прозахід
новини західної україни
Середа, 26 квітня 2017 року
 Останні новини:

Святкуємо Андрія правильно: дівчата ворожать – хлопці гуляють  

грудня 12
13:59 2016

Сьогодні вночі, з 12-го на 13-те грудня відбудеться одна з найцікавіших ночей у році – перед днем святого Андрія Первозваного, який християни східного обряду відзначатимуть завтра, 13-го грудня. Навіть ті, хто не надто цікавиться народними традиціями, знають, про Андріївські ворожіння та вечорниці.

Попри те, що саме свято відзначається на честь великого християнського святого – покровителя України, дуже багато традицій та звичаїв, пов'язаних з цим днем, є дохристиянськими, народними. Вони, як зазвичай, стосуються вгадування власної долі та обрядів, що закликають щастя і гаразди.

Як пише відомий український дослідник та етнограф Олекса Воропай у книзі "Звичаї нашого народу. Зима", – від свята Андрія віє чарівною староукраїнською стихією.

Згідно дослідження науковця у переддень та власне на саме свято дівчата та хлопці збиралися на вечорниці, аби погуляти та дізнатися про своє майбутнє. Як водилося в давнину більшість ворожінь були скеровані на те, аби дізнатися про свою пару. Увесь період до Різдва починаючи від 7-го грудня – дня святої Катерини – це час молоді, яка збирається на вечорниці, аби ближче роззнайомитися та підшукати собі подружжя.

"Собаче" ворожіння

Андріївські ворожіння вважалися правдивими і достовірними, оскільки мали велику силу. Один з головних обрядів цього свята – це випікання балабушків. З цього й починалися ворожіння перед Андрія.

Втім з випіканням маленьких круглих пиріжків теж все було не так просто. Воду для тіста треба було носити із криниці, але не посудиною, а... ротом. В цей момент хлопці, які ховалися та чатували на дівчат, мали розсмішити дівчину, яка несла воду. Як тільки дівчина не втримавшись пирскала зо сміху та "губила" воду, все доводилося починати спочатку. Хлопці, бувало, що очікували на дівчат біля кожної криниці, тож доводилося домовлятися: з дівчат частування і хлопці не перешкоджають їм носити воду. 

Далі вже спечені балабушки, які кожна дівчина значила по своєму, викладали рядочком і пускали до хати голоднющого пса. Далі пильно стежили за поведінкою собаки: чию випічку з'їсть першою – перша заміж вийде, навіть не зверне увагу – сидіти дівкою ще цілий рік, схопить і занесе в темний куток – вийде заміж у далекий край. Але найгіршим варіантом  вважалося, коли пес тільки надкусить балабушку.

Інше доволі кумедне ворожіння – це ходити і слухати попід вікнами чужих хат. От як пояснює значення деяких розмов Олекса Воропай: "Оце підбіжить під вікно до тієї хати, де багато дітей, стане і слухає. А в хаті саме розбешкетувалися діти. Мати свариться на них: "Сядь, Івасю! Дівчина сердито відбігає під вікна, бо почути "сядь" значить, що вона сидітиме ще "в дівках" цілий рік. Під вікном другої хати інша з дівчат почула, як господиня до свого чоловіка або сина сказала: "Іди, Грицю, корові дай сіна! Це добрий знак, бо сказане "іди" віщує весілля.

Інколи дівчата не тільки слухають, а й гукають під вікном: "Дядьку, де ключі?" Господар, що хоче пожартувати з дівчатами, відповідає: "У вівсі, щоб посивіли ви всі!" Але зараз же поспішає поправитися: "Ні, ні, дівчата, у пшениці – щоб усі ви були молодиці!"

Звісно, що дівчатам було мало просто знати вийдуть вони заміж чи ні, хотілося ж іще й вивідати, ким буде суджений.

Щоб це вгадати, вона посипає на долівку трохи пшениці, наливає в мисочку води і ставить люстерко. Коли все вже готове, впускає півня і слідкує за ним: якщо півень нап'ється води – чоловік буде п'яницею, клюне пшениці – господарем, а як гляне в люстерко – паничем і ледарем.

