Сьогодні під час кожного візиту у соціальні мережі більшість із нас натикається на світлини, зроблені з використанням фотозон. На одних друзі в новорічних светрах з оленями, на іншій – закохана пара на фоні мільйона сердечок, а потім знову олені, сердечка, жовто-блакитний стяг, тільки друзі на фото вже інші.
Вишукані фотозони і присутність камери чи не у кожного в кишені дозволяють миттєво фотографуватись, виставляти все в інтернет, і насолоджуватись зафіксованим моментом.
"Про Захід" вирішив згадати, як ужгородці жили у доцифрову епоху і де були найпопулярніші фотозони.
Кожен міг стати водієм на… Театралці
Фотозони в Ужгороді були, і не тільки в ательє. Доказ цьому дане фото, зроблене у 1959 році на площі Театральній. Саме на одному з найбагатолюдніших майданчиків міста була розміщена машина з паперу, а визирнувши в отвори, охочі могли перевтілитися з пішоходів у водія й пасажира. Як розповіла Про Заходу 83-річна Єлизавета Піцур, дане фото вона з сином зробила, коли той пішов до першого класу.
Ще одним раритерним ужгородським фото з нами поділилася Марина Федчик, відома в місті гравчиня КВН, хендмейдер і лікар за фахом. На фотографії зображено батька, а рік зйомки вражає – 1938.
Ляльки, торти і телефон
Для того, аби зробити дитяче фото максимально вдалими, фотографи використовували чи не увесь арсенал іграшок. І так на фоні лаштунків ательє з'являлися надувні телефони, ляльки, пінгвіни. І торти! Фото з тортиком на день народження і відповідною рокам кількістю свічок були в тренді у період перебудови. Фото з надувним телефон сміливо можуть шукати у своїх альбомах ті, кому зараз за 30.
Чарівне крісельце і червоний табурет
Гортаючи фотоальбоми тих, хто народився у середині 80-их років, не можна не помітити одне спільне фото – на плетеному стільчику. Така світлина є чи не у всіх дітей, хто жив в Ужгороді у кінці 80-их, початку 90-их років. Сфотографуватись на стільчику можна було в ательє, розміщеному в "Смерічці", на пл.. Кирила і Мефодія. Ще один популярний атрибут фото того періоду – червоний табурет. А у вас є таке фото?
Вуличні і "виїзні" фотозони
Не ательє єдиним користувалися любителі фотографуватися в Ужгороді. Зазнімкувати свою малечу батьки могли і посеред вулиці біля смішних ляльок, такі часто "гуляли" на площі Театральній.
.jpg)
А от до багатьох такі декорації потрапляли і у школи та садочки, додаючи у фотоальбоми ужгородців кумедних слоників, мишенят та зайців. Зокрема і у ЗОШ № 8 у 1988 році, тоді чи не усі школярі молодших класів повернулися додому під враженнями від знайомства зі слоником.
І трохи про групове фото…
Як і в більшості радянських міст, найпопулярнішими фотозонами були культові для епохи місця, як от "червоні" піонерські куточки у гуртожитках чи навчальних закладах, чи площі з монументами Леніна. Популярним місцем для групових фотографій був і Пагорб Слави.
А що далі?
Якщо раніше сеанс фотографування був справжньою подією з чималою підготовкою, натренованим позуванням і трепетним гортанням віддрукованих 3-5 світлин, то сьогодні це година роботи і десятки світлин на диску. Найрізноманітніші фотозони доступні упродовж усього року, а більшість фотографій так і залишаються на цифровому носії. Чи не зникне від цього друкована фотографія Про Захід вирішив запитати у відомих ужгородських фотографів.
Сергій Денисенко: "Ще зовсім недавно папір був єдиною формою існування фото (не рахуючи керамічних на цвинтарі :)) З появою цифрових камер, комп'ютерів та інтернету, друкована фотографія сильно здала позиції. Але говорити, що вона зникне зовсім, на мою думку, зарано. Так, новини тепер читають на сайтах, а не в газеті, сімейні альбоми зберігають на жорстких дисках комп'ютерів, що небезпечно, до речі. Але ноутбук на стінку у рамці не повісиш. Випускний або весільний альбом сторінкою у фейсбуці не заміниш. Тому фото будуть друкувати і далі. Нехай не так масово, але будуть".
Наталія Боднар: "Друковану фотографію потрохи витісняють електронні носії, але не можу назвати це кінцем. Вона житиме доти, допоки люди будуть фотографувати. На мою думку, тільки те фото є живим, яке можна взяти в руки, відчути запах фарби, текстуру паперу. Зараз з'явились нові можливості і технології, які здатні зберегти друковані фото назавжди, чого не можна сказати про електронні носії".
Олександра Шманько: "Не зникне. Доки буде існувати друк, доти люди будуть друкувати фото, бо електронний варіант це лише набір пікселів. Ми не можемо до нього доторкнутися. Фото лише тоді стає справжнім, коли воно вже надруковане, все інше – це цифрова інформація. Завжди всім своїм клієнтам рекомендую все друкувати)".
Підготувала Вікторія Жуйко, спеціально для Про Захід
