41% закарпатців готові відзначати 8 Березня без квітів і привітань для жінок

Опубліковано:

Такі дані Прозаходу повідомила соціолог, керівник Центру ґендерної освіти при УжНУ  Маріанна Колодій.

Тільки 41% закарпатців готові відзначати 8 Березня без квітів і привітань для жінок, 78% із них це люди у віці 18-35 років (за даними опитування, лютий 2017 року, 225 осіб). 82% опитаних хочуть залишити 8 Березня вихідним днем. Як показали результати опитування Центру ґендерної освіти при УжНУ, для переважної частини людей 8 Березня це, у першу чергу, “ще один вихідний” і тільки потім – свято жінок, і, очевидно, ще менше людей, які прагнуть відзначення цього дня у первинному змісті (хоча тут слід зауважити, що серед останніх переважають молоді особи – 68%).

Днями на своїх сторінках закарпатці почали публікувати відкритий лист до голови Українського інституту національної пам'яті щодо святкування Міжнародного дня прав жінок. Зокрема. у листі йдеться про те, що 8 березня – не просто Жіночий день, а День прав жінок, коли кожна жінка, незалежно від віку, сімейного статусу, національності, віросповідання, місця проживання, стану здоров'я, рівня доходів чи фаху, має нагоду вголос нагадати оточенню про те, що вона – рівноцінна, повноправна громадянка, особистість, Людина, яка має власні інтереси, потреби і права, які це суспільство зобов'язане поважати і дотримуватися.

 

Підсумовуючи, в листі зазначають : “8 Березня – правозахисне свято, яке веде свій початок з дорадянських часів і походить з Європи, міжнародна спільнота (репрезентована ООН) визнає і відзначає його щорічно”.

Прозахід не міг не поцікавитися у соціолога, яка ситуація з дотримання прав жінок на  Закарпатті.

 ” Щодо дотримання прав жінок, то законодавчо в Україні прописано забезпечення і дотримання рівних прав для жінок та чоловіків, Закарпаття у цьому сенсі не є виключенням. Важливо розуміти, що у реаліях України, гарантовані законодавством права, часто не стають реалізованими на практиці можливостями. Наприклад, жінки мають рівні з чоловіками права на працю, гідну оплату та кар'єрний ріст. На практиці маємо: близько 70% випускників ВНЗ це дівчата, але лише 40% із них працевлаштовуються; середній розмір заробітної плати жінок на 30-35% менший, ніж у чоловіків; тільки 19% підприємств очолюють жінки. В Україні стрімко поширюється такий процес, як фемінізація бідності (серед збіднілого населення чисельно переважають жінки) Чому? Відповіді можуть бути різними, але, очевидно, що розрив у соціальних умовах і можливостях жінок та чоловіків існує. Знову постає питання Чому? Якщо у країні гарантовані права людини, то незалежно від статі, чи інших ознак, такі розриви існувати не повинні” – пояснила Прозаходу Маріанна Колодій.

 

 

Серед тих, хто на своїх сторінках опублікував текст звернення, багато відомих ужгородок. Зокрема журналістка Ольга Беца прокоментувала:  “Я підписала петицію, тому що вважаю,  8 березня – це не свято, як ми звикли вважати, а важлива подія, день, який варто відзначати на державному рівні. 8 березня – це не про Радянський союз, 8 березня – це про права людини. І це не можна забувати. І взагалі: те, що зараз відбувається навколо цього свята дуже схоже на якісь історичні маніпуляції. Тобто нібито замість радянського 8го березня (хоча насправді суто історично цей День не має стосунку до РС) нам “підсовують” День матері і День сім'ї (на державному рівні). А чому? Невже всі жінки – матері? Взагалі ці свята якісь дуже патріархальні. Вважаю, що 8 -ме березня варто відзначати, адже права людини завжди на часі”.

Поділяє таку думку і відома психологиня Наталка Касим: ” Підписала, бо 8-е березня це день боротьби за права жінок. І це єдиний такий день. В нас далеко не все добре з гендерною рівністю, зарплати у жінок все ще менші на третину за зарплати чоловіків, жінки все ще страждають від домашнього насильства, вони дотепер стикаються з явищем “скляної стелі”, коли їх не ставлять на керівні посади. В нас до цього часу зникаюче мало жінок в політиці та на керівних ролях в державному і місцевому управлінні. Дівчатка дотепер стикаються з гендерними стереотипами і тиском, коли хочуть навчатися технічним і точним наукам. Жінки до цього часу працюють фактично в 2, а з дітьми – в 3 зміни, коли приходять з роботи і займаються обслуговуванням сім'ї, а якщо діти маленькі- то в основному всі обов'язки з догляду за дитиною теж на жінці.

Ще додам. В нас вихідний у цей день відмінили через ніби-то декомунізацію. Але ж 8-е березня не має стосунку до Радянського союзу. Якщо ми подивимося на історію виникнення цього дня, то виявиться, що при союзі просто використали і змаргіналізували цей день, перетворивши його на “свято весни і краси”, з тюльпанами і подарунками. В той час, як сенс цього дня якраз у тому, щоб дати голос жінкам, щоб вони могли говорити про те, що їх турбує, а не бути вчергове об'єктами”.

” Щодо традицій відзначення Міжнародного дня боротьби за права жінок та міжнародний мир (повна назва визначена ООН у 1977р.), то дискусії в Україні тривають вже досить давно. Сьогодні інтерес до цього дня поновився через пропозицію вилучити його із переліку державних святкових та вихідних днів, а також приписування цьому дню виключно радянського “комуністичного” походження. Бажання багатьох жінок і чоловіків в Україні, які вважають, що 8 Березня слід залишити у календарі державних свят, вилилися у підписання петиції-звернення. На мою думку, сьогодні хороший момент ще раз з акцентувати увагу на традиціях відзначення 8 Березня у нашій країні, можливість повернутися до його первинного змісту – забезпечення прав жінок і миру – і нарешті відійти від “свята весни, краси і тюльпанів””  – підсумувала керівник Центру ґендерної освіти при УжНУ  Маріанна Колодій.

 Вікторія Жуйко, спеціально для Прозаходу

 

 

Про Захід