Незвіданий край: цікаві і маловідомі місця, які варто відвідати на Закарпатті (Фото)

Опубліковано:

Сезон літніх мандрівок у самому розпалі, і для того, аби побачити чудеса природи і прекрасні краєвиди необов'язково подаватися у далекі краї. Адже в Закарпатті чимало місць, які не такі відомі, як популярні туристичні маршрути, або й взагалі малознані для туриста, але до яких варто навідатися хоча б раз. Нещодавно “Про Захід” вже розповідав про 5 маловідомих, але гарних локацій на території області, у частині другій пропонуємо вашій увазі ще кілька не менш цікавих місць.

1. Гат (Гать) – загальнозоологічний заказник місцевого значення в Україні. Розташований на північно-західних околицях в Іршавському районі Закарпатської області, між селами Станово, Ділок і Загаття.Площа 75 га. Створений у 1984 році. Перебуває у віданні ДП “Загатянське ЛГ”.

Заказник створений з метою охорони та розведення поширених там рудих лісових мурах роду Форміка (Formica), які внесені до Європейського Червоного Списку. Завдяки своїм кормодобувним властивостям мурахи є особливо цінними для деревних насаджень. Куполи мурашиних гнізд обгороджені, щоб оберегти їх від випадкових руйнувань тваринами та людьми (туристами, грибниками тощо). Всі роботи зі збереження та примноження мурах виконують працівники Загатянського ДЛГ.Назву заказник дістав від однойменної назви тамтешнього лісового масиву і гори — Гат.Також тут можна зустріти і рідкісні види земноводних: саламандру плямисту, тритона карпатського такумку жовточереву, які також перебувають під охороною.

Штольня по дорозі на Соколине бердо ©YuriyBuriak

2. Скеля Соколине бердо знаходяться на території Кузійського заповідного масиву – заповідної території у складі Карпатського біосферного заповідника. У південній частині масиву розташована смуга юрських мармуроподібних вапняків, що утворюють численні мальовничі скелі, серед яких виділяється скеля Соколине бердо. В мережі можна знайти детальний опис того, як дістатися до скелі, позаяк  існує екотуристичний маршрут “На Соколине бердо”. Зокрема детальний опис шляху є на сайті заповідника

“Маршрут прокладений через заповідний масив, що знаходиться в басейні потоку Кузій. Він проходить мальовничою вузькою долиною, що затиснута між двома вершинами –Темпа (1091 м) і Полянський (1094 м). Маршрут веде нас на зустріч із залишками прадавньої природи – до стрімких скель, дерев-велетнів і декоративних реліктових рослин. Це світ вологих бучин із різнобарвним трав'яним ярусом, що буйно зацвітає навесні. Вздовж потоку Кузій нерідко зустрічаються сліди оленів, козуль, кабанів, які приходять сюди напитися води. Якщо тихенько проходити маршрутом на світанку, то можна побачити і самих тварин”, – йдеться в описі маршруту.

Що цікавого можна побачити дорогою до самих скель: водоспад, 360 м н. р. м. Через масив проходить смуга юрських мармуроподібних вапняків, які місцями виходять на поверхню, утворюючи стрімчакові скелі. У цьому місці між ними пробивається двометровий мальовничий водоспад. Багата кормова база та відсутність значних турбуючих факторів приваблюють сюди такого рідкісного птаха, як беркут. Протягом останніх 5 років тут постійно гніздиться пара цих пернатих хижаків. На території  масиву можна побачити такого рідкісного хижого птаха як осоїд, який знаходить тут сприятливі умови та велику кількість комах на лісових галявинах. Усього за кілька годин екскурсії тут можна ознайомитися з багатьма видами птахів, характерними для лісів Українських Карпат.

Ще дві цікаві локації на маршруті: нижня та верхня штольні. Це геологічні пам`ятки, які є  доломітовими штольнями. Їх залишили по собі геологи, що в шістдесятих роках проводили тут геологорозвідувальні роботи. Вони шукали золото та інші кольорові метали. Однак входи до штолень перекриті металевими гратами, оскільки знаходитись у середині просто небезпечно. Останній пункт маршруту – це власне сама скеля. Урочище “Соколине Бердо”, відоме великою популяцією тиса, що збереглася на вапнякових скелях пiд наметом яворово-букових лiсiв. Загальна протяжність маршруту – 4100 м. Тривалість 3,5-4,0 години.

