Втрачений Ужгород: будинок Едмунда Бачинського

Гадаю, чимало ужгородців звертали увагу на будинок, зведений на території скверу на площі Дружби народів. Нині він фактично розділяє сквер навпіл: з одного боку – бюст Масарика, з іншого – погруддя Штефаніка. Посередині ж – вілла, що належала людині з тієї ж епохи, мерові Ужгорода, чехословацькому сенаторові та міністрові внутрішніх справ Підкарпатської Русі Едмунду Бачинському.

Прізвище Бачинських на Закарпатті на слуху. Це дуже давній і розгалужений рід, відомий у краї ще з XVI століття, майже всі члени якого були так чи інакше пов'язані з церквою. Нині рід Бачинських активно вивчає один з його представників – Іван Бачинський. Саме він і допоміг нам відшукати інформацію про дідусевого брата Едмунда, а також поділився світлинами з родинного архіву.

Виявилося, що всі предки Едмунда Бачинського по чоловічій ліній до шостого покоління були греко-католицькими священиками, а сам Едмунд поєднав дві відомі священицькі родини: Бачинських і Фірцаків. Батьком Едмунда був Степан Євгенович Бачинський – заслужений намісник Рахівського округу й парох в Ясіні, а мати, Єлизавета Фірцак, була двоюрідною сестрою греко-католицького єпископа Юлія Фірцака. Саме в такій сім'ї 13 червня 1880 року народився Едмунд Бачинський. Сталося це в Калинах Тячівського округу, де тоді служив його батько. Всього ж у сім'ї було семеро дітей: 5 хлопців та 2 дівчинки, причому двоє з братів – Степан та Юлій – теж продовжили традицію Бачинських, присвятивши життя служінню в церкві.

Едмунд (у газетах міжвоєнного часу його ім'я писали і як Євгеній, а угорською – Ödön) не бачив себе у священицтві. Він вступив до Будапештського університету, вивчав там юриспруденцію, ставши по закінченні навчання доктором права. Після отримання диплому Едмунд залишився в Угорщині, працював юристом у різних містах (точно відомо про його роботу у Дебрецені). Першою дружиною молодого юриста була Марія Товт. Про обставини їхнього знайомства і саму Марію родина нічого не знає. Відомо лише, що у 1911 році Марія народила Едмундові доньку Марію Гедвігу й померла одразу після пологів. Вдруге Едмунд одружився на доньці будапештського греко-католицького священика Оронці Губан. Скоріше за все, сталося це за кілька років по смерті Марії, адже через тривалий час, коли подружжя Бачинських складало свій тестамент (так у нас називали заповіт), Оронка зазначала, що коли її не стане, хай все майно перейде до доньки Едмунда Марії Гедвізі (Міці), яку вона виховувала змалечку і яку любила, як власну дитину.

Друга дружина Едмунда Бачинського Аврелія (Оронка)

У 1919-му році сім'я Бачинських переїхала до Ужгорода. Едмунда призначили суддею комітатського суду, або седрії. З того часу й почалося його стрімке кар'єрне зростання. У травні 1922-го Едмунд Бачинський змінив на посту старости Ужгорода Мирона Стрипського. З 1929-го по 1938-ий обирався сенатором до чехословацького парламенту. У 1938-му став міністром внутрішніх справ Підкарпатської Русі, а 19 жовтня 1938 року, перед Віденським арбітражем, на чолі делегації представляв інтереси Підкарпатської Русі на переговорах про майбутні кордони у Мюнхені.

У тогочасних газетах є чимало згадувань про Едмунда Бачинського, та всі вони, як правило, лише перераховували його ім'я у складі гостей чи учасників тих чи інших офіційних подій і світських заходів. А ще про Бачинського завжди згадували, якщо йшлося про легендарну футбольну команду СК "Русь". Відомо, що на утримання улюбленої команди сенатор щомісячно перераховував половину своєї заробітної платні. 15 серпня 1925 року його обрали заступником голови спортивного клубу "Русь", а в 30-х роках він навіть очолив відому футбольну команду і почав іменуватися довічним головою лігового клубу "Русь".

Ми не знаємо, де в Ужгороді жила сім'я поважного сенатора до 1935 року. З архіву КП "Архітектурно-планувальне бюро" відомо, що земельну ділянку у Малому Галагові (тобто у сквері на вулиці Гойди) подружжя Бачинських придбало у Підкарпатського банку на початку 30-х років. Очевидно, тоді ця територія міста ще не була архітектурно спланована (карти Ужгорода тих років закінчуються якраз будівлею Рафанди на нинішній набережній Незалежності), тому й вийшло так, що той будинок у скверику стоїть там самотньо і якось нелогічно. Жили у ньому Бачинські з 1935-го і майже до кінця 1938-го років, а тоді разом з іншими представниками чехословацького уряду виїхали до Хуста.

