Чому не можна освячувати козячу вербу

Опубліковано:





Завтра, 5-го квітня, християни східного обряду святкуватимуть одне з 12 найбільших свят року Вербну неділю, або Вхід Господній у Єрусалим. У народі цей день ще називають шутковою, квітною, або цвітною неділею.

В пам'ять про той день, коли Ісус Христос врочисто в'їхав на віслюкові у Єрусалим, а люд встеляв йому дорогу пальмовим листям, вірники несуть до церкви освячувати гілочки верби, яка замінила пальму, яка не росте в наших широтах.

Вважається, що в таку неділю гріх не піти до церкви, тому традиційно під час богослужінь дуже велелюдно. До речі, тих, хто потрапив до храму, на Закарпатті легенько били освяченими “котиками” та примовляли: “Я тебе не б'ю, шутка тебе б'є, від нині за тиждень буде Велекдень!”

Також після того, як священик покропить свяченою водою вербу, дітлахи намагаються чимшвидше проковтнути одного котика − “для того, аби горло не боліло”.

Вербу приносили до хати та ставили за образи. Освячені гілочки користувалися великою пошаною: їх не можна було нищити, хіба як спливши у вогні.

Раніше існувала традиція одну гілочку одразу після служби висадити на городі: “Аби росла Богові на славу, а людям − на вжиток”.

А, якщо гілочкою свяченої верби вигнати навесні худобу на пасовище, то ніяка нечисть до тварин не візьметься.

До речі, не всю вербу можна нести на освячення в церкву. Наші предки вірили, що один з видів дерева − козяча верба проклята Господом через те, що з неї виготовили цвяхи для хреста Спасителя: “за це її черви точать”. Олекса Воропай у книзі “Звичаї нашого народу” пише, що, до того ж, у сухій вербі сидить чорт. Навіть прислів'я є: “Закохався чорт у суху вербу”. Козяча верба має коротке і широке листя та грубі “котики”.

Народні вірування пов'язані з вербою:

Вербою б'ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;

Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;

Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;

Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;

Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;

Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;

Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;

З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;

Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;

Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова”;

Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;

Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски;

У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник свяченої верби.

“Про Захід”


Про Захід