Європейський смак Закарпаття: 5 страв, які треба порівняти з оригіналом

Опубліковано:

Гастрономічний туризм у світі на сьогодні мабуть є таким ж популярним, які і мандрівка історичними маршрутами.  Для того, аби спробувати ту чи іншу страву, гурмани готові долати тисячі кілометрів.

Закарпатцям у цьому плані неабияк пощастило, адже традиційна місцева кухня – це поєднання гастрономічних шедеврів десятків країн. А безвіз для місцевих – це справжній виклик спробувати оригінали страв та дізнатись, де ж смачніше?

Щороку на Закарпатті проводять чимало різних гастрономічних фестивалі, і жоден з них не обходиться без славнозвісних бограчу і печених ковбасок. Ці страви вже стали настільки звичними, що багато містян вважають їх абсолютно своїми, закарпатськими. Однак ні перша, ні друга  – не є абсолютно традиційною, так як і більшість наїдків, які є звичними у раціоні. Закарпатська кухня – це справжнє  поєднання гастрономічних особливостей різних народів, яке вдало зійшлося в одній таці, а безвіз  у цьому випадку – це не шлях у нове, а повернення до свого традиційного.

“Про Захід” вирішив розповісти про 5 традиційних страв, які чудово поєднують найзахідніший регіон з Європою. А активних користувачів кулінарних груп ми попросили поділитися своїм досвідом. Звичайно, наш матеріал є тільки оглядовим, і ми не можемо запевнити читачів у 100% автентичності рецептів, однак ми даруємо вам можливість самим приготувати традиційні закарпатські страви і спланувати тур у країни, де зможете посмакувати оригінал.      

Шніцель мукачівський

Рецепт цієї страви можна знайти у кожному збірнику рецептів закарпатської кухні. Смачний шматок підсмаженої свинини потрапив до нас з Австрії. А туди його привезли італійці, підглянувши в іспанців, які про нього дізналися від арабів. Зараз важко сказати, хто першим його почав готувати і за якою рецептурою, але те, що будь-яку закарпатську гостину важко уявити без відбивних – факт. Обсмажені у клярі шматки свинини, телятини чи баранини – дуже сподобалися нашим господиням.  Так традиційний шніцель мукачівський готують із корейки, шматки товщиною 2 см спочатку добре відбивають, далі солять, перчать і панірують і обсмажують на смальці. Подають мукачівський шніцель на смаженому батоні разом з гарніром та зеленню.    

 

Бринзові галушки

Відома традиційна словацька страва, про яку складено чимало пісень та приказок. Дуже популярна в різних варіація на території як Словаччини, так і  Закарпаття. В традиційному варіанті тісто на самі галушки роблять із додаванням картопляного пюре, а далі на сковорідці треба підсмажити сало кубиками, поки не зарум'яниться, посипати все хорошою бринзою і змішати з відвареними галушками. “Мій тато родом з-за Рахова, тому макарони/галушки з бринзою і салом готували і їли всі. Гомбовці творожні і кнедлі це також угорська/словацька страва. Як виявилось це тільки на Закарпатті їх в супермаркетах продають, на Україні навіть не здогадуються про такі страви” – ділиться кулінарними спостереженнями  закарпатка Ірина Янюк.

Лечо – всі барви літа

Це страва в усіх асоціюється з літом, адже в одній посудині тушкуються чи не всі яскраві овочі. До слова, ця класична страва угорської кухні, дуже поширена в країнах Європи. Так от в  східних районах Німеччини — лечо використовують у якості гарніру до м'ясних страв, приготованих на грилі, в Угорщині у саму страву додають копченості. Також лечо чимось подібне на класичний французький рататуй.

“Лечо – цибуля півкільцями, морква на крупній тертці, помідори кубиком, перець шматочками. Кидати по черзі, в кінці додаю 1-2 столові ложки сметани і декілька яєць, все перемішую і під кришку ще протушкувати. Також зараз дуже актуальне і смачне лечо з грибочками: 1 кг цибулі протушкувати, додати 2 кг перцю шматочками, потушкувати, засипати 1 кг відварених грибів (сироїжки, ніжки від білих, оленячі ріжки, гливи) протушкувати. Посолити, додати 200-250 грамів гострого кетчупу, протушкувати і закатати в стерильні банки. Дуже смачно!”, – ділиться своїми рецептами ужгородка Корнелія Новікова-Орос.

Фуа гра або гусяча печінка по-єврейськи

Дуже популярна страва, особливо  в тих родинах, де вирощують птицю. Печінку в закарпатських стравах як просто тушкують, так і готують з неї смачний паштет. І хоч фуа гра є традиційною різдвяною стравою, французи не заперечують, що перейняли її  у римлян, а до тих вона прийшла з єврейських застіль. У збірнику рецептів “Закарпатська кухня” автор Михайло Міцко згадує рецепт саме печінки по-єврейськи, де спочатку на сковорідці топлять гусяче сало, далі підсмажують шматочки гусячої печінки, підсолюють, додаючи цибулю та часник, і заливають водою. Коли вода випариться, печінку знову підсмажують  з обох боків, перекладають на тарілку, а в залишки рідини додають паприку, і поливають страву. Печінка виходить дуже смачною і вишуканою, тож якщо маєте у господарстві гусей, не проігноруйте можливість поласувати делікатесом. 

Сегединський  гуляш

Відома і дуже популярна чеська страва, яка подається з паровими кнедлями. Варіантів приготування є декілька, і в кожної господині є свої секрети. “Обсмажити м'ясо, з цибулькою, додати паприки меленої, залити водою. Додати квашену капусту, тушити до готовності. В кінці часнику багато і сметану змішану з ложкою муки, закипіло – готово!” – поділилася основами приготування страви мукачівка Марина Панасюк. 

А ужгородка Наталія Фатула – Кокайко зазначає,  що страву можна зробити як з квашеної, так і зі свіжої капусти. Господиня радить не забуті про ложку кмину, трохи томатної пасти і про те, що неабияк до капусти смакують і мисливські ковбаски.

І це ще не все: равлики, жаб'ячі лапки і навіть закарпатський трюфель

І це ще не все, так кілька місяців тому відомий туризмознавець Федір Шандор потішив новиною про те, що в Закарпатті з'явилася своя равликова ферма. Розташована вона у селі Нижнє Селище, що в Хустському районі, вирощують там равликів виноградних, відомий у всьому світі делікатес.

А в селі Тур'я Ремета вже століттями на весні ловлять жаб. Для приготування використовують лише задні лапки, на кілограм делікатесного м'яса місцевим потрібно  зловити майже 80 жаб. Зазвичай, улов продають рестораторам.

Ну і як не згадати про грибний сезон. Так от, окрім білих, все частіше на Закарпатті говорять і про дуже дорогий трюфель. Їх знаходять у різних районах краю та продають до ресторанів.

Тож аналізуючи закарпатські гастрономічні особливості, ми з впевненістю можемо говорити, що безвіз для нас – це повернення до своїх, як справжня вишенька на тортику, яка дає можливості насолодитися життя по-новому. А аби в цьому переконатися, достатньо взяти біометричний паспорт і вперед до кулінарних пригод.      

 

Вікторія Жуйко, спеціально для “Про Заходу” 

Про Захід