Єдиний в Закарпатті та Україні центр – інтернат для молодих людей з розумовими та / або фізичними вадами “Парасолька”, розташований у Тячеві, цими днями святкує 5-річчя. Напередодні заклад, де проходили “Дні відкритих дверей”, відвідали журналісти, які поспілкувалися з ініціаторами створення унікального центру, в'язали участь у святковому концерті та переконалися: якщо з дітьми та підлітками з вадами займатися та організувати нормальні умови життя, вони тільки зростають: як фізично, так і емоційно.
Два дні поспіль у “Парасольці” також проходили семінари та майстер-класи, які проводили українські фахівці та спеціалісти із Швейцарії – країни-партнеру проекту, яким опікується БО “Комітет медичної допомоги в Закарпатті”.
Саме БО “Комітет медичної допомоги в Закарпатті” став ініціатором створення п'ять років тому центру “Парасолька”. Розповідає Наталія Кабацій, керівник БО “Комітет медичної допомоги в Закарпатті”: “Парасолька” є філією Вільшанського дитячого будинку-інтернату, найсильніші підопічні якого після 18 років переводяться у цей заклад. На сьогодні тут проживають 25 осіб, це діти – сироти, які можуть лишатися у “Парасольці” упродовж всього життя, вони перебувають на утриманні держави. Але наш проект, коли ми його започатковували, був направлений на те, щоб рано чи пізно такі молоді люди могли набути навичок і соціалізуватися, і змогти самим чи під супроводом жити у місті. До речі, маємо одну вихованку з “Парасольки”, яка одружилася, народила доньку і щасливо живе у Тячеві”.
За словами Наталії Кабацій, їхнім завданням було переконати владу, Міністерство соціальної політики , що такі люди можуть бути інтегровані у суспільство. “Багато працюємо у цьому напрямку з владою, міністерством, пропонуємо різні концепції та підходи, другий рік нову законодавчу базу для “підтриманого проживання у громаді”. Щоб узаконити це поняття, і щоб молоді люди могли б проживати чи у сумісних квартирах чи поокремо залежно від рівня інвалідності, – каже керівник організації.
Не дуже у нас звертають увагу на це питання, завжди якісь знаходяться першочергові питання, а соцзахист перебуває на залишковому понятті. Як з фінансової точки зору, так і з боку законодавства. Легше всього державі підтримати великі дитбудинки, де все врегульовано, не потребує зміни підходів”.
На сьогодні у Вільшанському дитбудинку перебуває 200 дітей, 80 з них можуть у майбутньому переселитися у “Парасольку”, інші – з великими фізичними ураженнями повинні постійно мати сторонній догляд.
Генні Граф, представник асоціації “Парасолька” із Швейцарії, ділиться враженнями від відвідин закладу в Закарпатті: “Ми дуже щасливі бачити результати цих 5 років роботи.
Передусім нас тішить те, що вже друга конференція, що проводиться на базі цього закладу і забрала фахівців з різних регіонів України та закордону. Адже в ідеї центру було не тільки створити умови для проживання цих осіб, але поширити вплив проекту на всю Україну і бути поштовхом для розвитку та створення таких центрів усюди”.
За словами Генні Граф, у Швейцарії створення подібних закладів теж не мають давньої історії. Все почалося з 1965, коли в країні запровадили соціальне страхування. “60-70 років – це невеликий термін, перед тим такі люди , як і у вас, ховалися у помешканнях чи проживали у великих клініках, переважно психіатричних”, – каже жінка.
