“Індустріальні парки в Україні – це форма, яку слід наповнити змістом” – В. Панов В інтерв'ю Федерації роботодавців України Володимир Панов, голова Об'єднання організацій роботодавців “Закарпаття”, директор керуючої компанії індустріального парку “Соломоново” ТОВ “Сезпарксервіс”, розповів про перспективи розвитку промислових територій в Україні, ключові фактори залучення інвестицій в індустріальні парки і бар'єри, які стоять на шляху ефективного функціонування і управління такими майданчиками.
Як в цілому ви оцінюєте перспективи розвитку в Україні промислових майданчиків як точок росту української економіки?
Звичайно ж, динаміка ініціювання та створення індустріальних парків в Україні – це позитивна тенденція. Адже основна мета таких майданчиків – стимулювати зростання виробництва і створити високотехнологічні робочі місця. Без власного національного виробництва розвивати економіку просто неможливо. Це з одного боку.
З іншого боку, індустріальні парки в нашій країні розвиваються аналогічно тому, як розвивається і вся країна. Якщо ми намагалися здійснити прорив в залученні інвестицій і створити точки зростання української економіки, то, скажемо відверто, що за цей період в країні досягти цього так і не вдалося. Сьогодні в Україні створено 26 індустріальних парків, а це значить, що є як мінімум 26 ініціаторів. При цьому похвалитися залученням учасників в ці парки поки що не можемо. Це означає, що ми маємо форму, в якій поки немає змісту. Виникають питання. Невже настільки не результативними є керуючі компанії цих парків? Невже вони не можуть знайти прийоми для промоції та демонстрації переваг таких парків на міжнародних і внутрішньому ринках. Висновок: якщо є 26 індустріальних парків і всі вони працюють не результативно, то проблема не в керуючих компаніях, а в середовищі, в якому функціонують ці парки.
Все ж не можу не підкреслити, що наявність в Україні таких ініціатив: 26 парків (при цьому потрапити в реєстр не так просто) – це ознака того, що є ті, хто й досі вірить і робить свій внесок в індустріальне майбутнє країни.
З 2014 року на Закарпатті функціонує індустріальний парк “Соломоново”. Як сьогодні виглядає майданчик? Чи вдалося досягнути поставлених цілей?
Хочу уточнити. Ідея створення індустріального парку “Соломоново” з'явилася задовго до прийняття Закону України “Про індустріальні парки” (в 2014 році прим. БЗ) . Цей формат існував і бізнес про нього знав. Група компаній “Атолл Холдинг”, випереджаючи законодавство, дивилася в майбутнє і активно займалася девелопментом промислового майданчика.
Якщо говорити про актуальний статус парку, то це сучасна промислова територія, побудована на основі грінфілд-системи, яка забезпечена необхідною інженерною та транспортною інфраструктурою. На території парку площею 25 га створена високотехнологічна промислова зона повномасштабного виробництва пасажирських легкових автомобілів. Вільна інвестиційна площа індустріального парку “Соломоново”, а це більше 40 га, запланована під розміщення нових виробництв. Напевно, на сьогодні більш привабливого майданчика для розміщення виробництва, ніж індустріальний парк “Соломоново” в Україні не існує.
Які фактори сприяють успіху проекту?
По-перше, це прекрасна логістика. Закарпаття – один з небагатьох регіонів у світі, який межує з чотирма державами і має доступ до багатомільйонного ринку збуту. Відсутні транспортні проблеми: в 500 метрах від парку можна користуватися європейськими дорогами, в 2-х км знаходиться автомобільний переїзд на кордоні з Угорщиною і в 20-ти км – автомобільний переїзд на кордоні зі Словаччиною, а в 60-ти км від парку починається автомагістраль М3, яка проходить через Будапешт, Відень, Прагу, Трієст, Салоніки та інші великі європейські міста. Що стосується залізничного сполучення, то тут також маємо унікальні можливості: в радіусі 3-х кілометрів знаходяться три з/д переїзди зі Словаччиною, Україною та Угорщиною. Ця перевага посилюється і тим, що в індустріальному парку знаходяться власні залізничний термінал і чотири колії (широкі і вузькі) для можливості транспортування вантажів, як в країни ЄС, так і в СНД. Тому з точки зору логістики – це ідеальна локація.
