Сьогодні, 21-го листопада, греко-католики та православні відзначають Собор святого Архистратига Михаїла свято Собору Архистратига Михаїла і всіх Небесних Сил безплотних, або, як кажуть в народі, “Михайла”.
Михаїл – архангел і в юдаїзмі, і в християнстві, і в ісламі. Тричі згадується в Книзі Даниїла. В Апокаліпсисі постає як верховний командувач (архістратиг) Божого війська супроти нечистих сил, яких перемагає в битві. У християнській традиції – ангел-цілитель, згодом – захисник, патрон вояків і лицарів. Часто зображається у вигляді воїна, що перемагає дракона чи чорта, з мечем, прапором або терезами. У народній уяві Архистратиг Михайло – це мужній лицар, який перемагає всі темні сили нашої землі. “Грім гримить – це Архистратиг Михайло веде війну з чортами, – каже народня легенда, – де б не заховався нечистий, а стріла Архистратига знайде його скрізь”.
“Іноді, – каже друга леґенда, – з блискавки робиться хрест, – це Михайло благословляє, а Архангел Гавриїл стріляє в чорта”.
В Україні Архистратига Михайла вважають за свого покровителя – мисливці. Восени під час щасливого полювання, десь у лісі біля вогнища, старі мисливці розповідають багато цікавих переказів та леґенд про свого святого зверхника.
Чудесну легенду-переказ зафіксував відомий етнограф Олекса Воропай у книзі “Звичаї нашого народу. Осінь”: “Одного разу чорт сказав Богові: “Я заховаюся так, що ти мене не вб'єш”. “Ні, вб'ю!” – відповів Бог. “Я заховаюся під людину”. “А я вб'ю людину і дам їй царство небесне!” Чорт перелічив усі предмети, під які він міг би заховатися, а про кущ ліщини забувся. “Ось чому як застане кого буря в лісі, то ховайся під ліщиною, бо там тебе грім не вб'є”. Один мисливець був на полюванні й захопив його дощ, та такий – просто злива! А грім, а блискавка – пекло! Що робить? – шукає ліщини. Знайшов – такий густий кущ. Сів, як під стріхою: ні краплини, сухо! Недалеко річки, під кам'яною скелею, сидів якийсь дивний чоловік: панич – не панич, так, щось, як опудало. Як тільки затихав грім і припинявся дощ, панич вилазив з-під скелі, задирав писок догори і бридко кривився. Це він дражнився з Архистратига Михайла. Мисливець той, бувши не дурним, догадався, що то нечистий. Націлився на скелю і жде. Тільки затих грім і панич вибіг з-під скелі, – бах!.. і панича не стало. Мисливець пішов дивитися: немає нічого, тільки трохи смоли на землі розлито. Але то вже кожний християнин знає, що як чорта вбити, то з нього ні крови, ні кісток… тільки смоли трошки. Дивиться мисливець на смолу, аж підходить до нього Архистратиг Михайло з рушницею в руках, і каже:
– Що ти, чоловіче добрий, хочеш за те, що вбив чорта?
А той не розгубився та й каже:
– Міняймося, святий воїне, рушницями!
– Ні, – каже Архистратиг, – ця рушниця не підходить тобі, щось інше бажай!
– Та я, бачте, святий Михаиле, мисливець. Полюю в цих лісах ще змалку. Найкращий дарунок для мене, то це ваша рушниця.
– Що ж, – каже Михайло, – як ти такий напасливий, то бери, а мені свою давай. Та не забудь: як ця рушниця тобі надокучить, то приходь на це місце, – розміняємось!
“Добре!” – каже мисливець Узяв рушницю та й пішов. На що оком кине: бах! і є… Ні звір, ні птах, нічого від нього не сховається. А в тому селі був ставок; було це ще за старого режиму і ставок був панський. А мисливець, як мисливець: побачив на озері диких качок, стрілив і всі разом побив. Зібрав у мішок, узяв на плечі та й поніс панові. Приходить, а пан питається:
– Де це ти набив стільки качок?
– На вашому ставку, пане!
– Скільки ж разів ти вистрілив?
– Один раз, пане!
– Та я чув, як грім гримів над нашим селом, – грім серед ясного неба! – каже пан.
Мисливець злякався. “Піду, – думає, – розміняюся, щоб якогось лиха не нажити”.
Прийшов, розмінявся. Йде лісом зі своєю старою рушницею. Побачив зайця: бах! – заєць і покотився. Летить качка: бах! – каменем під ноги. На що не гляне, – вб'є!
– Чого ж то так, питаюся, в ремонті була, чи що?
– Е, який там ремонт! У Михайлових руках побувала, а святий, то є святий… Людським розумом того не збагнути”.
Крім цієї легенди є ще багато інших оповідань, де Архистратиг Михайло змальовується лицарем, суддею, оборонцем і покровителем мисливців на полюванні. Тому-то в цей день, на Михайла, колись у старій Україні мисливці йшли до церкви й перед образом святого Архистратига ставили свічку.
Якщо в цей час уже випав сніг, то люди кажуть: “Михайло приїхав на білому коні”.
Народні прикмети:
Якщо цього дня сніг буде мокрим, то майбутній урожай буде хорошим.
Якщо стоятимуть густі тумани, то така погода протримається до зимового Миколая.
Якщо на Михайла ніч ясна, то зима буде сніжна і красна.
Якщо Михайло дощем служить – добру й суху весну ворожить.
Іній – на великі сніги, а туман – на відлигу.
Якщо відлига – не жди санного шляху до Миколи.
Як на Михайла вітер з полудня, то буде тепло і до півгрудня.
День на Михайла похмурий і на деревах іній – до хорошого врожаю.
Від Михайла зима морози кує.
Як Михайло закує, то Микола не розкує.
Якщо на Михайла ніч ясна, то буде зима сніжна й красна.
“Про Захід”
