Завтра, 13-го грудня, християни східного обряду будуть відзначають свято на честь апостола Андрія Первозваного. Це день смерті святого, який був одним із дванадцяти апостолів Ісуса Христа, а також братом апостола Петра. Саме Андрія Первозваного традиційно вважають першим провісником Євангелія на українських землях. Тому його вважають покровителем України, окрім того, і патроном Шотландії.
Життя святого закінчилося мученицькою смертю: він був розп'ятий у 77-му році у грецькому місті Патри на іксоподібному хресті, який потому стали називати андріївським.
.jpg)
Водночас в українській народній традиції – це свято має важливе значення та багато в чому перегукується за тематикою і спрямуванням новорічно-різдвяними обрядами. Така обрядовість – ворожіння, вгадування долі, гуляння-вечорниці – має ще дохристиянське походження і згодом тісно переплелося із релігійним святом. Зокрема спільним є і те, що більшість обрядів проводяться у вечір та ніч перед святом з 12 на 13 грудня.
Минулого року “Про Захід” вже писав, як проводиться традиційна для Андрія гра “Калита”, якою розважалася молодь на вечорниці. Гра мала сенс певної ініціації молодих дівчат та хлопців, який в такий спосіб переходили у більш дорослу вікову категорію.
.jpg)
До речі, як і в ще кілька інших свят – зокрема на Василя, день вважається парубочим, тобто хлопцям прощалася різноманітна шкода та бешкет, який можна було робити вночі перед святом.
Свята перед новим роком також відзначаються тим, що під час них дізнавалися про свою долю на весь наступний рік. Оскільки вечорниці організовувала та брала в них участь здебільшого молодь, то багато обрядів тісно пов'язані із ворожінням на долю, зокрема, молоді люди дізнавалися про те, чи будуть наступного року у парі і у шлюбі.
Сьогодні ж для тих, хто не вірить у такі віщування, різноманітні народні ворожіння на щастя-на долю можуть стати цікавою і веселою розвагою для дружньої компанії в ніч на Андрія. А там, хто знає, як доля складеться. Хоча в давнину ворожили здебільшого дівчата, усі звичаї запросто можуть випробувати і хлопці.
1. Найпростіше ворожіння, яке не потребує особливої підготовки – це дізнатися, яким буде ім'я майбутнього чоловіка чи дружини. Для цього у першого стрічного незнайомця питали його ім'я, як назветься так буде і суджених звати.
2. Також можна спробувати дізнатися професію майбутньої пари. Щоб це вгадати, дівчита посипали на долівку трохи пшениці, наливали в мисочку води і ставили люстерко. Коли все було готове, впускали півня: якщо півень нап'ється води, чоловік буде п'яницею, клюне пшениці – буде господарем, а як гляне у люстерко – буде паничем або ледарем.
3. Бігали дівчата також до річки, набирали намулу з дна і приносили до хати. В хаті цей намул уважно розглядали: якщо там є шматочок заліза або цвях – чоловік буде ковалем, тріска – теслею, скло – склярем, шкіра – шевцем, пісок – мулярем, а якщо, крім землі, немає нічого, – хліборобом.
.jpg)
4. У ніч на 13 грудня клали під подушку мішечок з написаними на окремих аркушах паперу чоловічими іменами. 11 папірців з іменами, а один папірець залишали порожнім. Вранці, 13 грудня витягували один з листочків. Яке ім'я випаде – так і зватимуть майбутнього чоловіка. Якщо ж дістався пустий листок, значить – ім'я судженого поки залишається таємницею.
5. Вірили, що чоловік, який присниться дівчині в ніч на 13-е грудня, стане чоловіком. Тому намагалися запам'ятати того, кого бачили уві сні. А щоб суджений приснився напевно, перед сном обов'язково думали про людину, яка дорога серцю.
6. Брали жменю конопляного насіння, виходили опівночі на вулицю, і три рази обходили довкола будинку, розсипаючи насіння і примовляючи: “Я, святий Андрію, конопельки сію! Дай-же, Боже, знати, з ким весілля грати”. І потому мав присниться наречений.
.jpg)
7. Брали два великі дзеркала і бажано одного розміру, і ставляться одне навпроти одного. Потім висвітлюються двома свічами, для цього найкраще тримати дзеркало проти висвітленого стінного дзеркала так, щоб зі спрямованого дзеркала в стінному утворився довгий коридор, осяяний вогнями. При цьому дівчина повинна знаходиться в кімнаті одна. Не можна дивитися в дзеркало, ні підходити до тої, що ворожить і не розмовляти з нею. І от в кінці кімнати і повинен з'явитися наречений. Зазвичай, дивитися приходиться іноді дуже довго, і побачити можна не тільки нареченого.
8. По підлозі, граючись, по черзі катають каблучку. Якщо вона покотиться до дверей, дівчина незабаром вийде заміж. А хлопцю це – до далекої дороги.
9. Дівчата виходили на подвір'я, ставали біля плоту та рахували кілки, промовляючи: “Молодець, старець”. Останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тоненький і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то такий і хлопець буде; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної кепкували, жартували… Вірили – не вірили, а все ж трішки хвилювалися, бо всім хотілося заміж за молодого парубка.
10. Узяти від віника кілька гілочок і скласти місток і укласти під подушку, сказавши: “Хто березовим місточком, хто осиковим місточком, хто по житній соломці проведе мене в прийдешнє?” А вночі присниться сон, у якому з'явиться наречений і поведе по одному з місточків. Якщо по березовому – життя з коханим буде міцним, стійким, по осиковому – наповнене сумнівами, сумом, але і радощами. А от “солом'яний” наречений не забезпечить ніякої впевненості – не налагоджене. …
“Про Захід”
