Щоденні тренування, чисельні змагання та поїздки за кордон. Для ужгородця Михайла Скукіса літня пора надзвичайно насичена, адже він гравець у пляжний волейбол. Попри те, що літо майже закінчилося молодик ще планує відвідати ряд турнірів та змагань, і, як каже сам хлопець, – витиснути з теплої пори максимум.
Ужгородському спортсменові двадцять два і наразі він закінчує магістратуру Ужгородського національного університету. Окрім навчання, хлопець встигає займатися тренерською діяльністю та їздити на різноманітні волейбольні турніри.
Любов до спорту Михайлові прищепив батько, який теж усе життя займався волейболом, а згодом перейшов у тренерську справу. Хлопець згадує, що в дитинстві часто спостерігав за тим, як проходять тренування інших команд і просив дозволу у батька пограти. Але той забороняв, аж поки Михайлові не виповнилося десять років. З того часу – волейбол його пристрасть, якій він віддає увесь свій вільний час та сили.
“Я ще в школі зрозумів, що своє життя поєднаю зі спортом, тому багато часу проводив на тренуваннях. Потім вирішив подавати документи в університет, і теж точно знав на який факультет. Я не вагався”, – розповідає Михайло.
“Не грамоти й медалі роблять з нас хороших спортсменів”
За весь час ужгородець встиг відвідати чимало турнірів, як в Україні, так і за кордоном. Хлопець розповідає, що задовго до вступу у вищий навчальний заклад здобув звання “Кандидата в майстри спорту” з обох видів волейболу: класичного та пляжного.
Спортсмен чимало разів грав на майданчиках Чемпіонату України у дитячій лізі і здобував призові місця. Також перемагав у Чемпіонаті України в категорії до двадцяти років, а після – аматорській лізі та вищій професійній. У складі університетської команди перемагав у змаганнях між університетами – “Універсіадах”. Ну, і звісно грав на закордонних турнірах.
За останній рік Михайлові випала нагода відвідати Словаччину. Дебют ужгородської команди відбувся на минулорічних змаганнях у Земплінській Шираві, де команда гідно себе представила виборовши друге місце. Спортсмен каже, що за останній рік відвідав ще чотири турніри. Зокрема з Кошіце, Стражського та Спішської Нової Весі команда привезла призові місця.
“Іноді на турнір за кордоном дешевше їхати”
Михайло Скукіс за свою спортивну кар'єру зміг відіграти турніри ледь не у всій Україні, хлопець розповідає, що у рідній країні, подекуди, змагання вимагають чималих фінансових витрат.
“Відвідати Чемпіонат України часто буває дуже дорого та й, іноді, потрібно далеко їхати. До прикладу, великі витрати тільки на дорогу до Харкова, а там потрібно десь жити та харчуватися – це не дешеве задоволення. Також вступні внески великі. Тому вирішив подивитися, що відбувається в Словаччині і потрапив на сайт волейбольної федерації. Туди виявилося їхати дешевше. У них діє цікава система – якщо ти добре граєш, перемагаєш і проходиш на змагання на наступний день, то вони організовують тобі житло”, – каже Михайло.
Також, розповідає спортсмен, значна різниця у призових фондах змагань. “Повертаючись з закордонних турнірів я завжди маю кошти, або принаймні покриваю усі свої витрати. Однак, коли перемагаю в Україні, то повертаю собі трохи більше ніж половину потрачених коштів”.
Про ідентичну ситуацію розповідають й інші спортсмени та тренери краю. До прикладу тренер з великого тенісу Ольга Шершун займається тренерською діяльністю вже не перший рік. Пані Ольга розповідає, що фінансова частина, на жаль, тільки на плечах батьків вихованців спортивних секцій: “Великий теніс – вимагає чималих фінансових витрат. Чимало вартують якісні ракетки та м'ячі. Про змагання та турніри взагалі мовчу. Зовсім нещодавно один з моїх вихованців грав на турнірі в Лондоні, інші грають в Європі – Німеччині, Словаччині, Польщі тощо. Турніри в європейських країнах відвідати дешевше та й цікавіше для самих юніорів. Однак, не всі батьки мають можливість платити за такі виїзди, тому ми завжди шукаємо спонсорів, які б у цьому допомогли”.
