U-run – клуб, що об’єднав любителів бігу

Ранкові, денні чи вечірні пробіжки у Європі, де нині модно вести здоровий спосіб життя, є явищем буденним і звичним. Там бігають окремо і групами, можуть просто на обідній перерві зробити пробіжку довкола офісу, а крім того, проводять багато бігових змагань, серед яких і благодійні забіги та жартівливі старти. У нас культура спортивного бігу ще не є такою розвиненою, і цю ситуацію взялися виправляти хлопці й дівчата з Ужгородського бігового клубу (Uzhhorod Running Club), який скорочено називають U-run.

Клуб цей ще дуже молодий, його заснували восени цього року. Ідея належить ужгородському економістові і бухгалтеру Миколі Машіці, котрий займається бігом близько 5 років і вже кілька разів приймав участь у різного роду марафонах. Він розповідає, що біг у нас люди часто починають ненавидіти з дитинства, а точніше зі шкільних уроків фізкультури, на яких непідготовлених дітей примушують здавати різні нормативи. Натомість бігати потрібно правильно і у власне задоволення. Саме тому в Ужгородський біговий клуб приймають будь-кого, адже їхні групові пробіжки – це не змагання, там не “ганяють” і не примушують бігти з останніх сил, аби на фініші серце зупинилося. Навпаки – Микола ці групові забіги клубу називає легким масажем серця, адже біжать усі повільно, навіть розмовляючи на ходу.

“У мене почалося все зі звичайних ранкових пробіжок. До того я взагалі зі спортом не дружив, а тут, після народження доньки і досягнення певного віку, чогось захотілося зайнятися власним здоров'ям. Коли почав бігати зранку, познайомився з багатьма бігунами. Люди у нас бігають: хтось для себе, хтось – більш серйозно. Але всі якось ховаються, якщо можна так сказати, у тих районах, де проживають.

Скоро мені стало замало просто ранкового бігу. Я почав ходити до спортзали, правильно харчуватися. Потім зареєструвався задля цікавості на участь у марафоні в Кошице. Коли заплатив за реєстрацію гроші, зрозумів, що треба готуватися серйозніше, інакше пробігти 42 кілометри не зможу. Тренувався півроку і таки пробіг. Це був дуже цікавий досвід, – розповідає Микола Машіка. – Щодо клубу, то він починався з трьох людей. Спочатку ми почали ранком бігати разом, потім до нас приєднувалися друзі і друзі друзів. А далі визріла ідея повноцінного клубу з традиційними суботніми груповими забігами і подальшою реєстрацією громадської організації для проведення в майбутньому масових заходів”.

Зараз щосуботи на масові групові тренування Ужгородського бігового клубу приходять близько 30 ужгородців. Збираються на 9.00 до центрального входу у Боздоський парк. Коротка розминка – і вперед у легкому темпі через Слов'янську і Київську набережні, пішохідний міст, набережну Незалежності і Студентську, через підвісний міст і назад до входу в Боздоський парк. Всього – 6 кілометрів, які бігуни долають в середньому за 40 хвилин. Новачків під час бігу не кидають, чекають всіх. Кажуть, біг у групі допомагає долати ще й сором'язливість деяких бігунів (особливо це стосується дівчат), котрі не люблять бігати самим, привертаючи увагу перехожих.

Навесні Микола Машіка з друзями планують запровадити і вечірні групові пробіжки. Слідкувати ж за діяльністю клубу і розкладами тренувань можна на сторінках клубу у соцмережах.

“Нині в Україні поступово стає модним проводити в різних містах благодійні забіги та марафони. Це хороша можливість для міста репрезентувати себе, це залучення туристів і дієва пропаганда здорового способу життя.

Колись і в Ужгороді бігали марафони. Наші змагання з марафонського бігу були відомі на весь Радянський Союз, останній раз їх проводили, здається, у 1992 році. Є ідея за підтримки Федерації легкої атлетики відродити їх і та популярні колись змагання “Ужгородська десятка”, тобто забіг на 10 кілометрів.

А почати, так би мовити заявити про клуб, ми хочемо благодійним забігом “Пробіжи – допоможи”, який пройде цієї неділі, 18 грудня, в Ужгороді. Це буде забіг у стилі жартівливих заходів, популярних у Європі, коли будь-хто може вдягнути костюм та пробігтися заради доброї справи. Наш забіг буде присвячений Дню св. Миколая, відповідно зібрані кошти підуть на реалізацію різноманітних благодійних і святкових проектів ГО “Щасливі діти”.

Взяти участь у забігу може будь-хто. Маршрут легкий, не потребує спеціальної спортивної підготовки, тож пробігти його зможе навіть дитина. Учасники повинні пам'ятати, що це не змагання, а тому не треба бігти, ламаючи на снігу голову, аби прийти до фінішу першим. Це буде більше розважальний захід, легкий забіг у шапочках Миколая, покликаний привернути увагу до здорового способу життя і благодійності.

Для тих, хто не бігає регулярно, можу порадити одягнути термобілизну (якщо така є), штани, футболку і флісову кофтину. Взути легкі і зручні кросівки, на голову обов'язково надягнути шапку. Переодягнутися і залишити речі можна буде у приміщенні бібліотеки в пасажі.

Бігти будемо 2 кілометри. Старт – на площі Театральній, далі через пішохідний міст, Київську набережну, міст Масарика і назад до Театральної по набережній Незалежності. Температуру повітря синоптики обіцяють мінусову, зате опадів не буде. Тим, хто боїться захворіти, вдихаючи на бігу холодне повітря, можу порадити дихати носом, або одягнути на обличчя баф, бандану чи легкий шарф.

На фініші бігунів чекатиме теплий чай. Для дітей плануємо організувати різні забави, буде і невеличкий ярмарок. Сподіваємося, що люди прийдуть і для того, аби підтримати нас, підбадьорюючі вигуки протягом всього маршруту будуть для бігунів дуже важливими. Гості нашого свята, звісно, можуть не бігти, та ми будемо раді, якщо вони все ж долучаться до збору благодійних коштів. Якщо сума пожертви буде більшою за 50 гривень, ми подаруємо вам ще й шапочку Миколая. Сподіваюся, у нас все вийде, і в майбутньому ми ще не раз організовуватимемо в Ужгороді жартівливі, благодійні і серйозні спортивні забіги” – пообіцяв представник Uzhhorod Running Club Микола Машіка.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”