Іван Дем’янчук: «Децентралізація – процес незворотний, і варто не гальмувати реформу, а прискорювати її»

Минулого року на Закарпатті створили і запустили в роботу Центр розвитку місцевого самоврядування – організацію, яка має всебічно допомагати втілювати в життя реформу децентралізації через створення об'єднаних територіальних громад. На жаль, поки наша область значно відстає від інших по кількості створених громад, однак ті, що вже є, вважаються одними з найуспішніших в Україні. Про підсумки минулого року в галузі децентралізації та плани на рік теперішній “Про Захід” поспілкувався з Іваном Дем'янчуком – директором Закарпатського відокремленого підрозділу Центру розвитку місцевого самоврядування, який створений в рамках Програми для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку “U–LEAD з Європою”.

Відкриття ЦНАПу у Тячівській ОТГ, яке стало можливим завдяки підтримці програми “U-Lead з Європою”

– Іване Васильовичу, чи можна назвати 2017-й рік успішним для впровадження реформи на Закарпатті?

– Так, рік був успішний, навіть не зважаючи на те, що Закарпаття справді має найменшу кількість об'єднаних громад в Україні. Наразі їх у нас всього шість: у 2015-му створили Тячівську та Вільховецьку ОТГ, у 2016-му – лише одну Полянську, а у 2017-му відбулися вибори одразу у трьох новостворених громадах: у квітні – у Перечинській та Іршавській, а у жовтні – у Баранинській.

– Яку роль у запровадженні реформи децентралізації відіграє Центр, яким ви керуєте?

– Закарпатський осередок Центру розвитку місцевого самоврядування відкрили лише минулого року. Він є одним з 24-х підрозділів, які працюють по всій Україні, і являє собою скомпоновану програму “U-Lead з Європою”, участь у якій беруть кілька країн ЄС, а з українського боку – Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, яке відповідає за втілення реформи децентралізації. Наразі у нас є три основні напрямки роботи: допомога потенційним громадам (роз'яснення, організація та участь у громадських обговореннях, консультації юридичного та економічного характеру тощо), супровід уже створених громад (всебічна допомога у розробці стратегій розвитку громад, залученні інвестицій, участі у грантових проектах, проведення семінарів, тренінгів, стаді-турів тощо) та популяризація реформи на прикладі діючих кращих практик. Наприклад, як показати активним членам громади, яка сумнівається у доцільності створення ОТГ, що на них чекає? Потрібно просто привезти тих людей до Тячівської чи Полянської ОТГ, показати їхні успіхи, можливості і грандіозні плани – і люди самі починають горіти ідеєю створити щось подібне у себе.

Завдяки субвенціям, що видаються на розвиток громад, у Вільховецькій дорозі змогли відремонтувати майже всі дороги

– Чи правда, що та ж Тячівська ОТГ входить у десятку найуспішніших громад по всій Україні? І в чому секрет цього успіху?

– Так, це правда. Всі знають, що Закарпатська область загалом дотаційна на 75%. Але у Тячівській ОТГ показали, що при розумному господарюванні дотаційність можна зменшити фактично до нуля. Там уже зараз починають виходити на реверс, тобто на повернення дотації у державний бюджет. В ОТГ відкрили спортивну арену, ремонтують дороги навіть у тих селах, де нормальних доріг ніколи не було, у Тячеві запрацював сучасний ЦНАП, який значно спрощує життя підприємцям і всім громадянам. Словом, секрет – у грамотному господарюванні, активній роботі з підприємцями, співпраці з містами-побратимами, участі у різноманітних державних і міжнародних проектах і простому бажанні працювати.

– А закарпатці, що мешкають на території створених в області ОТГ, бачать і схвалюють ці зміни?

– У тих ОТГ, які були створені лише минулого року, зміни ще не так відчутні, але в інших люди дуже задоволені результатами. Коли я приїжджаю у Тячівську чи Вільховецьку ОТГ, завжди намагаюся поспілкуватися десь біля магазину у селі з місцевими жителями. Чую від них найчастіше таке: “Добре, що дав їм Бог розуму об'єднатися!”. Бо на території цих громад увесь час щось робиться, там життя нарешті кипить, і вперше за багато років люди бачать зміни. Зі старту роботи в ОТГ з'явилося чимало нових суб'єктів господарювання, які створюють робочі місця, дають мешканцям роботу і сплачують податки до місцевого бюджету.
Для того, аби заохотити громади, держава зараз виділяє значні субвенції, які успішно використовуються для покращення інфраструктури. Оскільки громад у нас мало, то, відповідно, і субвенцій цих ми отримуємо куди менше, ніж інші області. От порівняйте: у нас минулого року освоїли майже 15 мільйонів гривень, а от у Хмельницькій області, де більше громад, у 2016 році отримали 215 мільйонів, торік – 175.

Відкриття сучасного європейського спортивного комплексу в Тячівській ОТГ

– І все ж чому, якщо все так добре, інші населені пункти Закарпаття не спішать об'єднуватися у громади?

– На те є дуже багато причин. Спершу люди не довіряли реформі, не розуміли, як усе це працюватиме. Інша причина – страх перед тим, що громада не зможе забезпечувати себе сама. От у гірських районах люди кажуть, що не може нічого вийти доброго з того, якщо бідний об'єднається з бідним. Мовляв, заробити на себе громада не зможе, відповідно, й розвиватися не буде.

