26 березня на філологічному факультеті літературним вечором відсвяткували ювілеї двох поетів-шістдесятників – Василя Симоненка та Ліни Костенко. З ініціативи кафедри української літератури всі охочі мали змогу послухати проникливі та глибокі поезії митців, дізнатися про цікаві факти з їх життя та послухати ювілярку (19 березня Ліні Василівні виповнилося 85).
Тон святу задала його організаторка – доцент Евеліна Балла, яка виступила з доповіддю про неповторність митців-шістдесятників, більшість яких поклали власні життя на олтар України. Василь Симоненко, Іван Драч, Дмитро Павличко, Ірина Жиленко, Микола Вінграновський, Борис Олійник, Ліна Костенко, Ігор Калинець та інші – це люди з талантом і совістю, споріднені духовно та світоглядно, хоч не завжди естетично, про що свідчать різноманітні форми їх творчого вираження.
Саме ці митці спромоглися на світоглядну революцію. Тому тепер, стверджує Евеліна Балла, варто вшанувати ключові фігури шістдесятників – духовний камертон покоління Василя Симоненка, 80-річний ювілей якого ми могли б нині відзначати, та філософський феномен Ліни Костенко, 85-річчя якої вшановуємо в березневі дні.
Поетичними рядками читці – студенти різних відділень філологічного факультету – продемонстрували глибину і свіжість думок, ліричність і ніжність Василя Симоненка та Ліни Костенко. Лунали також поезії патріотичні й філософські.
Не оминули увагою студенти й історичних творів Ліни Костенко, інсценувавши чи не найдраматичніший уривок з роману у віршах “Маруся Чурай”.
Ліричної нотки літературному вечору надали пісні Ольги Богомолець на слова Ліни Костенко та ніжна, інтимна поезія ювілярів.
Незвичайний ефект на глядачів справили запропоновані відеофрагменти. Сучасники Василя Симоненка розповіли про нього як про людину-символ – правдолюбну, наполегливу, незламну. Глибокими думками й щирістю вразив уривок із попереднього ювілею Ліни Костенко.
На думку декана факультету Галини Шумицької, такий потужний діалог у просторі й часі надзвичайно важливий нині для представників різних поколінь: “Слова-концепти “гідність”, “свобода”, “Україна” звучать на факультеті все впевненіше й проникливіше. Епоха, у яку довелося жити й творити митцям-шістдесятникам, дуже суголосна нашому часові: захищаючи своє, маємо бути й послідовно злими та непоступливими, дивитися під ноги, але частіше у небо.
Люди, ви прекрасні! Ці слова адресую нашим студентам та викладачам, зокрема кафедри української літератури – організаторам низки таких заходів на факультеті, які мають тонке відчуття прекрасного й принципову громадянську позицію”.
