Невигадане інтерв’ю: Найжовтіше закарпатське видання «Le Шаркань»

Опубліковано:

Закарпатський сайт вигаданих, дотепних новин “Le Шаркань” чесно попереджає про свій фейковий контент та жовтий формат видання. Однак це не заважає загальнонаціональним ЗМІ без жодної перевірки передруковувати абсолютно абсурдні з першого погляду новини, які створює “Le Шаркань”.

Останній випадок – інформація про трамвай, який в Ужгороді збив поліцейський “Пріус”. “Новина” про надзвичайну подію швидко розійшлася провідними українськими інтернет-ресурсами, які не потрудилися навіть побіжно перевірити її достовірність. Анонімна, дотепна та “зла, як шаркань” редакція видання, не порушуючи режиму інкогніто, погодилася розповісти “Про Заходу” про свою роботу. 

– Чому і як виникла ідея створити видання саме такого формату?

 – Первинна ідея була дуже простою – висміювати недолугі рішення місцевої влади та неприпустиму поведінку політиків місцевого розливу. На створення першого матеріалу нас надихнув екс-голова Ужгорода, який не впустив темношкірих студентів до басейну. Потім були новини про ями на дорогах та розбиті тротуари, бездіяльність комунальних служб, суспільно-резонансні події, вибори тощо.

– Чому саме “Le Шаркань”?

– Ми хотіли в якості назви видання взяти якесь колоритне закарпатське слово. Ша́ркань – закарпатською говіркою означає “дракон” (від угор. sárkány). В переносному значенні – розлючена людина. На Закарпатті кажуть: “злий, як шаркань”. Це тлумачення ідеально лягало в канву початкової ідеї проекту – виливати злість на чиновників у вигляді жартівливих новин, випалювати несправедливість сарказмом.

Французький артикль та, власне, французька транскрипція назви – Le Chа́rcan – це мімікрія під серйозне видання.

– Над кумедними вигаданими новинами працює одна людина чи декілька?

– Працює ціла редакція та кілька позаштатних кореспондентів, а потім маленьке шарканятко загортає свіжонадруковані новини у фольгу.

– Чи автори/автор колись планують відкрити своє інкогніто?

– Цілком можливо у майбутньому. Зараз такої потреби не відчуваємо.

– Як з'являються ідеї до чергових новин?

– Натхнення нам дарують події, що відбуваються навколо. А ідеї взагалі лежать під ногами. Достатньо пройтись по наших тротуарах і вступити в яму чи відкритий люк – вже є тема для чергової новини.

– Ваші “вигадки” не злі, дотепні і іноді доволі тонкі. Такий формат – це свідомі рамки чи так виходить у процесі роботи?

– Це радше свідомий формат. Загалом намагаємось публікувати такі матеріали, які б не принижували гідність людей. Герої матеріалів, що мають почуття гумору, не ображаються –  “лайкають” новини про самих себе.

– Чи очікували ви на таку популярність і як загалом реагуєте на коментарі в Інеті? В тому сенсі, що часто коментатори не розуміють того, що це жарти, і реагують на ваші незлобливі новини черговою порціє обурення.

– Так, популярність очікувана. Ми створюємо надзвичайно вірусний контент, який цікавий і для локального споживача, і часто “вистрілює” на загальнонаціональному рівні через цікавість до закарпатської екзотики.

На коментарі реагуємо спокійно – тобто ніяк. На кожній сторінці сайту є напис “вигадані (фейкові) новини”. Перед тим, як видавати чергову порцію обурення, коментатор повинен хоча б глянути, що це за сайт і чи варто йому довіряти. Можливо, колись ми привчимо наших читачів критичніше ставитись до новин і перевіряти інформацію.

– Як реагуєте, коли жарти “Le Шаркань” на повному серйозі публікують загальнонаціональні ресурси?

– Стає сумно, бо розуміємо рівень журналістики в країні. Якщо поширюють абсурдні новини про ужгородські трамваї та вулиці імені угорської приправи, то що тоді казати про дуже правдоподібні і якісні фейки? Український інформаційний простір перенасичений такими маніпулятивними “новинами”, а читачам доволі складно розібратись, де правда, а де ні. Тому і програємо інформаційну війну.

З іншого боку, такі випадки – це можливість ткнути носом редакції загальнонаціональних ресурсів у ці фейкові новини та привчати їх ставитись прискіпливіше до джерел інформації. Це теж така додаткова своєрідна місія “Шарканя”.

– Які ваші новини були найбільш популярними/розтиражованими?

– Найтиражованішою виявилась інфографіка, де зображено зовнішній вигляд та екіпірування персонажа Йовбака. Її поширювали топові українські блоґери – такі, наприклад, як Борис Філатов; показували по Громадському ТБ; публікували загальноукраїнські медіа – ТСН, “Новое время”, “Корреспондент.нет”, ICTV, РБК та безліч інших. Але слід зазначити, що на самому сайті кількість переглядів була невеликою – ця інфографіка поширювалась як автономний контент.

Найпопулярнішою публікацією, “популярність” якої вдалося зафіксувати в цифрах, є новина про ДТП за участі трамваю в Ужгороді. Цей матеріал набрав близько 16 тисяч переглядів на сайті за перші дві доби, а охоплення користувачів на сторінці у Facebook перевалило за 50 тисяч.

Рекорд за охопленням у мережі Facebook належить новині про закарпатські кнопки “емоцій” – 82 тисячі користувачів.

– Було таке, що пропонували написати новину на замовлення?

– Ні, такі пропозиції жодного разу не надходили. “Шаркань” – незалежне видання. Ми не займаємось “джинсою”, не маємо відношення до жодної з політичних сил чи самостійних політичних фігур.

Була одного разу пропозиція продати увесь сайт. Ми її просто проігнорували.

– Ваші фейкові новини здебільшого на злобу дня, але з'являються, так би мовити, з “поміркованою” регулярністю – це через зайнятість чи просто працюєте у залежності від натхнення?

 – Всі ці фактори впливають на періодичність появи нових матеріалів – і брак вільного часу, і відсутність якихось екстраординарних подій, котрі могли б “надихнути” на створення чергової новини. Але визначальною є імовірність передозування жартівливими новинами, сарказмом та фейками. Якщо щодня публікувати один чи кілька матеріалів – вони з часом почнуть набридати і викликатимуть роздратування у читачів.

Емпіричним методом визначено, що одна новина на тиждень – оптимальна кількість. Перші кілька днів цікавість до публікації сягає пікових показників, і ще впродовж кількох днів поступово згасає. Відтак тиждень – це і є тривалість життя одної новини.

– Загалом плануєте якось далі розвивати проект?

– Планів нема. Зовсім. Ми експериментуємо та імпровізуємо.

                          

– Позаяк режим анонімності дозволяє вам бути більш відвертими, як ви загалом оцінюєте стан закарпатського медіа-ринку?

– Якщо коротко – бракує незалежних ЗМІ. Практично всі новинні закарпатські медіа фінансуються з кишень політиків. Особливо це характерно для топових сайтів. Втім це прогнозована ситуація, бо монетизувати локальні веб-ресурси досить складно.

З нішевими медіа, які не висвітлюють політичні теми, ситуація краща. Але це, як правило, приватні ініціативи, де власники ресурсів не стільки заробляють, скільки інвестують власні кошти у розвиток сайтів.

Також є проблеми із якістю журналістики, дотриманням авторських прав, незаангажованістю та загалом із журналістськими стандартами.

ЛАРИСА Романюк, Про Захід

Про Захід