По-друге, сьогодні наш парк один з небагатьох готовий прийняти учасників і будувати для них виробничі площі. У безпосередній близькості знаходиться якірне підприємство “Єврокар” з виробничими потужностями до 130 тис. автомобілів в рік, а це може викликати особливий інтерес для виробництв автокомплектуючих.
Також, важливим є те, що ми маємо досвідчену і високопрофесійну команду, яка вміє працювати з інвесторами і має свою історію успіху у залученні інвестицій в Закарпатську область.
Виходячи із логістики, Закарпаття має більше переваг в залученні інвестицій на території індустріальних парків ніж інші регіони?
У всіх рейтингах регіонів в Україні відносно конкурентних факторів для ведення бізнесу, які складаються професійними аналітичними центрами, Закарпаття посідає тільки середні позиції (від 13 до 18 місця). Тобто якщо брати за основу рейтинги, то це не найпривабливіший регіон для ведення бізнесу. Але якщо врахувати логістику і географію, а також досвід роботи з інвесторами (а я нагадаю, що на початку 2000-их Закарпаття лідирувало за темпами залучення інвестицій в Україну і в область зайшли такі компанії зі світовим іменем як Yazaki, FLEX, Jabil, Volkswagen, Fisсher і т.д.), то в умовах нового економічного середовища ці фактори дозволять регіону в найкоротші терміни вийти на лідируючі позиції і стати магнітом для перенесення виробництв з усього світу. Більш того, я переконаний, що саме Закарпаття, як найзахідніший регіон, може стати тим двигуном, який через економіку і бізнес може вивести всю країну в європейське співтовариство.
Зрозуміло, що внутрішня конкуренція стає жорсткішою, адже 26 індустріальних парків вже внесені до держреєстру. Що пропонує індустріальний парк “Соломоново” потенційним учасникам? Які вигоди від розміщення виробництва на території парку?
Ми за конкуренцію, конкурентів не боїмося і готові боротись за інвестора в чесному змаганні і перемагати. Тим більше, повторюсь, що індустріальний парк “Соломоново” – це одне з найбільш перспективних місць для розміщення бізнесу в Україні. Є готовий майданчик з усією необхідною для розміщення виробництв інженерною і транспортною інфраструктурою. Наше завдання, як керуючої компанії – забезпечити максимальну підтримку учасників парку: від консалтингу, отримання дозвільних документів, будівництва площ, супроводу на всіх етапах розміщення виробництва, представлення інтересів учасника в усіх органах державної влади до забезпечення експлуатації об'єктів. Тому вигоди очевидні: ми гарантуємо не тільки найкоротші терміни розміщення виробництва на території парку, а й нівелюємо частину зовнішніх ризиків інвестиційного проекту.
Які бар'єри і проблеми стають на шляху створення і управління індустріальним парком?
Індустріальні парки України сьогодні можна порівняти з нашими вільними економічними зонами: вони є, але в них немає конкурентних переваг і стимулів, а значить, немає “магніту”, який притягує інвесторів. Тому, на жаль, інвестори вибирають інші країни, а індустріальні парки України, образно кажучи, розвиваються тільки в ширину, але не вглиб.
Основний бар'єр – це відсутність практики. Центр декларує, що займається розвитком мережі індустріальних парків в країні, а керуючі компанії декларують, що вони управляють цими парками. А управляти, по суті, нічим до тих пір, поки немає учасників. Тому на даному етапі індустріальні парки розвиваються кількісно, а не якісно, відпрацьовується модель взаємин з центральними органами влади. Тільки практика, а це розміщення виробництв в індустріальних парках, може зрушити все з мертвої точки.
Як держава і місцева влада сприяє розвитку індустріальних парків в Україні?
