А як вас розігрували на 1 квітня? (Опитування)

День сміху, який сьогодні відзначають у багатьох країнах, виявляється, зародився ще в античні часи. Деякі дослідники вважають, що традиція жартувати 1 квітня походить ще від античного фестивалю Деметрія який відбувався на початку квітня, і в основі якого лежала легенда про викрадення богом підземного світу Аїдом доньки богині Деметри – Прозерпіни. Пошуки доньки ні до чого не призвели, адже її крики були лише обманною луною.

Традиція жартувати так сильно в нас вкорінилася, що сьогодні, напевно, не буде жодної людини без білої спини. “Про Захід” вирішив розпитати закарпатців, які першоквітневі жарти їм запам`яталися найбільше.

Мар`яна Ільцьо, вихователь у дитячому садочку:

“Багато було жартів, особливо, у студентські роки. Одного разу однокурсник пропустив день навчання, а ми розповіли йому, що якраз тоді з ректорату прийшли перевірити відвідуваність. Ну, і додому всім, хто був відсутній, пришлють листа про те, що студент не ходить на пари. Також ми сказали, що проблему можна вирішити, але треба пояснювати все голові профбюро. Можливо, він зрозуміє і зможе зробити так, щоб покарання не було… Наш однокурсник знайшов того голову, близько 5 хвилин розповідав йому, чому не був на парах. А після цього монологу фраза: “А чому ви мені все це розповідаєте?”.

Михайло, військовий:
“Це доволі давно було, в школі. Крім заморожених жуйок замість крейд, які вперто не писали нічого на дошці, ми з другом змайстрували закривавлену пов`язку на руку, в яку був стромлений величезний цвях. Спочатку від цього видовища мало не зомліли однокласниці, а потім і вчителі”.

Ірина Янцо, менеджер гурту “Rock H”:

“Не пригадую з минулого, але до найближчого першого квітня серйозно готується моя 8-річна дочка, вона готує розіграші для всіх членів родини. Найжорстокіший – це намастити маслом клавіатуру фортепіано мого чоловіка. Правда, мені вдалося її відмовити від цього наміру, натомість вона переведе його годинник на годину вперед”.

Володимир, інженер:
“Коли жив у гуртожитку, ми з хлопцями вирішили пожартувати над першокурсниками. Розповіли їм, що для того, аби їздити додому на вихідні, треба дозвіл від викладача. Уявіть собі здивування, коли хлопці прийшли на кафедру із заявою на поїздку додому! Був ще один жарт, тільки не на першого квітня. Коли відключили світло, ми послали наших першачків з відром до коменданта гуртожитку… за фазою! Довго вони цю фазу шукали, але настрій підняли і нам, і коменданту!”.

Ірина Левіна, радіоведуча:

“Моя подруга, яка живе в Києві, одного разу розіграла цілий автобус! Їдучи в громадському транспорті з купою людей, вона почала нібито лаяти по телефону диспетчера таксі за те, що через їхню службу не встигає на навчання. Як відшкодування попросила негайно доставити сніданок на наступній зупинці… Сама її поведінка вже викликала подив в інших пасажирів. Але уявіть собі їхні вирази облич, коли на наступній зупинці вломився “таксист” з чашкою чаю і їжею! Шкодую, що не бачила цього!”.

Олександра Шевченко, президент Федерації петанку України:

“Вдалими зазвичай бувають дрібні жарти. Це коли з ночі переводять годинники в хаті на пару годин вперед і ти летиш зранку на зустріч, яка насправді ще не скоро. Зате врешті-решт маєш приємний бонус – час на каву. Або коли кепкуєш з колеги, в якої День народження 1 квітня, що не прийдеш, бо то вона, мабуть, несерйозно про застілля.
А із невдалих згадується, як на першому курсі університету однокурсник намалював на підлозі в аудиторії крейдою контур покійника. При чому настільки вдало і реалістично, що викладач який зайшов на пару, мало не зомлів, коли глянув собі під ноги.
Тож хочу побажати всім тільки вдалих ідей! Таких, що підіймають настрій як тому хто жартує, так і тому над ким жартують”.
“Про Захід” теж бажає тільки гарних жартів сьогодні! І подивіться у вікно: там сьогодні сніжить!:)

Крістіна Гудак, “Про Захід”