Ужгородський хенд-мейд: декупажні вироби Ольги Дудаш

Ми не розкажемо вам скільки років ужгородській майстрині Ользі Дудаш, однак її історію можна наводити усім без винятку людям, як приклад вміння насолоджуватися життям, радіти йому навіть на пенсії, не складати рук і не скиглити про свої болячки, а опановувати нові знання і відкривати в собі незвідані раніше таланти.

Коли економіст та бухгалтер пані Ольга вийшла на пенсію, у неї з'явилося багато вільного часу і тверде переконання, що сидіти без діла не може. Так вона продовжила працювати вдома, а ще захопилася хенд-мейдом. Нині її подруги не перестають дивуватися: як так, з чого це раптом? Раніше ж бо ніколи не чули й не бачили, аби Ольга щось майструвала і творила у вільний час. Все, мабуть, тому, що вільного часу у жінки просто не було: робота, родина і хатні справи займали увесь її час.

А тут Ольга вирішила спробувати зробити щось своїми руками, побачила в Інтернеті незвичну техніку вишивки атласними стрічками і наважилася спробувати. Робила це не на продаж, а для себе, тому скоро в помешканні Ольги з'явилися вишиті подушки та картини. Коли їх стало так багато, що складати стало вже нікуди, майстриня задумалася над тим, аби продавати свої вироби, однак зіштовхнулася з прикрим фактом, що нині мало хто може собі дозволити віддати велику суму за картину, вишиту стрічками.

Тож Ольга поступово віддалилася від вишивки і захопилася декупажем. Почалося все з того, що майстриня задумала зробити шкатулку з вишитою атласними стрічками верхньою кришкою. Кришку вона прикрасила, а от що робити з рештою коробки – не знала. Пошукала в Інтернеті, як можна оздобити стінки шкатулки і відкрила для себе декупаж. Ця техніка вразила Ольгу тим, що її можна застосовувати на якій завгодно твердій поверхні, таким чином прикрашаючи речі широкого вжитку. І вона почала вчитися на звичайних кухонних дошках для нарізання, дерев'яних шкатулках, качалках, вішалках, щітках для волосся тощо.

Для тих, хто зовсім не "у темі", пояснимо, що декупаж – це техніка прикрашання предметів за допомогою вирізаних елементів серветок, тканини, спеціальних карток та інших матеріалів. Частіше за все у цій техніці в якості матеріалу застосовують тонкі паперові серветки з візерунками. Однак наша Ольга Дудаш  частково відійшла від роботи зі серветками, бо вважає це для себе занадто простим. Її скриньки, прикрашені мереживом та камінцями, просто вражають. А візерунки та  цікаві композиційні фото вона роздруковує з Інтернету та обробляє лаком, після чого переносить з офісного чи фотопаперу роздрукований малюнок на поверхню, покриту кількома шарами лаку. Малюнок вживляється на поверхню, а коли засихає, майстриня його ще додатково домальовує.

Техніку декупажу можна застосовувати на різних поверхнях: деревині, склі, фанері, кераміці, металі, картоні, навіть шкірі та текстилі. Однак Ользі Дудаш найбільше подобається працювати з деревом. Вироби з необробленої деревини вона замовляє у Коломиї. Звідти їй надсилають сировину з вільхи,  бука та сосни. Все "сире", "незашкурене", необроблене, тож майстрині треба докласти неабияких зусиль, аби привести запашну деревину до того стану, з яким можна працювати. Вона годинами чистить та "шкурить" виріб, аби прибрати всі нерівності і зробити деревину гладенькою, без трісочок. Далі ґрунтує поверхню, знову "шкурить", а тоді починає експериментувати з матеріалом, малюнком і способами його нанесення. Причому з кожним виробом Ольга справді експериментує, тому що, як правило, задумує одне, а в процесі стільки всього змінює, що врешті виходить зовсім інше.

Зараз, каже пані Ольга, дуже модними є прованські мотиви: лавандові відтінки, ефект зістареної деревини. Чимало майстринь на спеціалізованих сайтах пропонують вироби (частіше за все інтер'єрні) саме у цій тематиці. Та Ользі не подобається штампувати одні й ті ж речі в одному стилі, хоча її вироби і мають одну спільну рису: всі вони ніжні й жіночні, без авангардизму і різких деталей. Саме тому покупцями Ольги у переважній більшості є жінки.

Свої вироби майстриня викладає і продає у соцмережах та на міських ярмарках. Ярмарки, розповідає, то окрема тема, бо за кілька років роботи бувало, що, просидівши цілий день на ярмарку, вона жодного виробу так і не продала, а іншим разом розходилося майже все. Що ж найчастіше купують у Ольги Дудаш? Виявляється, звичайні дерев'яні качалки та дошки для нарізання, прикрашені у техніці декупажу. Хоч такі дошки цілком можна використовувати на кухні за призначенням (малюнок тримається міцно, до того ж інша сторона дошки не має малюнку і можна працювати на ній), більшість клієнтів одразу зізнавалися, що різати на такій дошці нічого не будуть, бо шкода, а просто повісять на стіну в кухні в якості декору.

Зараз Ольга працює і над сувенірними кухонними дошками з панорамами Ужгорода. Такі винесе на ярмарки вже, мабуть, наступного року, коли розпочнеться новий сезон міських ярмаркувань. Загалом, каже вона, вибір зображень тут такий широкий, що цілком можна виготовити і будь-чиї портрети, "вжививши" у шари декупажного клею і лаку роздруковану на папері чи фотопапері фотографію. Над цим Ольга теж планує працювати в майбутньому, а, сміючись, додає: якщо би вона знала, що хенд-мейд приноситиме їй таке шалене задоволення, неодмінно почала би цим займатися раніше.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, "Про Захід"