Завтра, 22-го грудня, православні та греко-католики відзначатимуть день Святої Анни, матері Діви Марії. Цей день відзначають в пам'ять непорочного зачаття Матері Ісуса Христа. Крім того, саме на 22 грудня у північній півкулі припадає доба з найдовшою у році ніччю і, відповідно, найкоротшим днем, або зимове сонцестояння.
З давніх-давен зимове сонцестояння разом із літнім, а також весняним і осіннім рівноденням займали важливе місце в календарно-обрядовому циклі та тісно пов'язувалися з різноманітними віруваннями і обрядами у багатьох народів світу.
У народі цей день називали народинами сонця, адже потому день повертає на літо, а зима на мороз. Є навіть приповідка, що у Аннин день світловий день збільшується на "горобиний крок".
Колись існував звичай, за яким дзвонарю платили 24 срібні монети за те, що повідомляв передзвоном про народини сонця. Предки вірили, що літо і зима маю тільки дві зустрічі за цілий рік: на Стрітення та в день св. Анни.
Свято Анни дуже поважали жінки в надії – їм цього дня було заборонено працювати. А от на Закарпатті жінки, які потерпали від головного болю, не пряли у цей день, бо вірили, що допоможе позбутися болячки.
Вже від Ганни господині активно проводили підготовку до Різдвяних Свят, а бджолярі спостерігали за різними прикметами, які допомагали у їх справі.
Однак найбільше різних вірувань щодо дня зимового сонцестояння побутували за давніх язичних часів. Предки вірили, що така довга зимова ніч – це зла воля божества на ймення Карачун. Зимове сонцестояння мало назву "карачун" у низки слов'янських народів.
Карачун (Корочун, Керечун) – в народній традиції термін, закріплений головним чином за різдвяним циклом обрядів і вірувань. В українців, поляків, словаків, моравців, болгар, сербів цим словом позначаються зимовий сонцеворот – Різдво і Святвечір, 24 і 25 грудня, період святок, а також різдвяний хліб і різдвяне деревце. У болгарських діалектах цим словом може називатися літній сонцеворот – день св. Феодора (8 червня). У давньоруській мові Карачун означав піст перед Різдвом, сонцеворот – Спиридонів день (12 грудня за старим стилем), передріздвяний піст, обряд колядування.
Загальним елементом усіх цих значень є переворот, поворот, різка і значима зміна стану, представлене у назвах днів зимового і літнього сонцевороту, що є межею зими і літа; у позначеннях смерті і граничного стану між життям і смертю (агонії); у назвах нечистої сили, яка викликає смерть, особливо передчасну.
В Карпатах важливе обрядове і магічне значення мав різдвяний хліб – карачун, який вважався символом сімейного багатства.
Хазяйка пекла його у вивернутому кожусі і рукавицях, всередину хліба клали зерна різних злаків, часник, трави, облатку, встромляли стебло вівса або ялицеву гілочку, ставили баночку меду і освяченої води, обв'язували Карачун джгутом льону або конопель, щоб усе це уродилося і було благополучне. Шматок Карачуна і усе "випечене" в ньому зберігали як ліки, оберіг і сильні магічні предмети. З Карачуном гадали, катаючи його по підлозі: якщо він перекинеться на верхню кірку, це означало нещастя в скотарстві або смерть кого-небудь із членів сім'ї. Гадали також за формою, яку Карачун прийме в печі.
Народні прикмети:
– Після Ганни сонце повертає на літо, а зима – на мороз.
– Казала Ганна, що надія марна.
– Ясне сонце – на Новий рік буде сильний мороз, якщо хмарно, на деревах іній – під Новий рік буде відлига.
– Яка Ганна до полудня, така зима до кінця грудня.
– Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки.
– Коли іній вкриває дерева, то це передвісник хорошого врожаю.
– Коли йде дощ – вся весна буде дощовою.
– Тихий і безвітряний день – на врожай садовини.
"Про Захід"
