараз проводять багато різних конкурсів та пленерів для молодих художників-керамістів, але, на жаль, в Україні таких заходів дуже мало, а поїхати закордон для обміну досвідом собі не кожен може дозволити.  Але я тішуся, що обрала саме кераміку. Зараз я не можу собі навіть уявити себе в іншій сфері діяльності.

Розмовляла Вікторія Жуйко, спеціально для "Про Заходу"

 

 

Подібні новини



Популярні новини

Павло Клімкін сьогодні інспектував пункт пропуску «Ужгород» (Фото)

    Павло

Як повідомляє Західне регіональне управління Держприкордонслужби України на своїй сторінці у соцмережі "Facebook", сьогодні на шляху до Словаччини міністр ...