">
Погода Ужгород, Закарпаття 8 °C
прозахід
новини західної україни
П'ятниця, 15 грудня 2017 року
 Останні новини:

Ужгородець, переживши важкі удари долі, став талановитим майстром та успішним підприємцем

серпня 07
12:34 2017

Ім'я ужгородського столяра Андрія  Доніченка вже давно відоме як в краї, так і за його межами. Нині його роботи милують око на чисельних заходах присвячених дню міста, новорічних і різдвяних святах та різноманітних культурних заходах. Однак основним завданням майстер вважає необхідність зруйнування стереотипів та упередженого ставлення до людей з обмеженими можливостями – інвалідів.

Нині Андрій Георгійович Доніченко голова громадської організації "Паралельний світ", активний учасник виставок та підприємець. Його мрія – створити виробництво для людей з обмеженими фізичними можливостями. А поки він виготовляє дитячі пізнавальні пазли, скульптури, співпрацює з поліцією, міською владою та різноманітними організаціями. Трудар та мрійник. Людина, яка не знає меж.

"Все почалося тоді, коли я зрозумів, що повинен кардинально змінити життя"

Зустрічаємо пана Андрія в одній з місцевих кав'ярень. Чоловік одразу розповідає про останню роботу – виготовлення призів до святкування дня села Невицьке, що неподалік Ужгорода. Майстер ледь не вперше за день має трохи вільного часу на розмову, адже просто потопає в роботі. Чоловік втішений тим, що є замовлення, однак ділиться, що так було не завжди.

Історія Андрія Доніченка дуже складна, адже чоловік пройшов чимало випробувань. Спочатку боровся з важкою інфекцією, яка паралізувала ноги, згодом – з опіками, які пошкодили вісімдесят відсотків тіла зовні та  сорок відсотків всередині. Праву руку лікарі взагалі хотіли ампутувати. Пан Андрій розповідає, що вибух, який стався на роботі, пошкодив усе тіло. Дихати, рухатися і навіть їсти було дуже складно.

"Дуже довгий час мене годували через трубочку, було пошкоджене дихання та втрачена можливість нормально розмовляти. Тільки нещодавно зміг повернути собі мову, знайти роботу і хоч трохи не відчувати себе інвалідом" - пригадує ужгородський столяр.

Загалом вирізанням дерев'яних предметів Андрій почав займатися близько дев'яти років тому, однак дійшов до цього не одразу. Чоловік зізнається, що до опікового відділення жив як і всі, не думав про наслідки чи вартість свого життя. Однак все змінив випадок, і життя розклало все на свої місця. Коли постало питання життя чи смерті, майстер  питав себе, що він залишав після себе, чого досяг. Саме в цей момент зрозумів – нема чим пишатися.

"Доводилося працювати лівою рукою, бо права взагалі не функціонувала"

Чоловік розповідає, що цей випадок докорінно змінив його життя. Після лікування пройшов повторний обряд хрещення, і розпочав життя з нової сторінки. Загалом усе почалося із церковних робіт, обрамлення ікон, потім були дерев'яні янголи, і ось тепер дитячі іграшки.

Андрій Георгійович зізнається, що спершу працювати на ліву руку було складно, але з часом до ладу прийшла й права. Реабілітація була довгою та болісною – обпечена шкіра не давала руці нормально розроблятися.

Спершу оточення сумнівалося в силах ужгородського столяра, та нині його робота не викликає сумнівів – це витвори мистецтва. Пан Андрій уже й сам не пригадає, скільки робіт усього виконав, скільки подорожують Україною, а скільки світом, однак втішений, що його талант визнають чим далі, тим більше людей, і охоче замовляють його продукцію. 

Майстер зізнається, що вдячний тим людям які не бачать в ньому інваліда і готові до співпраці. Чоловік розповідає, що найбільшу опору знайшов на ужгородському підприємстві "Бутор-плит". Саме воно і донині допомагає столяру як технічно, так і матеріально. А також взяло на себе відповідальну роль -  стало меценатом громадської організації Андрія Доніченка.  

