Цього місяця на запрошення уряду Угорщини головні лікарі загальної практики сімейної медицини з усіх районів Закарпаття мали можливість побачити, як працюють їхні колеги у сусідній державі. Уряд Угорщини виділив 6 мільйонів форинтів, організувавши для 16-ти закарпатських медиків триденний тренінг. Нашим медикам показали, як працює система охорони здоров'я у столиці Угорщини Будапешті, невеликому місті Ніредьгаза неподалік кордону з Україною, а також у звичайному угорському селі Ніртелек.
Серед медиків, котрі вивчали угорський досвід реформування системи охорони здоров'я, була і головний лікар Ужгородського центру первинної медико-соціальної допомоги Тетяна Козак. Вона і розповіла “Про Заходу” про свої враження від рівня медицини в угорській столиці, місті районного значенні і селі. Власне, виявилося, що особливої різниці немає, адже і в Будапешті, і в Ніртелеку діють однакові чіткі правила, а рівень надання первинної медичної допомоги є однаково високим.
“Цей тренінг організував для нас уповноважений уряду Угорщини з питань співробітництва і координації урядових дій щодо розвитку Саболч-Сатмар-Березької області та Закарпаття Іштван Грежа, – розповідає Тетяна Козак. – Наші сусіди, добре знаючи, що нині Україна намагається зробити перші кроки у кардинальному реформуванні системи охорони здоров'я, вирішили, що краще один раз на місці показати, як можна змінити стару систему, ніж сто разів про це розповідати. Ми дуже вдячні за таку можливість, адже справді могли детально у всьому розібратися і задати усі питання, які нас хвилювали.
Загалом Угорщина почала свою реформу ще у 1998 році, та лише кілька років тому там дозволили лікарям повністю вийти з-під державної опіки і отримувати ліцензії на приватну практику. У нас теж планують піти таким шляхом: спочатку дадуть лікарям утвердитися в новій іпостасі відповідального за первинну допомогу пацієнтів, а вже потім, коли медики навчаться бути також і менеджерами, боротися за кожного пацієнта, їм теж можуть дозволити приватну практику. Ми маємо розуміти, що це – процес непростий і тривалий. Як бачимо, в Угорщині він тривав 12 років.
У Будапешті ми познайомилися з сімейним лікарем Ласло Папом – до речі, нашим земляком, котрий виїхав з Іршави до Угорщини багато років тому. Він розповів нам, що медику отримати ліцензію сімейного лікаря в Угорщині доволі просто. Подальші ж умови його роботи можуть дуже бути дуже різними. Лікаря, якщо такого не вистачає у певному районі міста, може замовити муніципалітет. У села також часто запрошують фахівця із сімейної медицини, адже молодь, як правило, обирає роботу в інших країнах ЄС, де у лікарів вища заробітна плата. Саме тому, до слова, в Угорщину останніми роками виїхало доволі багато закарпатських лікарів. Молоді фахівці в Угорщині також можуть розпочати власну практику, зокрема, вигравши у грантових проектах сучасне медичне обладнання для свого кабінету. Словом, можливостей у тамтешніх фахівців є багато, всі вони почуваються впевнено і заробляють дуже пристойно”.
.jpg)
Тетяна Козак каже: їй дуже сподобалася та деталь, що в Угорщині пацієнт несе відповідальність за своє здоров'я нарівні з лікарем. Перед тим, як почати лікуватися у певного сімейного лікаря, пацієнт підписує з ним договір, у якому зобов'язується проходити всі профілактичні огляди та виконувати всі рекомендації свого лікаря. Якщо в подальшому він цього не робить, лікар знімає із себе відповідальність за його здоров'я і, скоріше за все, розірве з таким пацієнтом договір.
Не могли наші медики повірити і в те, що угорці не викликають свого сімейного лікаря додому через усякі дрібниці. За словами Тетяни Козак, практика показує, що у нас близько 70% викликів сімейного лікаря додому до пацієнта є безпідставними. В Угорщині це працює не так. Якщо пацієнт погано себе почуває, він записується на прийом до свого сімейного лікаря – благо, як правило, амбулаторій і кабінетів є багато, тож іти або їхати до нього не далеко. Якщо випадок критичний, хворий викликає додому “швидку”. Кликати ж додому лікаря, бо у пацієнта температура 37,5°, ніхто з угорців і не подумає. Ласло Пап у Будапешті, зокрема, зізнався нашим медикам, що відвідує вдома лише трьох своїх пацієнтів, одному з яких вже 98 років.
Крім власне практичних нюансів, закарпатським лікарям розповіли і про те, як працює в Угорщині система страхування. Заступник голови національного Фонду медичного страхування Ласло Кьорьоші детально розтлумачив, хто в Угорщині платить за лікування громадян, скільки, і як ця система працює. В цілому вона дуже схожа на ту ідею створення в Україні Національної агенції (служби) здоров'я, яку нині впроваджує в життя Міністерство охорони здоров'я.
.jpg)
У Ніредьгазі закарпатські медики дізналися, що на одного сімейного лікаря в Угорщині припадає близько 2 тисяч пацієнтів. Це така ж сама кількість, яку в середньому обслуговують на своїх дільницях і наші сімейні лікарі. Кожен пацієнт в Угорщині має електронну картку, в якій докладно описана вся історія звернень, профілактичних оглядів, вказані пільги, якщо вони передбачені цій людині тощо. Як правило, у кожного лікаря є асистент, який приймає відвідувачів, нагадує пацієнтам, що їм слід подовжити рецепт, з'явитися на профілактичний огляд, а може, якщо дозволяє кваліфікація, і взагалі взяти на себе певну частину обов'язків лікаря, наприклад, планово зважити немовля при огляді, або перевірити зір.
Неабияк вразила закарпатських медиків і сільська амбулаторія. Навіть там, де відвідувачів небагато і всі всіх знають, працює система електронної черги, тобто пацієнти або записуються заздалегідь, або на місці отримують з автомата талончик із зазначеним часом прийому. Раз на місяць до сільської амбулаторії приїздять вузькі спеціалісти, з якими керівництво місцевої громади заключає відповідні договори. Тобто, людям не треба їздити в інші населені пункти до, скажімо, хірурга, невролога, окуліста – в амбулаторії висить графік приїзду цих та інших фахівців, і до них можна прийти у заздалегідь визначений час.
Загалом закарпатські лікарі ознайомчою поїздкою і тренінгом в Угорщині залишилися дуже задоволені. Кожен із них погоджується, що зміни в українській системі охорони здоров'я конче необхідні. Тепер же вони на власні очі побачили, до чого слід прагнути і як можна зробити так, аби громадяни і в столиці, і в невеличкому селі отримували однаково якісні медичні послуги.
“Про Захід”