Ми намагаємося довести таким скептикам, що вихід завжди є, треба лише грамотно розпланувати роботу, визначити перспективні напрямки і цілеспрямовано їх розвивати. У якомусь ОТГ такою “фішкою” може стати туризм, у іншому – виноробство, у третьому – сироваріння, у четвертому – вирощування овочів. Треба лише так працювати з місцевими підприємствами, аби вони були зацікавлені сплачувати податок на місцях і розуміли, що цей податок йде на благо всієї громади. А розуміння цього призводить до ще однієї причини гальмування реформи, бо ми часто спостерігаємо звичайне небажання керівників рад працювати.

Розумієте, їм простіше роками від виборів до виборів нічого не робити, а громаді казати: та що я можу, нам район грошей не дає, а району область грошей не дає, а області держава грошей не дає. В ОТГ ж керівник мусить дбати, аби громада заробляла, і бюджет від податків мусить використовувати максимально ефективно. У громадах керівник вже не може перекласти відповідальність ні на кого іншого: не справляєшся, не знаєш, як то зробити – йди геть, і дай можливість господарювати тому, хто знає, як. Тобто, можливості у ОТГ більші, але і відповідальність пряма. Багато хто з нинішніх керівників цього бояться. Вони ладні гальмувати реформу, бо у них “в районі” кум-друг-сват, який допоможе вибити якісь копійки, та й посади своєї ніхто не хоче позбутися, бо після створення ОТГ проводять і нові вибори. Але вони не розуміють, що децентралізація – процес незворотний, і варто не гальмувати реформу, а прискорювати її.

Іван Дем'янчук разом з головами Полянської ОТГ Іваном Дрогобецьким, Баранинської ОТГ Юрієм Марусяком та Вільховецької ОТГ Михайлом Ціриком під час ІІ Форуму об'єднаних громад у Києві

– Скільки всього на Закарпатті може бути громад?

– На жаль, обласна рада досі не прийняла перспективний план об'єднання громад, тож про точну їхню кількість у майбутньому судити важко. У тому плані, який вже кілька років розглядають обласні депутати, зазначені 53 громади, але обговорення досі тривають, населені пункти досі не можуть визначатися, а там, де вже визначалися, триває підготовка необхідної документації. Процес повільний, але він триває. Наш підрозділ націлений на те, аби цьогоріч максимально попрацювати саме над допомогою у створенні нових громад. Наразі виглядає так, що коли все буде добре, у 2018-му на Закарпатті мають бути створені ще 8-10 громад.

– Можете назвати, які саме?

– Ну наразі майже все готове в Усть-Чорної, Рахова, Нижнього Селища, Холмока. Активно працюють Горонда, Колочава, Чинадієво, Майдан, у вересні минулого року почав процес Виноградів. Багато населених пунктів ініціювали по-новому обговорення умов об'єднання. Після того, як стали помітними перші успіхи у вже створених громадах, ставлення до реформи у людей теж змінилося, стало більш лояльним.

Еко-форум у Полянській ОТГ, в рамках якого відбулася презентація проекту екологічного поселення в селі Родникова Гута

– Що ще наразі потрібно для того, аби прискорити процес децентралізації?

– Поки що процес об'єднання є добровільним, тому наразі потрібна воля і здоровий глузд громад, бо якщо вони затягуватимуть цей процес, дочекаються того часу, поки їх не об'єднають адміністративно, і вони втратять час і можливість отримати державні субвенції, які зараз щороку виділяють для підтримки новостворених громад. Ми вже за ці три роки втратили купу грошей, які могли би піти на розвиток інфраструктури, і продовжуємо їх втрачати далі. Це по-перше. По-друге, чекаємо від влади прийняття кількох дуже важливих законів і змін до законів. Так, у кінці минулого року був поданий проект, який обумовить Чіткі терміни призначення виборів в ОТГ та формування перспективних планів без обласних рад. Також чекаємо закону, який прирівнює територіальні громади міст обласного значення до спроможних об'єднаних територіальних громад та запроваджує механізм добровільного приєднання громад до цих міст. Це дасть новий виток реформі, адже вже зараз міста Закарпаття чекають цього закону, аби почати приєднання навколишніх сіл, зокрема, знаю, він буде корисним Хусту, Чопу, Берегову.

– Скільки ж, на вашу думку, триватиме процес об'єднання громад в Україні?

– Важко сказати, але, гадаю, на реалізацію першого етапу реформи піде років п'ять. У різних країнах Європи ці процеси тривали по-різному: хтось впорався швидко, комусь, як і нам, давали певний час для добровільного об'єднання. Наразі загалом по Україні реформа просувається непогано. Мені здається, вже всім просто набридло майже 27 років по колу ходити, і люди хочуть спробувати жити по-іншому. Так, якщо спочатку було заплановано, що в Україні в результаті об'єднання з'являться близько 1300 ОТГ, то наразі їх є 665, тобто половина. За три роки це, вважаю, непоганий результат. Закарпаття хоч поки і відстає від інших областей, сподіваюся, скоро теж надолужить. Бо ми, закарпатці, роботи ніколи не боялися, ми здатні провести реформи і зробити з наших громад процвітаючі території.

“Про Захід”