Також цікавою та плідною вийшла співпраця з ужгородською музичною школою. Адміністрація школи замовила виготовлення музичних ключів для першокласників, розповідає пан  Андрій, але робота вийшла настільки вдалою, що її замовили й з Міністерства.  

 

"Мрію про організацію, яка б покращила життя інвалідам"

Понад рік тому Андрій Доніченко зумів зареєструвати громадську організацію "Паралельний світ", де свій прихисток може знайти людина з обмеженими можливостями. Чоловік розповідає, що наразі в його справі дуже мало людей, хотілося б залучити інших, однак через фінансову складову мало хто хоче працювати.

"Я розумію, що поки запропонувати можу не надто багато. Робота є, і надалі буде, я переконаний, але поки не отримуємо великих доходів. Проте я дуже мрію про соціальне підприємство для інвалідів. Ввести двогодинний робочий день, але отримувати оплату як за повноцінний день. Одна, тут є одна умова, аби викладатися на всю потужність протягом цих декількох годин. Я переконаний, що людина не є продуктивною усі вісім годин, тому доцільно ввести менше часу, оплачувати повним днем, а ще й надавати можливість для фізичного та духовного відпочинку на території підприємства. Облаштувати зали, проводити фізкультуру та творчі гуртки, займатися плаванням" - розповідає Андрій Георгійович.

Майстер зізнається, що надихнули його на створення подібного підприємства угорські колеги, а саме інвалідна організація Start міста Ніредьгаза. Пан Андрій каже, що йому до вподоби  те, що вони функціонують не на пожертвах, а самі заробляють гроші. До прикладу, люди, які там працюють фасують сіль та цукор, виготовляють одяг, взуття та книги. "Тільки уявіт:, колектив працює чотири години, далі всі обідають і потім відпочинок до самого вечора. Тобто приклад саме такої організації мене й надихає. Я теж не хочу просити грошей, я готовий сам їх заробляти. У нашій організації ми б змогли виготовляти полиці, іграшки, і навіть прості меблі".

Чоловік каже, що не бачить жодних позитивних зрушень щодо інвалідів у місті. "У нашому місті взагалі небезпечно бути інвалідом. Ні тобі пандусів, ні асфальтованих узбіч. Навіть звукові пішохідні переходи, і ті вже не всі працюють. А те, що в місті немає туалетів, які були б пристосовані для візків? А громадський транспорт? Якщо місто немає такого мінімуму, то про яке працевлаштування може йти мова?".

Андрій Георгійович переконаний у своїх силах, і запевняє, що зовсім незабаром в місті, чи його околицях, з'явиться  підприємство створене для інвалідів. До цієї мрії чоловік вже почав рухатися – проводить переговори з інвесторами та благодійниками, однак гарантує, що якщо не знайде кошти – він їх заробить самотужки.

"Хочеться віддати усі замовлення і поринути у нові напрямки"

Завдяки співпраці з різними благодійними організаціями Андрію Георгійовичу та членам його організації час від часу вдається виїздити за кордон. Саме в Європі він побачив рівень життя людей з обмеженими можливостями, їх становище та можливості. Так, чоловік відвідав Словаччину і мав змогу познайомитися з головним архітектором та лісничим Кошіце, побувати в Угорщині.  

У нашій розмові торкаємось теми інших організацій, які допомагають інвалідам. Пан Андрій зізнається, що поважає усіх, хто має стосунок до таких товариств, адже допомагати інвалідам, чи утримувати садки/школи/гуртки для них в  нинішній час дуже складно. Однак щиро дивується тому, що інвалідні організації в місті діють окремо. Чоловік каже, що дуже прагне змінити цю ситуацію, адже об'єднавши зусилля  можна зробити значно більше. 

Зараз в ужгородського столяра чимало роботи. Одним із останніх проектів було виготовлення "Зеленого класу" просто неба у Ботанічному саду Ужгородського національного університету. Майстер наголошує, що втілення таких масштабних проектів можливе за підтримки інших організацій та меценатів. Так, до прикладу, "зелений клас" це спільна робота з Агентством сприяння сталому розвитку Карпатського регіону "ФОРЗА" у рамках проекту FORSOC "Ліси для суспільства – ліси без бар'єрів". Реалізація цього проекту стала можлива також завдяки  Міжнародній програмі Лісової Служби США, яка спільно з норвезькими та словацькими фондами надала фінансову підтримку.

