Ужгород у кадрі: як у місті знімали фільм про Унгвар «Спокута чужих гріхів»

Релігійну драму "Спокута чужих гріхів" нині називають одним із шедеврів українського ретро-кіно, хоча більшість українців про цей шедевр навіть не чули. Нині ми цей пробіл трохи заповнимо, тим більше, що це, напевно, єдиний радянський фільм, у якому справді розповідається про Ужгород.

Коли я почала шукати інформацію про цей фільм, спершу не могла зрозуміти, чого навколо нього стільки політичної гризні? Гляньте лише на один з коментарів, залишений на сайті про кіно користувачем з Петропавловська-Камчатського: "Хорошо помню, как потряс меня этот достойный фильм. Великолепная игра мастеров украинского советского кино. Видимо, сегодня этот фильм в Украине запрещён неонацистами. Ведь в нём – приговор тем, кто сегодня правит бал на украинской земле. Александр НУРЕЕВ".  

Уже цікаво, правда? Стрічку "Спокута чужих гріхів" знімала у 1978-му на Західній Україні кіностудія імені Довженко. Основою фільму послужила повість українського письменника Василя Сичевського "Вернись, Ружено". Книга, написана 1965 року, направду дуже цікава. У ній дуже гарно описаний Ужгород часів Підкарпатської Русі і Угорщини, його вулички, життя семінаристів духовної семінарії, замок, вулиця Капітульна, ресторан "Корона" тощо.

Фільм не передає і частини тієї атмосфери Ужгорода, яку створив у книзі Василь Сичевський. Зате чудово висвітлює ідеєю "поганої" церкви (у книзі священики справді змальовані пияками, брехунами і розпусниками, найбільше ж дісталося реальній особі – греко-католицькому єпископу Олександрові Стойці), яка підтримує угорських фашистів, і, як противагу, "хороших" більшовиків. Чого вартий лише факт того, що головний герой – молодий римо-католицький священик Богдан Чичура, розчарувавшись у вірі, наприкінці фільму стає партизаном.

Стрічку "Спокута чужих гріхів" не повністю знімали в Ужгороді. Частина зйомок відбувалася у Львові, інша – у різних карпатських селах. За сюжетом, священик із закарпатського села бере до себе сироту Богдана, котрий, підрісши, закохується у доньку місцевого вчителя Василя Русина Ружену. Богдана віддають на навчання до духовної семінарії, тим часом обманюють, що Ружена вийшла заміж за іншого, аби він став григоріанським священиком, поїхав до Риму і прийняв целібат.

Ужгород у кадрі вперше з'являється, коли Богдан після навчання і висвячення повертається до Ужгорода. У поїзді він зустрічає батька Ружени, котрий чомусь представляється німецьким офіцером. "Унгвар,Унгвар", – кричить провідник у вагоні. Старовинний локомотив заїжджає на перон, з вагону сходять пасажири. У кадр потрапляє частина перону  зі службовими приміщеннями вокзалу.

Також видно залізобетонну вогневу точку, яка після Другої світової війни аж до перебудови вокзалу розташовувалася біля будівлі.

На вокзалі священики, котрі зустрічають Богдана, бачать оголошення про розшук Василя Русина, батька Ружени, якого зіграв Іван Миколайчук. Про цей папірець у своєму інтерв'ю згадувала сестра Миколайчука. Мовляв, на різдвяні свята актор надіслав це оголошення рідним у Чорторий, а внизу під текстом дописав: "Як зустрінете його на Різдво у Чорториї, піймайте й напоїть, а потім – похміліть".  

Коли Богдан їде з вокзалу до церкви, видно паркан греко-католицького кафедрального собору. 

Також кадри захоплюють вежі собору. Є інформація, що деякі сцени знімали також всередині собору та єпископської резиденції.

"Ужгород – не Рим, – кажуть священики Богдану. – Ми тут тихо живемо, як миші". Види Ужгорода викликають у Богдана спомини про те, як він навчався тут в духовній семінарії разом із сином священика, котрий його прийняв сиротою. Августин також був закоханий у Ружену, тож разом із отцем-учителем, котрий бажав, аби Богдан прийняв целібат і цілком віддався вірі, вони задумали втілити хитрий план. Августин, несподівано отримавши спадок від дядька у Мюнхені, йде з семінарії, а Богданові каже, що гарно погуляв на своїх заручинах із Руженою. Єпископ вмовляє Богдана поїхати до Риму на навчання у григоріанському університеті.

Тепер Богдан повернувся, і єпископ одразу призначає його професором семінарії і вікарієм. На одній із зустрічей єпископу дорікають, чому, мовляв, примушує священиків копати лінію Арпада? Той каже: наша армія під Волгою розбита, у Міжгір'ї партизани в лісі сидять, а ви переживаєте, аби ваші священики не схудли?

На цій же зустрічі до єпископа підходить полковник Шомоді зі своїм помічником з "Нахтігалю", котрим виявляється Августин. Він і розповідає Богдану про те, чому його вислали до Риму, а ще зізнається, що Ружена його не зраджувала, відмовилася виходити заміж за Августина і давно постриглася у монахині.

Схвильований Богдан вибігає зі свого помешкання, і тут у кадрі видно вхідну браму ужгородського замку.

Богдан біжіть до монастиря, у якому проживає Ружена. При цьому можна розгледіти, що біжить вздовж замкового муру над ровом по вулиці Капітульній.

Ружена проганяє Богдана, котрого вважає зрадником. Той же мимоволі стає свідком розмови єпископа з настоятельницею монастиря, в якій є натяк на інтимний зв'язок між духовними особами. Богдан остаточно розчаровується у церкві і їде до свого рідного села, аби навідати сестру.

У селі Семигір'я ж якраз ловили батька Ружени вчителя Русина, котрий був, як виявилося, прорадянським партизаном і шпигуном. Операцією керував Августин, котрий не пожалів рідного села, перетрушував  і палив усі хати. Русин, не бажаючи, аби через нього постраждало усе село, здався. Його привезли до Ужгорода, а перед стратою повели до Богдана на сповідь. Богдан хоче врятувати свого вчителя, пропонує йому тікати таємним ходом, який веде від замку до річки. Але Августин ловить його на допомозі шпигунові і намагається заарештувати.

Василя Русина розстрілюють, Богдан знову їде у рідне село, де на нього вже чатує Августин. Під час бійки Богдан випадково стріляє в Августина, після чого тікає у ліс. Якщо у книзі йдеться про прямий контакт Богдана з партизанами, то у фільмі кінцівка лише натякає на те, що головний герой пішов до лісу шукати справедливості.

Прем'єра цього фільму відбулася у червні 1979 року. Герої у ній говорять українською мовою, однак є версія з російським дубляжем. Ролі у фільмі зіграли такі відомі українські актори, як  Іван Гаврилюк, Іван Миколайчук, Микола Сектименко та Ніна Івашова.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, "Про Захід"