На Закарпатті оприлюднили інформацію про кримінальне переслідування переселенців

Опубліковано:

Сьогодні, 18-го листопада, в Ужгороді відбувся круглий стіл щодо проблеми, яка назріла в Закарпатті: захист від кримінального переслідування державою внутрішньо переміщених осіб. На заході зібралися представники громадських організацій, які займаються правовим захистом внутрішньо переміщених осіб, представник від Нацполіції та власне переселенці зі сходу держави, які розповіли, як постраждали від кримінального переслідування. Мова йде про випадки порушення кримінального провадження у відношенні ВПО, що пов'язані з виплатою адресної допомоги.

Зокрема, як розповіла Ірина Рогова до неї на орендовану квартиру в час її відсутності (жінка була на роботі) з'явилася дільнична поліції, мовляв дуже потрібно зв'язатися. "У телефонній розмові вияснилося, що мені потрібно прийти в поліцію. Я пішла у міськвідділ, дільнична мені показала мою справу із соцзахисту і сказала, що вона хоче взяти від мене письмові пояснення: до мене вимога повернути державі кошти (адресна соціальна допомога) у розмірі 15 тисяч гривень за оренду житла. Думала, що дам пояснення і все вирішиться, але в результаті виявилося що мені треба пройти графологічну експертизу. Знаєте, я пройшла ту експертизу і думала, що це вже все, але далі від мене вимагали 5 зразків підпису за попередні періоди. При чому, якщо я їх не надам, то, мовляв, вони можуть витребувати їх з місця моєї роботи, або із дитсадка, в який ходить моя дитина", – зі сльозами пояснює жінка.

Причина, через яку жінку викликали в поліцію, те, що вона начебто обманула державу, бо не вказала, що у неї у власності є житлове майно. Однак, як каже Ірина, нерухомість про яку йдеться, навіть з натяжкою не можна назвати житловою. Це старий, повністю занедбаний будинок, без даху. І що перед тим, як порушувати кримінальну справу взагалі ніхто не перевірив, у якому ж стані, її так зване "житлове" майно. "Два роки я прожила на Закарпатті, люди тут ставилися до мене з розумінням, сама знайшла роботу, сама винаймаю житло, намагаюся інтегруватися в суспільство. Вибрали Закарпаття, аби бути якомога далі від Донецька, аби жити подалі від того всього, і тих людей. Ми ж не просимо ні грошей, ні житла, але за що до нас так відноситися, для чого нас принижувати. Потім мені сказали, що я мала зразу туди йти з адвокатом, але я ніколи в житті не потребувала послуг адвоката, не мала справ з поліцією, все відбувалося так швидко і раптово, що я навіть не мала часу оговтатись", – розповідає жінка.

Сергій Корінєвський: "Мені 26 липня вручили папір з вимогою повернути кошти, які я отримував як соцдопомогу. Причина – у моєї дружини знайшли частку в приватизованій квартирі. Але це квартира її батька, вона отримала ту частку, коли жила з батьками, до одруження. Зараз в тій квартирі живе брат дружини з родиною і батьки. Як мені туди вертатись, де у нас не буде навіть кімнати, хіба куток. Але я вказав, що у мене у володінні немає жодного житлового приміщення. У соцслужбі пояснили, що вони шукають будь-яке житло у власності, навіть 1 метр квадратний, а все інше я буду доводити в суді".

Павловський Олексій  розповів, що у нього ситуація схожа з попередньою, єдине, що відзначив, що не вибирав куди йому їхати з окупованого Криму, бо він військовий, і його сюди перевели на службу. Олексій з числа тих військовослужбовців, які не порушили присягу перед державою та виїхали з Кримського півострова після його анексії Росією.  

Світлана Бернадська: "Я бабця, яка має під опікою за рішенням суду двох неповнолітніх дітей. Крім того, вже непрацездатного віку. Мене тут так зустріли, що я можу тільки подякувати закарпатцям. Знаєте, ми сюди їхали не по своїй волі, у нас стріляли. А тепер ми маємо повернути державі гроші, бо начебто ми їх здобули шахрайським шляхом. Мені повідомили, що це через те, що ми маємо 40 тисяч гривень депозиту в гривнях, а я їх не вказала. Але у мене по суті не було того депозиту, я взагалі не мала доступу до тих грошей. У 2014 році я не могла забрати гроші, бо можна було їх зняти тільки в тому відділенні, де ти ставив кошти на рахунок, тобто в зоні АТО. В 2015 році депозити заморозили, я його зняти не могла. Найбільше в цій ситуації мене вражає те, що справу передали не до суду, а саме в поліцію, бо це, мовляв, шахрайство. Таке відношення до переселенця від держави дискредитує саму державу".

Юрист В'ячеслав Ломброзо відзначив, що не зрозуміло, чому держава створює презумпцію винуватості по відношенню до внутрішньопереміщених осіб. Одразу починати кримінальне переслідування – це своєрідне залякування і тиск.

Оксана Яковець, радники Міністерства соціальної політики України з питань ВПО в Закарпатській та Львівській області: "Я вражена некомпетентністю органів соціального захисту населення. На жаль, система працює в агресивному режимі у відношенні до людей. У нас таких випадків, слава Богу, ще немає. Нам вдалося упередити цю ситуацію, хоча є виклики пов'язані з такими самими питаннями, до управління соцзахисту. І є дуже формальне відношення чиновників до постанови, яка регламентує надання цієї допомоги.

Зауважу, що мова йде саме про житлове приміщення у власності особи. Наголошу, не частку, а приміщення. Але чиновники трактують це по своєму, і це не чиновники вашого місцевого рівня. У нас на Львівщині провадиться активна роз'яснювальна робота, і нам вдалося упередити тиск збоку силових, правових структур. Коли до мене приходять люди, то я кажу: хай соцзахист подає в суд і хай там щось доводить, але у переселенців є вправо захищатися. Є велика підтримка внутрішньопереміщених осіб у цьому питанні збоку правових, правозахисних організацій. Маю інформацію по місту Львову: у нас на обліку офіційно понад 11 тисяч внутрішньопереміщених осіб. Є близько 8 тисяч сімей, яким платиться ця соціальна допомога, з них близько 23% мають зауваження по верифікації. Ми вживаємо всіх заходів, аби якомога менше порушувати справ у судах. Головне питання в тому, як нам переломити відношення держави до переселенців. Є багато сімей, для яких ця допомога справді є єдиним джерелом доходу".

"Про Захід"

Про Захід