Відомо, що в період після Віденського арбітражу, коли Ужгород був угорським, Едмунд Бачинський відійшов від політики, до кінця Другої світової війни жив у Хусті і знову займався виключно юриспруденцією. На той час його донька Міці вже була вдовою Ласло Петровці і проживала у Будапешті. Дітей у неї не було.

Едмунд Бачинський та, ймовірно, його донька Міці з чоловіком

Коли до Хуста зайшла радянська армія, 64-річного Едмунда Бачинського заарештували. Управління контррозвідки "СМЕРШ" 4-го Українського фронту без суду вивезло літнього чоловіка за межі краю. Як згадував потім політв'язень Микола Бандусяк, серед тих діячів Карпатської України, яких відправили до табору для військовополонених на шахті "Юнком" в Єнакієвому, разом з ним був і Едмунд Бачинський. Лише з його слів і відомо, що колишній сенатор помер у 1945-му у таборі від тифу. А через те, що справу по ньому тоді ще не довели до суду, справи, як такої, нині ніде й не немає.

З інвентарної справи будинку Бачинських стало відомо, що дружина Едмунда Оронка (Аврелія) Бачинська у 1950-му, вочевидь, не підозрювала, що її чоловіка вже років п'ять як немає на світі. Вона, проживаючи у Хусті на вулиці Червоної Армії, подала позов до суду, вимагаючи, аби влада визнала за нею та її чоловіком право володіння будинком по тодішній вулиці Київській окружній в Ужгороді. Суд тоді визнав за подружжям факт права власності на 10-кімнатний цегляний будинок з мансардою та підвалом. Однак вже через рік, у 1951-му, міськвиконком в особі голови Половки та секретаря Лазаренко звернувся до голови виконкому обласної Ради депутатів Туряниці з проханням зачислити будинок до комунального фонду житла.

Сенатор Едмунд Бачинський (1938)

Підстава була такою вражаючою, що хочу її процитувати: "Колишній власник цього будинку був губернатором (президентом) Закарпатської області, крупним діячем ліберальної аграрної партії "Землеробський союз". Експлуатував закарпатський народ і отримував за це 30 тисяч крон на місяць, коли середній заробіток службовця не перевищував 500 крон. Бачинський Едмунд займав видне місце в парламенті Волошина в Хусті. При угорцях отримував пенсію, як колишній крупний політичний діяч. У 1944 році був арештований контррозвідкою і перевезений на схід. Виконком Ужгородської міської ради депутатів трудящих вважає, що будинок по вулиці Київській окружній, 42 був придбаний на нетрудові доходи, тож просимо зачислити його у комунальний фонд житлового управління виконкому".

Нічого й казати, що Бачинський ніколи не був президентом чи губернатором, підозріло великою виглядає й космічна зарплатня у 30 тисяч корун, яку він нібито щомісяця отримував. Однак такого роду звернення, вочевидь, результати таки принесли. У документах за 1951 рік є інформація про смерть Едмунда Бачинського (виходить, що або Бандусяк помилився з датою, або офіційне повідомлення про смерть прийшло зі значним запізненням). За його заповітом все майно включно з ужгородським будинком відійшло дружині Аврелії. Далі ж в інвентарній справі є довідка, що на основі рішення облвиконкому та міськвиконкому № 716 від 8 грудня 1955 року будинок відходить державі.

Аврелія Бачинська у старості

З колишнього маєтку Бачинських зробили дві квартири, заселили туди жильців. Що сталося з меблями та іншими речами в будинку – невідомо. Аврелія Бачинська за майно більше не боролася. Вона жила на квартирі у Хусті аж до своєї смерті у 1976 році. Єдина донька Едмунда, рано овдовіла Марія Гедвіга, згодом вдруге вийшла заміж за Йожефа Бенко. Вона померла у Будапешті 1967 року, так і не маючи власних дітей.

Нині будинок Бачинських в Ужгороді має не найкращий вигляд. Власники квартири на першому поверсі там не живуть, приміщення пустує. Мешканці квартири на другому поверсі люб'язно погодилися показати будинок, розповіли, що він добротний, однак через те, що у ньому давно не робили ремонтів, холодний. Про тих, хто зводив маєток, нинішні його мешканці нічого не знають. Я ж обіцяла написати і показати їм, хто тут жив і якою трагічною була їхня доля.

Збережені оригінальні сходи та підлога у будинку Бачинських

Тетяна ЛІТЕРАТІ, "Про Захід"