Не оминає пан Андрій і різноманітні виставки. До прикладу цьогоріч відвідав ХХV міжнародну виставку "Карпатська писанка" на базі Вигорлатського музею у місті Гуменне Словацької Республіки, в якій взяли участь понад 90 словацьких і закордонних митців. Закарпатський обласний центр культури представив на виставці понад сто робіт. ГО "Паралельний світ", у свою чергу, представляли декоративну різьблену композицію у вигляді пасхального дерева з підставкою для писанок. 

За останні декілька років "Паралельний світ" та його засновник брали участь у різноманітних заходах, долучалися до розвитку культури міста. День міста, "Майся фест", "Кірпічка скликає друзів" - це далеко неповний перелік заходів, де можна було на власні очі побачити роботи ужгородського майстра. Також Андрію Доніченку вдалося долучитися до  Всеукраїнської інвалідної організації та знайти там добрих друзів. 

Однак за таку продуктивність доводиться платити, зокрема чоловік відмовився від групи інвалідності, для того аби могти працевлаштуватися та забезпечувати себе та родину. Чоловік зізнається, що після усіх негараздів все ж таки знайшов жінку, яка підтримує його, і разом подружжя виховує двох дітей.

З доробків пана Андрія все більшої популярності набувають пазли Закарпаття, які нині презентовані ледь не у всій Європі. Розповсюджені були і завдяки співпраці з Національною поліцією, яка замовила виготовлення та презентувала пазли європейським колегам, і завдяки представникам міської влади, які теж везли їх до Європи.

За цей час значно зросли можливості у виготовленні продукції. До прикладу за останній десяток років, поки чоловік займається виготовленням складанок, їх ціна зросла від двадцяти п'яти гривень і може сягати п'яти тисяч.

Сам автор розповідає, що пазли Закарпаття – це не тільки сувенір, а й повноцінна розвивальна гра для малечі, та пізнавальна -  для дітей шкільного віку. Гравець кидає кубик та ходить. Якщо вибрали Сваляву, то він повинен розповісти про особливості району, традиції. Так грають, поки не ознайомляться з усім краєм. А гравець, який найточніше опише усі елементи, – перемагає.

Саме складанки Андрія Доніченка викликають цікавість до його особи, а особливо ті, що розміром три на шість метрів(!). Такі пазли-гіганти виконала організація до торішнього дня міста та для фестивалю "Майся фест". Ці велетенські пазли розмальовували та складали самі відвідувачі фестивалю, вони не змогли залишити байдужим нікого.

"Тільки т,і хто бачив, як ми працюємо, розуміють, що ці іграшки – зовсім не забавки, адже вимагають чимало сил. Все вирізається вручну. Є елементи, на які принтером наноситься малюнок, а є такі, що вимагають ручного оформлення".

А зовсім нещодавно організація долучилася до заходу, присвяченому дружбі дітей Заходу та Сходу України, а розмальовували його понад 25 ужгородських школярів. Пазл "Схід і Захід разом", як подарунок, був переданий дітям зі Сходу на згадку про наш край.

Нині Андрій Доніченко продовжує співпрацювати з поліцією, і вже планує новий виріб – пазли "Правила дорожнього руху". Також у планах виготовлення дитячої Абетки. Та знову ж таки, все очікує на кошти.

"Головне правильно матеріалізувати свої бажання та мрії, тоді не буде жодних перепон. Я переконаний, що в мене все вийде, адже мені допомагає Бог, саме він наділив мене талантом, і він допоможе мені в реалізації ще безлічі добрих справ" - зізнається майстер.  

Розмовляла Вероніка Кобаль, спеціально для "Про Заходу"

Фото автора та prozak.info

Подібні новини



Популярні новини

84 тисячі доларів США та 20 тисяч євро незаконно перевозили в рюкзаку (Фото)

    84

Учора, 13-го грудня, в пункті пропуску для автомобільного сполучення "Рава-Руська- Гребенне" під час митного контролю легкового автомобіля  працівники ...

завантаження...