Бігають ще дівчата до річки, набирають намулу з дна і приносять до хати. В хаті цей намул уважно розглядається; якщо там є шматочок заліза чи цвях – чоловік буде ковалем, тріска –теслею, скло – склярем, шкіра – шевцем, пісок – мулярем, а якщо, крім землі, немає нічого – хліборобом!

А от найпростіше було дізнатися, як же буде іменуватися обранець. Просто йшли на вулицю і питали першого стрічного як його ім'я. У такий вечір ніхто з того не дивувався, бо знали, що дівчата ворожать.

Якщо ж хочеться побачити, як же буде виглядати милий, то було ворожіння на сон. Треба було зняти крайку (пояс) скласти її навхрест під голову та засинаючи промовляти: "Живу в Києві на горах, кладу хрест в головах. З ким вінчатись, з ким заручатись. З тим і за руки держатись". Той, хто у сні візьме дівчину за руку і буде її судженим.

Сердитий кавалер – віз на хаті

Також на Андрія побутувала цікава народна розвага, яка була центральним обрядом Андріївських вечорниць. На Андрія дівчата всі гуртом пекли спеціальний солодкий корж – калиту, дуже сухий і з діркою по середині, який потім високо підвішували на стрічці на балці посеред хати. Один кінець стрічки мав вільно висіти, аби за нього можна було смикнути та підняти ще вище.

Один з парубків, який вважався у гурті жартівником та веселуном, брав у руки квач, вимащений у масній сажі та ставав під калитою на сторожі. Оцей сторож називався "пан Калитинський". Кожен парубок (пан Коцюбинський) по черзі мав "на коні" (коцюбі) доскакати до пана Калитинського, з яким відбувався жартівливий діалог. І тільки той хлопець, який не засміється із кепкувань та жартів пана Калитинського міг кусати калиту, за якою треба було підскочити до гори та вхопити її зубами. Однак і тут все не закінчувалося, адже пан Калитинський смикав мотузку і корж підлітав під саму стелю...

Той же, хто не втримався від сміху чи посмішки, втрачав можливість кусати калиту, а пан Калитинський ще й вимазував йому обличчя сажею. Бувало, що у доброго пана Калитинського за цілий вечір ніхто так і не міг вкусити калиту. Іноді в розвазі брали участь і дівчата, але вони "під'їжджали" до пана Калитинського на рогачах. Того ж хлопця ,який таки вхопив калиту зубами, величали "Андрієм", а дівчата одягали йому на голову вінок із барвінку.

Зрештою корж таки знімали із сволока і розділяли між всіма, хто брав участь у забаві. Однак дівчата отримували свою частку задарма, бо ж пекли калиту, а от хлопці мали викупити свій шмат та дати дівоцтву гроші на стрічки за роботу.

Далі всі сідали до вечері, яку готували дівчата, а юнацтво мало принести могорич – горілку, "за те, що калита була солодка".

Ще одна особливість цієї ночі – це те, що хлопцям вибачалися будь-які бешкети та жарти – люди не мали за це тримати на них зла.

"Якщо парубок сердитий на батька своєї дівчини (не пускає дочку на цілу ніч гуляти або каже: "Не ходи з ним, ледарем!"), то такого батька треба "провчити". Парубок підмовляє хлопців, ставить могорич і... хлопці гуляють! Батьки дорослих дочок знають про це, самі ж колись парубкували, але... "хлопців, як чорта – не встережеш!". І вранці: там віз на хаті, там ворота на річці пливають, а в іншого господаря — він дуже вже дошкулив парубкам — геть і розібрали, і кілка не знайдеш. А то ще було й так: парубки виводять нову вулицю. Назносять околоту, старих тинів, воріт і таке набудують, що в темну ніч та ще напідпитку не розбереш, де ти: вдома чи на десятій вулиці...", – описує Олекса Воропай.

Народні прикмети

Якщо вода на річці тиха – на рівну зиму, шумовита – на завірюху.

Якщо вдень ішов сніг, то бути хурделицям цілий тиждень.

Як ще до цього дня сніг не випав – зима буде теплою, а як з'явився – довгою і холодною.

"Про Захід"

Подібні новини



Популярні новини

Втрачений Ужгород: грецька церква

    Втрачений

Ужгород був багатонаціональним у всі часи. Це ми вам доведемо, розказавши історію про досить велику грецьку і сербську громади, які об'єднали зусилля задля ...

завантаження...