3. Ворочівське озеро – гірське озеро в Українських Карпатах, в межах Перечинського району Закарпатської області. Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення (з 1984 року).Розташоване на південний схід від села Ворочово, на горі Анталовецька Поляна. Лежить у западині на висоті 700 м над. р. м. Озеро вулканічного походження. Складається з двох водойм загальною площею 0,4 га. Водойми круглої форми діаметром до 50 м. Вода дуже прозора. Живиться підземними водами. Оточене лісом, важкодоступне, – такий опис озера подає географічна енциклопедія України  у 3 томах.

А от Лазаренко Э.А. у путівнику “Вулканічними Карпатами” від 1978-го року дає й іншу назву локації – Синє озеро: “До одного з унікальних пам'яток природи Закарпаття, поза сумнівом, належить й Синє озеро, хоча воно відоме навіть далеко не всім місцевим жителям.Лежить це загадкове озеро в горах, серед густих лісів, приблизно за три години ходьби від села Ворочево. За більш точним визначенням воно розташоване на західному схилі древнього вулкана − Анталовецької Поляни, між її двома відрогами − Світильником та Сухим Дільчиком, на висоті близько 700 метрів над рівнем моря. Дорога до озера веде долиною гірської річечки Вишній Потік. Дивовижна картина: дві великі, заповнені водою лійки-вирви нагадують величезні очниці, в блискучих плесах яких відбивається синява неба.Своїм незвичайним видом озеро викликає надзвичайне враження, хоча розміри його зовсім невеликі. Кожна з лійок сягає в діаметрі 50-60 метрів. Між ними вузька − не ширше 15 метрів – перемичка, на зразок перенісся. Навколо громадяться великі уламки вулканічних порід”.

Однак мандрівка до озера може стати своєрідним квестом – до місця справді складно дістатися. До того ж, в останні роки почала з'являтися інформація, що водойма заболочується і пересихає.

4. Урочище Атак (інша назва – Оток) – ботанічна пам'ятка природи загальнодержавного значення в Україні. Розташована в межах Берегівського району Закарпатської області, на північ від села Квасово.Площа 52 га. Створена в 1974 р. Підпорядкована ДП “Берегівське лісове господарство”. В урочищі Атак охороняється дубово-ясенева діброва в заплаві річки Боржави. Деякі дерева в лісі мають висоту понад 40 м. Тут також зростають рідкісні рослини: марсилія чотирилиста, рябчик великий, беладонна лікарська, коручкаельбська, а також пізньоцвіт осінній, соссюрея різноколірна, занесені до Червоної книги України. Входить до складу Регіонального ландшафтного парку “Притисянський”. Іноді можна знайти назву “закарпатські джунглі” щодо цього урочища – теплий і вологий клімат низини сприяє майже “тропічному” розмаїттю рослинності. Кандидат історичних наук Йосип Кобаль зазаначає, що перша згадка про це урочище датується ще 1295 роком. На початку XV ст. за землі Отока судився знаменитий подільський князь Федір Корятович і шаланські дворяни.

У збірнику “Карпатські Заповідники” від 1966-го року кандидат біологічних наук С. М. Стойко так описує на той час дубовий резерват “Атак”: “Надзвичайно мальовничий куточок в закарпатських заплавних дібровах. Це своєрідний острів, що утворився в результаті меандр двох річок – Великої і Малої Боржави. За останнє сторіччя русло Малої Боржави часто змінювалося, залишаючи після себе обриви і улоговини. Вони періодично заповнюються водою і слугують своєрідною прикрасою пейзажу заповідника. В період весняних паводків, а також осінніх злив, острів майже повністю заливається водою. В такий час він нагадує тропічний ліс, до окремих його кварталів можна дістатися тільки на човнах.Разом з талими водами річка Боржава приносить з гір родючий мул, який з року в рік відкладається, збагачуючи ґрунт органічними речовинами.

В заповіднику поширений вічнозелений плющ. Нерідко плющ піднімається стовбуромдуба на висоту до 20 метрів, утворюючи, немов в тропічних джунглях, звисаючі ліани товщиною до 60-70 міліметрів. Прекрасний заповідний дубовий гай “Оток” в усі пори року. Це дивовижна колиска пралісу. Тут можна спостерігати за формуванням дубового пралісу від початку проростання жолудів до відмирання 400 літніх велетнів, пізнати той складний і цікавий взаємозв'язок в природі, який існує між рослинним і тваринним світом, між органічною та неорганічною природою. Тут можна добре відпочити під покровом вікових дубів, ясенів та ільмів, які пам'ятають ще дідів наших дідів”.

Головне фото:

Туристична карта Закарпаття. Автор: Микола Біляк

Лариса РОМАНЮК“Про Захід”

 

 

Про Захід