Все дуже просто. Держава повинна створити правила гри. Ці правила повинні бути в першу чергу привабливими (звісно більш привабливими, ніж у країн-конкурентів). Влада повинна прийняти відповідні закони і на весь світ задекларувати: “Україна відкрита для інвесторів”. Місцева влада, повинна зробити все, щоб цей інвестор прийшов в регіон. Позитивний результат можливий тільки за умови, що держава створює середовище “під інвестора”, а регіон впроваджує сучасну технологію роботи з інвестором в новому конкурентоспроможному середовищі. Поки цього не станеться, можемо чітко заявити, що Закон “Про індустріальні парки” є неефективним інструментом залучення інвестицій в країну.
Питання до Вас як до практика в залученні інвестицій. Які перспективи появи великих інвесторів і виробників в індустріальних парках України?
Чому на ці майданчики сьогодні не йде інвестор? Тому що Україна – це особлива зона економічного ризику. Тому що українській владі не вдалося переконати світовий бізнес в тому, що Україна відкрита для західного бізнесу. Слів недостатньо, необхідні справи, слова повинні підкріпитися законами.
Адже що відбувається в нашій державі? Якщо в період з 2001 по 2004 р.р. до нас приходило 15-20 компаній зі світовим ім'ям щорічно, то сьогодні немає такої зацікавленості в інвестуванні в Україну. Сьогодні інвестори більше розглядають Сербію, Румунію, Болгарію, Туреччину як майданчики для розвитку промислового виробництва, ніж Україну, і ми знову програємо конкуренцію. Світовий капітал переміщується туди, де вигідніше, і де є державні гарантії. Якщо ми запропонуємо умови кращі, ніж в інших країнах, то, ясна річ, що розвідка світового бізнесу не обділить Україну своєю увагою. Адже на Україну взагалі складно не звернути увагу. Це мегакраїна з величезним потенціалом, де можливе економічне диво. І всі це прекрасно розуміють, але чекають змін. Я переконаний, до тих пір, поки ми не змінимо правила гри, великих інвестицій в Україні не буде.
Що потрібно змінити в законодавчій базі для того щоб індустріальні парки стали магнітом для залучення інвестицій?
Існуюче законодавство невідкладно необхідно привести у відповідність з очікуваннями світових інвесторів, тобто закріпити на законодавчому рівні привабливі фіскальні стимули. Пакет законопроектів, який на сьогодні прийнятий в ВРУ в першому читанні передбачає звільнення на 5 років від сплати податку на прибуток і на наступні 5 років – 50% від ставки за умови реінвестування цих коштів в розвиток виробництва; звільнення від ввізного мита на обладнання для облаштування та здійснення господарської діяльності в межах індустріального парку; можливість за рішенням місцевої влади отримання фіскальних стимулів з податку на нерухоме майно, земельного податку та орендної плати за користування земельною ділянкою державної або комунальної форми власності. Також додати до цих стимулів нульову ставку ПДВ на імпорт технологій і обладнання, адже у світі практика оподаткування інвестицій – це моветон.
Такий арсенал стимулів – необхідний мінімум, який може дати поштовх для залучення інвестицій в індустріальні парки.
Якщо пофантазувати, яким ви бачите індустріальний парк “Соломоново” через 25 років?
Так… (сміється – ред.). Скажу наступне. Колись Словаччина для всього світу стала сенсацією, країною-відкриттям для великих інвестицій, ставши світовим лідером з виробництва автомобілів на 1000 чоловік. Цікаво, що за цим показником Словаччині поступаються навіть лідери світової економіки. Якщо глянути в майбутнє, я бачу індустріальний парк “Соломоново” світовим автомобільним феноменом, про який буде знати світу і досвід якого вивчатимуть в контексті того, що в країні з перехідною економікою вдалося створити потужний центр світової автомобільної індустрії. Навіть більше, я думаю, що індустріальний парк “Соломоново” дасть поштовх для розвитку автопрому та суміжних галузей і в інших регіонах України, створивши тим самим найбільший в Європі кластер інноваційного автовиробництва.
