Валерій Пацкан провів прийоми громадян у містах Хуст (08.06.2016) та Ужгород (09.06.2016). Про це він повідомив на сторінці у мережі Фейсбук.
"Проводив зустріч із громадянами в місті Хуст на Закарпатті.
Вийшла дуже плідна й дійсно цікава розмова. Більшість людей, які прийшли на зустріч, не мали особистих прохань. Вони прийшли з проблемами своїх громад та колективів, з пропозиціями для парламенту. Особисто мене порадувало, що відповідальність у наших людей зростає і вони хочуть самі брати участь у розбудові, покращенні шкіл і дитсадків, сільрад, України загалом, а не просто виступати прохачами.
Не буде секретом, що проблем у наших селах та містах чимало. Люди нарікають на роботу облавтодору, оскільки багато доріг на Закарпатті все ще в поганому стані. Претензії також до Закарпаттяобленерго, яке, будучи монополістом на енергетичному ринку, не виконує своїх функцій в належному об'ємі. Можливо, це не так помітно в містах, але в селах люди нарікають як на надто низьку напругу в мережі, так і на жахливий, подекуди просто аварійний, стан електричних стовпів. Як стверджують сільські голови, вони неодноразово зверталися зі своїми проблемами до обленерго, однак так і залишилися непочутими, тому й прийшли з цими клопотами до мене, як народного депутата.
З інших проблем – закриття в селах лікарень та ФАПів, проблеми з виділеннями коштів на медикаменти, зокрема й для дітей. На жаль, такі питання я не в силах вирішити самостійно, однак обіцяю піднімати їх у стінах українського парламенту і наполягати на тому, що Верховна Рада та Кабінет міністрів звернули увагу на проблеми наших сіл.
Окремо хотів би зупинитися на питанні, з яким звернулися активісти із села Драгово Хустського району. Вони підозрюють сільського голову села в корупції, пов'язаній із будівництвом у селі нової лікарні, кажуть, що, за їхніми підрахунками, понад 100 тисяч гривень розтрачено не за цільовим призначенням. Зверталися до районної прокуратури, яка, в свою чергу, подавала скарги. Втім, питання, як водиться, намагаються спустити на гальмах.
Не можу стверджувати, що картина саме така, як мені її описали на прийомі, але закликаю журналістів об'єктивно висвітлити дане питання. Зі свого боку так само збираюся розібратися, яка ситуація з будівництвом лікарні у Драгові.
Завтра я провожу прийом громадян в Ужгороді, за адресою вул. Перемоги, 1 (другий поверх). Початок зустрічі об 11:00. Запрошую всіх до розмови."
"Сьогодні провів прийом громадян в Ужгороді. Як і завжди, люди приходили з найрізноманітнішими питаннями. Хтось потребує допомоги, інші – сприяння в їхній діяльності, ще хтось просто хоче поспілкуватися, виговоритися.
На зустріч прийшли також місцеві активісти. Їх, зокрема, цікавило моє ставлення до останніх резонансних подій в Україні.
Питали, зокрема, й про нещодавно прийнятий закон про зменшення акцизів на вживані авто, придбані за кордоном. Нагадаю, я є одним зі співавторів цього закону, тому, звичайно, ж я його цілковито підтримую і вважаю, що це стане гарним виходом із ситуації для українців, які не можуть собі дозволити нові автомобілі.
Водночас, на мою думку, маса автомобілів з іноземними номерами, на яких їздять десятки тисяч закарпатців, – це поганий вихід для нас. Засилля нерозмитнених автівок створює незручності, як державі загалом, так і патрульній поліції, і людям, що їдуть за кордон. Зрештою, і самим власникам таких автомобілів, які нині змушені кожні 5 днів перетинати український кордон.
Зрозуміло, що закон про акцизи не спрацює відразу і нічого особливо не змінить для водіїв, які їздять на 10-15-річних машинах. Однак, думаю, все ж призведе до суттєвого збільшення на дорогах Закарпаття іноземних машин із вітчизняними номерами.
Також цікавилися моїм ставленням до вивезення деревини за кордон та нелегальної вирубки. В цьому питанні, думаю, варіантів бути не може. Про те, що варварська вирубка просто знищує українські Карпати, знають всі. І боротьбу з цим треба лише підсилювати, причому реально, а не декларативно, як воно часто у нас буває.
Вирубки лісів – це наша біда. Ми просто ризикуємо залишити своїх дітей із нічим через теперішню жадібність окремих персон.
Ще одне питання, яке цікавило активістів, – звільнення з російського полону Надії Савченко. Тут так само не може бути якихось варіантів відповіді. Надія – герой України. Її звільнення – це беззаперечна перемога української дипломатії, світової спільноти, дуже багатьох українців. Однак при цьому не можна забувати, скільки ще полонених в Росії. Ми не маємо права забувати за них, а мусимо боротися за їх звільнення так само запекло, як за свободу Надії Савченко. Для нас однаково цінними мають бути всі громадяни України, які нині страждають в тюрмах агресора."
.jpg)
.jpg)