Інша ужгородська спортсменка – тенісистка Катерина Павлишинець за свою спортивну кар'єру відвідала Угорщину, Словаччину, Польщу, Австрію. Спортсменка розповідає, що найбільш пам'ятними залишилися турніри в Польщі та Австрії: “Організатори турніру влаштували все на високому рівні (зустріч, готель, годування, послуги гідів, перша медична допомога). Останню, на жаль, мала змогу протестувати на всі 100%. Чого не скажеш про організацію змагань в рідній країні”.
.jpg)
Трьохкратна чемпіонка України з фехтування, призерка Чемпіонату Європи, ужгородка Влада Харькова також на своєму рахунку має чималий досвід змагань у Європі. Дівчина погоджується, що організація європейських та світових турнірів якісніша, однак відзначає і хороший рівень українських фехтувальних чемпіонатів. “Звісно, в Європі потужний рівень організації заходів, але що стосується витрат на подорож, то немає значення куди їхати – витрат не оминути в жодному випадку. Звісно, якщо витрати бере на себе Федерація, то ти звертаєш увагу на деталі, однак коли твій приїзд – виключно твої проблеми, то немає часу на зайві роздуми. Я з дитинства пам'ятаю, що всі змагання були на плечах батьків, зараз ситуація покращилася, і я можу розраховувати на підтримку спортивної організації та Федерації”, – пояснює спортсменка.
“Діти тепер слабші фізично”
Михайло розповідає, що завдяки літнім навчальним практикам, які він проходив в університеті, знайшов ще одну спортивну стежку, яка його приваблює – тренерську. Особливо це стосується роботи з дітьми. Михайло зізнається, що йому зовсім не складно знайти спільну мову з молодим поколінням, однак його дуже бентежить рівень фізичної підготовки школярів.
“На мою думку зараз діти слабші, і винна цьому їх манія різноманітними гаджетами та технічними новинками. Їм вже не цікаво вийти у подвір'я і поганяти м'ячика, вони просто “зависають” в телефонах. І єдине, що в них качається – це додатки на телефон. Можливо, тут і батьки трохи винні і школи. Батьки, що не забороняють стільки часу проводити з телефоном в руках, а школи – що дозволяють їх носити у навчальний заклад. Коли я був на навчальній практиці в одній із шкіл, то бачив, коли під час уроків діти були занурені у свій гаджет, про уроки фізкультури ніякої мови і бути не могло”.
.jpg)
“Якби була змога тренуватися двічі на день, ми змогли здобути значно більші результати”
Нині ужгородський волейболіст тренується щодня, однак каже, що в Ужгороді немає пристосованих майданчиків для занять пляжним волейболом у зимовий період. Саме тому осінь, зиму і весну активно використовує для занять класичним волейболом.
У першу чергу перегляд у команду Супер ліги у Хмельницькому. У планах, звісно, Чемпіонат Європи з пляжного волейболу, але для цього, каже, необхідно ще трохи часу. А у найближчих планах ужгородського волейболіста Чемпіонат України з пляжного волейболу в Рівненській області, потім Кубок України в Затоці і Фінал Чемпіонату України у Києві.
Михайло Скукіс – молодий, амбіційний і дуже наполегливий спортсмен. Попри те, що на його рахунку вже чимало здобутих перемог, завойованих медалей та виборених призів хлопець не припиняє щодня тренуватися та удосконалювати свої вміння. Хлопець зізнається, що досвід ігор в Європі допомагає у професійній кар'єрі, і він не планує зупинятися на досягнутому. Однак найбільшою мрією ужгородця залишається збірна України з пляжного волейболу.
Вероніка Кобаль, спеціально для “Про Заходу”
