«Ворота зими»: як на Третю Пречисту можна дізнатися про долю на наступний рік

Опубліковано:

Грудень і січень, напевно, два місяці року, на які припадає найбільша кількість церковних свят. Так, вже початок грудня знаменується великим релігійним празником. Адже сьогодні, 4-го грудня, православні та греко-католики відзначають велике, так зване Дванадесяте свято – Введення в храм Пресвятої діви Марії, або в народі – Третю Пречисту. Існує навіть приповідка: “Введення прийде, свят наведе”. Адже саме після Третьої Пречистої починається ціла низка улюблених зимових свят: Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколи, Ганни, а наприкінці – Різдво, Новий рік за старим стилем та Водохрещі.

Свято відзначається на честь історії про народження Діви Марії. Довгий час батьки Богородиці – Йоаким та Анна не могли народити дитинку і палко просили про допомогу у Бога. Натомість самі дали обітницю: якщо в них знайдеться немовля, то вони віддадуть його в служіння Господу в Єрусалимський храм. Тож коли в них народилися дівчинка і їй виповнилося 3 роки, Йоаким та Анна дійсно відвели її в храм, де вона мешкала та вивчала святе письмо, аж до заручин із святим Йосифом.

Окрім Третьої Пречистої є й ніша назва цього свята – “ворота зими”. Оскільки в календарно-обрядовій традиції саме на цьому святі замикається осінній сезон і починається зимовий. Введення – це своєрідний рубіж, який ділить рік на два господарські цикли: до свята можна копати землю, а після – суворо заборонено аж до Благовіщення. До речі, власне через це вірування жінки для господарських потреб запасалися глиною на увесь цей час. Крім того, з цього моменту до дев'ятого четверга не можна було праниками бити на водоймах білизну. В народі вважалося, що це нашкодить ниві, а ще гірше – може накликати бурю.

Відомий дослідник Олекса Воропай у книзі “Звичаї нашого народу. Зима” пише, що як і на Новий Рік (а також і на Різдво і на Великдень) той, хто перший прийде на Введення до хати, буде першим “полазником”, тобто тим, що приносить добро чи якесь лихо. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зранку до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя: “Коли ввійде (першим) молодий, гарний, здоровий чоловік, а до того зі грошима, то це добра ворожба: весь рік у хаті будуть усі здорові і будуть гроші вестися. Коли ж увійде старий, хворий, особливо стара баба, або коли хтось прийде чогось зичити, — то це злий знак”. Якщо цього дня хтось сторонній захоче щось позичити, то люди можуть запідозрити щось недобре. Це вважалося дуже поганою прикметою.

Ще на Введення обсипали того корови сім'ям і мастили маслом вим'я, щоб вони давали багато молока, а обкурювали їх для того, щоб ніхто не міг того молока відібрати. Крім того, це свято пов'язували також з культом померлих. Мовляв, у цей день Господь відпускає душі глянути на своє тіло.

В деяких місцях у вечері напередодні свята ще й святили воду. Цей звичай має ще дохристиянське походження. Воду треба було брати з такого місця, де сходяться три джерела, потім її проливали через два полум'я, а відтак водичку споживали під час хворості, вроків, або ж використовували для любовних чарів. Дівчата ж, вмивали щодня від свята обличчя снігом та потому витирали червоною тканиною: вірили, що тоді буде гарний колір обличчя. Аби “прядиво пішло на руку” жінки в саме опівночі сідали голі на порозі та пряли коноплі.

Народні прикмети: 

– Скільки на “Введення” води, стільки на Юрія трави.

– Як горобець нап'ється на Введення в бичачім сліду води, то напасеться худоба до Юрія (6 травня) трави.

– Як буде на Введення в сліду вода, то на Юрія трава.

– Як є на Введення вода, то буде в мисці / вліті молоко.

– Як Введення мостить мости, а Микола забиває гвіздки, то люта зима буде.

– Введенські морози ще зими не роблять.

– Як ляже глибока зима, то готуй глибокі закрома.

“Про Захід”

Про Захід